Вчені Інституту мікробіології та імунології ім. І. І. Мечнікова НАМН України вже багато років вивчають «взаємини» імунної системи людини і вакцин. Гаслом минулого століття було тотальне щеплення проти інфекційних хвороб, які ще в попередньому віці призводили до епідемій, однак початок нинішнього виявився критичним для світової системи вакцинації. Чому люди знову помирають від керованих інфекцій? Відповідь учені намагаються знайти в ідеї персоналізації щеплень.
ВЗ Як виникла ідея зайнятися дослідженням персоніфікованого підходу до вакцинації?
Андрій ВОЛЯНСЬКИЙ, завідувач лабораторії імунореабілітації ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечнікова НАМН України», завідувач кафедри клінічної імунології та мікробіології Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України, доктор медичних наук, керівник науково-дослідницької групи Протягом першого етапу дослідження ми з’ясували, що в більшості наших дітей поствакцинальний імунітет розбалансований, і причиною цього є інфекційний фон організму кожної окремо взятої дитини, сформований передусім герпесвірусами, що паразитують на імунній системі. Наступний трирічний етап досліджень було вирішено присвятити персоналізації вакцинації. Персоналізований підхід до лікування — ідея не нова, однак пріоритет застосування цього підходу до вакцинопрофілактики належить нам.
ВЗ Що лежить в основі персоналізованої медицини, яка вже почала переходити зі сфери наукових інтересів у практичну?
— Людина — результат взаємодії отриманого від батьків генетичного матеріалу та довкілля. І така детермінованість важлива на будь-якому етапі життя. Її можна виявити, більше того — кількісно і якісно оцінити. У такий спосіб ми можемо дізнатися, що одна людина найімовірніше не захворіє на певну недугу, а інша виявиться сприйнятливою до неї.
Цей новий підхід включає 4 напрямки, тому персоналізацію вважають частиною 4П-медицини:
- перше П — предикція, або схильність;
- друге П — персоніфікація. Це безпосереднє вивчення організму конкретної людини. Що ж до нашого дослідження, то ми виявляємо інфекційні чинники, відхилення функціонування організму, тобто конкретно оцінюємо рівень здоров’я або нездоров’я людини;
- третє П — превентивність, або профілактика. Це — цілий комплекс заходів. «Намалювавши» імунно-генетичний портрет людини, ми встановлюємо, які вакцини їй потрібні та в якому віці, розробляємо перелік необхідних заходів для мінімізації ризику виникнення виразки шлунка, інфаркту, інсульту тощо. Це не просто профілактика у звичному сенсі, це програмування здоров’я на роки вперед;
- четверте П — полівалентність, медична взаємодія у прогнозуванні здоров’я людини. Інакше кажучи — участь лікарів різних спеціальностей у діагностиці, профілактиці та лікуванні.
ВЗ Оскільки весь спектр досліджень здоров’я людини, пов’язаний із персоніфікацією, нашій країні не по кишені, який саме конкретний сектор наукової та практичної роботи ви обрали?
— Дійсно, за нашого фінансування науки охопити все одразу неможливо. Проте починати роботу над реалізацією принципово нового підходу до системи охорони здоров’я необхідно вже сьогодні. Тому ми визначилися з вузьким професійним завданням: застосувати систему 4П-медицини до щеплення дітей. Виходили з того, що проблема неефективності наявної системи вакцинації надто актуальна, і не лише в Україні. Безумовно, завдяки імунізації врятовано мільйони життів, проте 2017 рік виявився критичним для системи вакцинопрофілактики світу. Зокрема вражає велика кількість померлих від холери, жовтої лихоманки, кору, грипу, хоча це — керовані інфекції.
Візьмемо, наприклад, кір. Здавалося б, у Європі рівень вакцинації проти кору дуже високий: 95% дітей своєчасно отримують 2 щеплення. Тоді чому кількість хворих уже перевищує 15 тис.? Чому в Італії на кір захворіли 300 медичних працівників? Чому хворіють вакциновані за календарем люди?
В Україні проблеми вакцинопрофілактики загострилися останніми роками. У частини населення сформувалося стійке небажання вакцинувати себе і дітей, але ця недовіра до державної системи частково виправдана несвоєчасною закупівлею і поганою якістю імунобіологічних препаратів. Інформаційна політика на підтримку імунізації примітивна і брехлива, антивакцинальний контент переповнює інтернет. Тому охоплення щепленням за більшістю позицій — нижче 50%, і проблеми інфекційної захворюваності в Україні на порядок гостріші, ніж у цивілізованому світі.
ВЗ І який вихід із цієї ситуації ви бачите?
— Усім уже зрозуміло, що вакцини не здатні повністю запобігти захворюваності, а в Україні до того ж бракує коштів і бажання людей для повної вакцинації населення. Отже, ми припустили, що ці дві проблеми можна вирішити одним блоком дослідницької роботи: виявити групу людей із нестандартною імунною відповіддю на вакцини і дослідити її.
Зокрема на прикладі кору знаємо, що сучасна система щеплення з 90-х років минулого століття передбачає застосування 2 доз імунобіологічного препарату. Зазвичай першу дозу вводять на першому році життя, а другу — у віці від 2 до 11 років (залежно від країни). Але при цьому ми знаємо, що ні перша, ні друга дози не дають абсолютної імунної відповіді. Припускаємо, що після другого введення приблизно у 5% дітей протикоровий імунітет не формується, і вони перебувають у групі ризику.
Виникла думка: а якщо перевіряти всіх дітей після другого щеплення на предмет наявності у них захисного титру? Це ж так просто: потрібно лише трохи крові для скринінгу. Але цього ніхто не робить. Чому? Відповідь банальна: вартість вакцини — у середньому 5 Євро, а тесту на захисний титр — приблизно 20 Євро. Економлять скрізь, і в Європі теж. Скринінг роблять тільки в рамках наукових досліджень, а масово — ніде і нікому!
Наступне питання: а якщо проводити скринінг захисного титру після першої дози? Адже вже після першого щеплення у 85% дітей формується пожиттєвий імунітет, і друга доза їм не потрібна. Тоді не доведеться витрачати величезні ресурси на закупівлю другої дози вакцини, і можна буде заощадити кошти на тестування. Для цього просто необхідно переглянути підхід до календаря щеплень. А якщо додати ще генетичні дослідження, які дадуть змогу зрозуміти, як дитина відповість на вакцину, ми отримаємо конкретний механізм уникнення епідемій.
Але в генетиків та імунологів є ще одне важливе питання: чи не виникне в дитини ускладнених реакцій після щеплення? І чи існують якісь генетичні маркери, що дають змогу визначити силу імунної відповіді та ризик небажаних подій після вакцинації? Саме на ці питання ми і маємо намір знайти відповіді в найближчі три роки у співпраці з генетиками.
ВЗ Хто бере участь у дослідженні?
— У дослідженні братимуть участь лабораторія імунореабілітації нашого інституту, Харківський спеціалізований медико-генетичний центр, Український інститут клінічної генетики Харківського національного медичного університету, кафедри клінічної імунології та мікробіології, загальної гігієни та епідеміології Харківської медичної академії післядипломної освіти. Основною клінічною базою стане Дитячий медичний центр «Ваша дитина» — саме тут щорічно тисячам дітей проводять щеплення, профогляди, консультації вузьких фахівців, лабораторні дослідження тощо і саме тут методики, про які я розповів, застосовують уже не перший рік. Тож сподіваємося на плідну співпрацю і хороші результати, які дадуть можливість значно підвищити якість вакцинопрофілактики інфекційних хвороб.
Ольга ФАЛЬКО, спеціально для «ВЗ»
