Спочатку в те, що лікарі вийдуть на акцію протесту, не вірили. Згодом намагалися їх зупинити черговими обіцянками. Далі охрестили акцію проплаченою і примусовою, а її учасників — ворогами реформ. Зрештою, з обґрунтованістю їх вимог погодилися. Чи заспокояться сторони конфлікту на досягнутому?
ВЗ Профспілка давно попереджала про те, що медичні працівники готові вийти на акцію протесту. Чому влада виявилася до цього не готовою?
Вікторія КОВАЛЬ, Голова Профспілки працівників охорони здоров’я УкраїниНе новою була і наша вимога подолати зрівнялівку в оплаті праці медиків, про яку ми попереджали з часу підвищення мінімальної заробітної плати вдвічі.
До того ж у цьому році медичних працівників знову «зіштовхнули» з колегами — освітянами, які працюють у тому числі в нашій галузі. Їм ставку підвищили на 2 тарифні розряди, медикам — зась. Їм виплачують надбавки за престижність, а лікарям, яких чиновники рідної галузі називають корупціонерами і вбивцями, вочевидь, така надбавка не пасує.
Однак останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння медичних працівників, стала зростаюча заборгованість по заробітній платі, на яку й без того неможливо прожити. На час оголошення акції вона становила (за нашими підрахунками) понад 100 млн грн, більше 5 млн із яких — прострочена заборгованість, тобто люди кілька місяців поспіль не отримували зарплати взагалі! Наприклад, у 7 районах Івано-Франківської області тільки зараз частково виплатили гроші за червень. Під час зустрічей із представниками Уряду напередодні акції нам пообіцяли вжити певних заходів щодо ліквідації заборгованості.
ВЗ А що заважало це зробити раніше, аби запобігти вибуху невдоволення медиків?
— Це питання риторичне. Та найбільше обурює те, що замість того, аби звернути увагу на вимоги, які ми озвучуємо постійно, і поступово вирішувати вказані проблеми, медичних працівників знову принизили і виставили перед суспільством противниками позитивних зрушень у галузі. З того бруду, яким «зустрічали» акцію медиків, «стирчали вуха» постійних звинувачень на їх адресу: «хапуги», «корупціонери» і «гальмо» на шляху прогресу в охороні здоров’я. І жодного натяку на те, що медики відстоюють свої права, що їх не потрібно «заохочувати» до цього, навпаки, їх уже важко стримувати на місцях. Бо з одного боку — байдужість держави, а з іншого — пацієнти, яких нічим лікувати, а над головою — дамоклів меч відповідальності, адже лікар завжди винен і крайній. І все це за заробітну плату, яка в рейтингу бюджетних галузей посідає останнє місце та ще й вчасно не виплачується. Далі затягувати пояси нікуди, ліміт очікування вичерпався, ситуація в галузі погіршується. Ви можете уявити, що, наприклад, у Великій Британії, де медичні працівники нещодавно оголосили страйк, його на офіційному рівні назвали б проплаченим? Хоча за логікою наших опонентів узагалі не зрозуміло, чого тим британським лікарям не вистачає. В усьому світі медичні профспілки борються за права спілчан різними методами, у тому числі й через страйк, і ніхто не посміє звинуватити їх у незаконності вимог, політичній підступності чи змові проти певних осіб. Наші медичні працівники також вимагають належних умов праці і гідної її оплати.
ВЗ Однак МОЗ стверджує, що запропоновані ним реформи це забезпечать.
— Я вже втомилася повторювати, що Профспілка не проти реформи, навпаки, медичні працівники очікують змін у галузі, однак вони не погоджуються із хаотичною, науково та економічно необґрунтованою реформою, яка не відповідає вимогам Конституції України, а також інтересам суспільства. Хто проти того, аби «гроші ходили за пацієнтом»? Однак якщо реформатори посилаються в цьому на досвід Литви і Молдови, тоді чому вони не говорять про те, що в цих країнах окрім коштів, які виділяються на охорону здоров’я з держбюджету (отримані за рахунок податків), існує ще й медичне страхування (за рахунок внесків)? Ці два пули коштів об’єднуються — бюджет покриває лікування незахищених верств населення, екстрену та паліативну допомоги, пологи і вагітність, а страхові кошти — дороговартісне лікування. В Україні ж пропонують половинчасту реформу. А коли хтось намагається донести інше бачення чи зауваження, то його називають ворогом реформ.
До того ж запропоновані МОЗ зміни фінансування охорони здоров’я не підтверджені реальним наповненням бюджету. Коли нам розповідають, що запропонована «потрібним» законом реформа докорінно змінить ситуацію з оплатою праці медиків і показують картинки, на яких вказана зарплата лікаря від 18 до 30 тис. грн, а медсестри — від 12 тис., ніхто не пояснює, де на це візьмуться кошти. Наприклад, у бюджеті на наступний рік ми таких сум не бачимо. Залишається один «непрезентабельний» варіант — за рахунок значного скорочення медиків. Щоб один отримав обіцяну зарплату, двох потрібно звільнити з роботи. Схоже, цей варіант і збираються використати, тому й не бажають реформатори відповідати на наші питання, і говорити з медиками їм соромно. Бо в разі такого розвитку подій (навіть якщо він дійсно виправданий і не зашкодить пацієнтам) будь-яка цивілізована держава має затвердити програму соціального захисту медичних працівників, яка передбачить їх перенавчання, подальше працевлаштування, можливо, завчасну виплату мінімальних пенсій тим особам, яких скоротили за кілька років до досягнення ними пенсійного віку, тощо. До того ж такі скорочення мають бути економічно виправданими, а компенсаційні виплати працівникам, які потрапили під нього, передбачені бюджетом. Це великий пласт питань, які потребують детального обговорення. Але нормального діалогу не існує. Оскільки запити Профспілки ігноруються, ми самі провели певні обрахунки. Тож якщо лікар первинки дійсно отримуватиме 16-18 тис. грн, як вказано в презентаціях, а медсестра — 12 тис. грн, тоді на забезпечення зарплатами нинішньої армії медичних працівників первинної ланки (адмінперсонал і молодших медпрацівників ми не враховували) у новому бюджеті не вистачить майже 7 млрд грн. І це без урахування додаткових нарахувань, які за законом мають бути виплачені медичним працівникам. Якщо їх враховувати, то тільки на зарплату для медиків первинки потрібно буде виділити понад 16 млрд грн, при тому, що на потреби всієї первинної ланки в проекті бюджету передбачено лише 13,3 млрд грн, які вилучаються із загального обсягу медичної субвенції.
Також ми зробили обрахунки по всій галузі. Так от якщо проектом бюджету передбачено збільшення обсягів видатків на галузь охорони здоров’я (для МОЗ України як головного розпорядника коштів) на 10,4 млрд грн, то у зв’язку із запровадженням у 2018 році нового розміру мінімальної заробітної плати та підвищення ставки 1-го тарифного розряду ЄТС лише для забезпечення обов’язкових виплат працівникам галузі потрібно додатково 9,2 млрд грн. Якщо ж вірити обіцянкам про фантастичне підвищення заробітних плат лікарів у 2,5 разу, яке нібито передбачене в урядовому законопроекті №6327, підготовленому до 2-го читання в Парламенті (базова ставка лікаря без нарахувань становитиме 250% від середньої зарплати по країні за липень попереднього року), це означає, що згадана зарплата досягне приблизно 26 тис. грн. Аби забезпечити нею всіх лікарів, потрібно закласти в бюджет наступного року 185 млрд грн, що становить практично 7% від ВВП країни. Коли ж урахувати, що медичний бюджет — це не лише зарплата, а й ліки, обладнання тощо, маємо вийти на 10% від ВВП на потреби охорони здоров’я (як у країнах Європи!). Це дуже добре. От тільки реальні цифри проекту бюджету з картинками презентацій не співпадають. Навіщо обманювати людей?
ВЗ Уже під час проведення акції медикам пообіцяли ліквідувати борги із зарплати. Звідки взялися кошти?
— З’ясувалося, що у МОЗ є резерв медичної субвенції в розмірі 559 млн грн. 27 вересня Кабінет Міністрів ухвалив розпорядження про те, що цей резерв буде розподілено на виплату заборгованості працівникам системи охорони здоров’я та надання медичної допомоги певним категоріям пацієнтів. Також є 1,38 млрд грн, які планувалося розподілити на охорону здоров’я в нині окупованих регіонах Луганської та Донецької областей. Безперечно, цього не вистачить, тому Уряд пообіцяв подати на розгляд Парламенту пропозицію щодо внесення змін до Держбюджету 2017 року, аби передбачити в ньому необхідні кошти. Нас запевнили, що до кінця цього року заборгованість буде ліквідовано.
ВЗ Тоді ж з вуст представників Кабміну прозвучали докори місцевим органам влади, які не долучилися до ліквідації боргів перед медиками, і пропозиції керівникам закладів боротися зі зрівнялівкою в оплаті праці виписуванням лікарям премій. Профспілка підтримує такі ідеї?
— Нам навіть надали інформацію про те, скільки доходів отримали місцеві бюджети, і постало питання, чому вони не спрямували ці кошти на погашення заборгованості на місцях. Однак Профспілка не може відповісти на це питання, оскільки розподіл доходної частини місцевих бюджетів є винятково компетенцією органів місцевого самоврядування. Передбачаю, що відповідь буде неоднозначною і викличе чимало дискусій. А от ідея щодо виписування премій лікарям з метою диференціації зарплати в галузі веде у глухий кут. По-перше, звідки керівник закладу візьме кошти на такі премії, якщо йому й зарплату немає чим виплачувати? По-друге, які він для цього має підстави? Власне бажання? Любов до ближнього? Премія — це стимулююча виплата, її мають призначати за певні успіхи чи додатковий обсяг роботи тощо, а не тому, що медик не отримує гідної зарплати, а держава, на яку він самовіддано працює, про нього не дбає. Боротися зі зрівнялівкою потрібно в інший спосіб. На нашу думку, найкращим рішенням було б встановити розмір посадового окладу працівника 1-го тарифного розряду ЄТС на рівні мінімальної заробітної плати (за розрахунками Профспілки, для цього необхідно близько 40 млрд грн додаткових коштів), однак Мінфін виступає проти, аргументуючи це відсутністю коштів. Тому ми й вийшли з вимогою внести корективи до бюджету на наступний рік, де такі кошти було б передбачено.
Бо якщо цього не зробити, отримаємо нові проблеми. Наприклад, ми порахували, що в разі чергового підвищення мінімальної зарплати і ставки 1-го тарифного розряду із 1 січня 2018 року посадовий оклад, визначений за тарифними розрядами ЄТС з урахуванням доплати до мінімальної заробітної плати некваліфікованих працівників галузі може зрости на 79%, молодшого персоналу — на 72%, фармацевтичних працівників і середнього медичного персоналу — на 29%, спеціалістів немедичного профілю — на 25%, лікарів — на 5%, а лікарів-хірургів — на 2%! Нині в галузі існує зрівнялівка до 11-го тарифного розряду, а буде до 12-го (лікаря першої категорії). Ми вважаємо це неприпустимим. Тому коли медикам дорікають, що, вийшовши на акцію протесту, вони борються за свої «шкурні» інтереси і їх не цікавить доля пацієнтів, яких мають ощасливити новими реформами, хочеться запитати: «Невже хворому легше від того, що лікар отримує 3 тисячі гривень?» На зекономлені за рахунок медиків кошти закуповують нове обладнання, ліки, надають необхідний обсяг допомоги без додаткових витрат пацієнта? Невже, вимагаючи гідних умов роботи, медики не мають на увазі забезпечення закладів усім необхідним для того, аби рятувати хворих, надавати їм якісну допомогу? Тож хто проти позитивних змін у галузі?
ВЗ До акції доєдналися працівники екстреної допомоги. У них були окремі вимоги?
— Так, на додаток до загальних. Бо це тільки реформи в нас можуть проводити фрагментарно, а галузь функціонує як єдиний організм. І чергові новації, які пропонують запровадити в роботу служби, цього не враховують. Якщо хтось бажає знищити лікарські бригади швидкої і замінити їх парамедиками, нехай покаже лікарні, які зараз готові приймати всіх екстрених хворих і надавати їм адекватну допомогу. Навіть у Києві, де швидка обслуговує до 2 тис. викликів за добу, немає такої кількості лікарень інтенсивного лікування, яка впоралася б із цим потоком (не враховуємо так звані непрофільні виклики). Нині бригади швидкої надають лікарську медичну допомогу хворим в тому числі й удома, і в реанімобілі, парамедик цього зробити не зможе. Чому ж проводимо реформи, ставлячи віз попереду коня? Бо він обійдеться дешевше? Навіть якщо й буде запроваджено бригади парамедиків, спочатку потрібно внести відповідні зміни до законодавства України, підготувати до нового режиму роботи лікарні, приймальні відділення та відділення невідкладних станів (які ще потрібно створити і оснастити), працевлаштувати в них лікарів швидкої, а вже потім витісняти їх парамедиками. От і виявиться, що віз реформ не простий, а золотий. Дешева тільки локшина на вуха довірливого населення. Як у випадку з ліквідацією ДСЕС, коли під гаслом боротьби з корумпованою системою залишили без роботи майже 15 тис. працівників. А чи забезпечили після цього санепідблагополуччя населення? Цьогорічні випадки з так званим промисловим ботулізмом свідчать про протилежне.
ВЗ Чого ж вдалося домогтися завдяки акції?
— Про налаштованість Уряду ліквідувати заборгованість по зарплаті я вже сказала. Щойно ознайомилися з дорученням Кабінету Міністрів за підписом Віце-прем’єр-міністра України Павла Розенка (прийнятим за результатами нашої зустрічі 19 вересня), у якому підтверджено ці наміри: МОЗ і Мінфіну вказано вжити вичерпних заходів для погашення простроченої заборгованості із заробітної плати працівникам закладів охорони здоров’я до 1 жовтня цього року. Аналогічна вказівка надійшла й на адресу облдержадміністрацій. Також у дорученні йдеться про необхідність вжиття заходів щодо безперервного базового фінансування інститутів НАМН України та погашення заборгованості із заробітної плати працівникам цих закладів.
Ми проведемо відповідний моніторинг виконання згаданого доручення, з цією метою територіальні органи Профспілки створюють спеціальні комісії, які інформуватимуть нас про зміну ситуації (або навпаки, про її перебування в «мертвій точці»). Сподіваємося, що надалі Уряд не допустить подібних проблем. Але цього можна уникнути, лише передбачивши додаткові кошти медичної субвенції на наступний рік.
Також плануємо спільно з МОЗ, Мінсоцполітики та Мінфіном розглянути пропозиції щодо того, як у наступному році уникнути зрівнялівки заробітних плат у галузі, однак поки що такого діалогу не відбулося.
На продовження теми нашої зустрічі 19 вересня Кабінет Міністрів України вказує МОЗ на необхідність забезпечити розвиток та функціонування системи екстреної медичної допомоги згідно з вимогами Закону України «Про екстрену медичну допомогу» та функціонування Центру громадського здоров’я МОЗ. Сподіваємося, що Міністерство нарешті залучить представників Профспілки до співпраці у реформуванні галузі — про це також йдеться у згаданому дорученні. Як і про необхідність проведення примирних процедур з розгляду колективного трудового спору між Профспілкою і Кабінетом Міністрів України. Чи настане за словом діло — покаже час. В окремих регіонах заборгованість по зарплаті почали поступово погашати, але в цілому по галузі вона не зменшилася і станом на 28 вересня становила 98 млн грн (найбільше заборгували медикам Вінниччини, Івано-Франківщини та Львівщини, прострочена заборгованість зберігається у Запорізькій та Львівській областях). Із деяких медичних закладів нам повідомляють, що працівникам виплатили в рахунок боргу… по 300 грн!
Тож спілчани й надалі налаштовані рішуче. Вони втомилися терпіти приниження, а після того як чиновники рідної галузі звинуватили понад 4 тис. медичних працівників, які приїхали з найвіддаленіших куточків країни, у «активності за гроші», узагалі обурилися і заявили, що відстоюватимуть свої законні права до кінця.
Розмову вела Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»
