Чернігівщина: Як громади допомагають медицині

593

Недофінансування — основна проблема нашої медицини. Його наслідки — застаріла матеріально-технічна база та відтік кадрів — можна подолати тільки посередництвом «вливання» в галузь коштів. Нині цю функцію все більше перекладають на плечі органів місцевого самоврядування, зокрема об’єднаних територіальних громад (ОТГ). Лише протягом першого півріччя цього року на зміцнення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров’я Чернігівщини ОТГ було вит­рачено 3,237 млн грн.

На шляху до «власної»медицини

Найбільше коштів у розвиток «власної» медицини вклала Деснянська ОТГ (Козелецький район). Деснянська ОТГ є однією з найбільших в області за територією та кількістю мешканців: до неї входять селище міського типу Десна й дев’ять сіл. Громада самодостатня, фінансово спроможна, має профіцит бюджету. На 9 тис. населення бюджет становить 100,6 млн грн, крім того, громада перераховує в державний бюджет реверсну дотацію в сумі 6,8 млн грн, а в районний — медичну субвенцію для вторинного рівня медичної допомоги в сумі 4,5 млн грн.

За словами заступника Голови Деснянської територіальної громади Тетяни Прокопенко, пріоритетним напрямом діяльності ОТГ є розвиток медицини. Торік громада ухвалила рішення про організацію власного центру ПМСД, який і було створено в лютому цього року. До складу цент­ру входять три сільські лікарські амбулаторії (Деснянська, Морівська, Косачівська) та п’ять ФАПів. За 9 місяців цього року на закупівлю обладнання (стоматустановка, біохімічний аналізатор, аквадистилятор, апарат УЗД, апаратура для фізкабінету тощо) й інструментарію, придбання оргтехніки, меблів, проведення косметичних і поточних ремонтів медичних закладів Деснянського ЦПМСД було спрямовано 1,128 млн грн. «Усього на утримання центру з урахуванням медичної субвенції маємо 7,9 млн грн на рік, з них 4,8 млн грн — власні кошти», — пояснює Тетяна Прокопенко.

Звісно, не все складалося так безхмарно, як виглядає нині, бо в законодавчому полі — багато незрозумілих і неврегульованих моментів. За словами Тетяни Прокопенко, найтяжчим етапом організації роботи новоствореного центру ПМСД було вирішення питань, пов’язаних з його ліцензуванням. Центр повноцінно запрацював у лютому, а ліцензію отримали тільки через сім місяців, тобто увесь цей час ЦПМСД надавав медичні послуги населенню, можна сказати, поза правовим полем. Зокрема лікарі центру юридично не мали права ані виписувати рецепти, ані видавати листки тимчасової непрацездатності.

Коли перший етап — придбання обладнання, якого не вистачало відповідно до табеля оснащення закладів (у тому числі заміна старого на нове), — в ОТГ пройшов досить швидко, то на оформлення актів санітарно-епідеміологічного обстеження, які згідно з ліцензійною умовою необхідно мати для всіх лікувальних закладів ЦПМСД, витратили дуже багато часу. Через реформування санепідслужби було не зрозуміло, хто повинен оформлювати акти: Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів чи ДУ «Чернігівський обласний лабораторний центр МОЗ України».

«Деякий час ми ходили від однієї служби до іншої, бо на той момент вони ще самі не знали переліку своїх повноважень, — розповідає юрист центру ПМСД Ярослав Погуляй. — Але ще довша затримка виникла під час оформлення ліцензії, бо зараз документи приймають в одному місці, обробляють їх в іншому, а консультації надають у третьому. Як наслідок, людина, котра приймає документи, не дивиться, чи правильно вони оформлені, бо не вона їх оброблятиме, а консультант не може відповісти, чому документи повертають, бо не він із ними працював. Через таку бюрократичну плутанину наші документи пролежали понад чотири місяці в МОЗ України. І тільки 30 серпня ми дізналися, що наш Центр отримав ліцензію. Під гаслом боротьби з корупцією створюються дуже складні бюрократичні схеми, які громадам важко подолати», — каже він. Саме бюрократизм Ярослав Погуляй вважає найлютішим ворогом розвитку інфраструктури новостворених громад.

Працюють на перспективу

Понад півмільйона гривень спрямувала на розвиток власної медицини Корюківська ОТГ. Більшу частину цих коштів витратили на реконст­рукцію пологового відділення центральної районної лікарні, зокрема проведення поточного ремонту палат, індивідуальних пологових залів і палат інтенсивної терапії новонароджених. Крім того, за словами головного лікаря Корюківської ЦРЛ Сергія Пивовара, уже придбано реанімаційне обладнання для виходжування недоношених новонароджених. Він каже, що осучаснення пологового відділення — один із напрямів роботи з перетворення центральної районної лікарні у лікарню інтенсивного лікування, адже Корюківку планують зробити центром госпітального округу.

Кошти на розвиток власної медицини Корюківська ОТГ має, бо громада велика, тут працює декілька потужних підприємств. Окрім міста до громади входить низка сіл, де діють фермерські господарства, також на території ОТГ успішно розвивається малий бізнес. До речі, на початку року Корюківська ЦРЛ отримала за спонсорські кошти новий сучасний томограф, і на сьогодні вона — єдина в області районна лікарня, яка має таке діагностичне обладнання.

Децентралізація — це відповідальність

Плідно співпрацює з новоствореними ОТГ, сільськими та селищними громадами Чернігівський центр ПМСД. Зокрема Михайло-Коцюбинська ОТГ за власний кошт забезпечила всіх своїх лікарів ноутбуками, а Гончарівська цьогоріч виділила кошти на придбання електрокардіографа для Гончарівської сільської лікарської амбулаторії, капітальний ремонт службового автомобіля та закупівлю медикаментів для амбулаторії й ФАПів. Успішна багаторічна співпраця триває з Киїнською громадою, яка два роки тому за власний кошт придбала сімейному лікарю автомобіль. Другий автомобіль центр ПМСД отримав у минулому році — його купили за кошти районного бюджету і передали Чернігівській сільській лікарській амбулаторії, яка обслуговує приміські села.

Головний лікар Чернігівського центру ПМСД Віктор Куниця довго перелічує ті ОТГ, котрі розуміють, що саме від них залежить якість медичної допомоги, яку отримуватимуть мешканці ввірених їм населених пунктів. При цьому він наголошує, що рівень фінансової спроможності громади не завжди збігається з кількістю грошей, які вони вкладають у медицину, бо велику роль тут відіграє людський чинник.

«Наприклад, найбільш віддалена в районі Боровиківська сільська рада завжди дбає про свій фельдшерський пункт, хоча її не можна назвати найзаможнішою. Але, на жаль, не всі керівники громад налаштовані на співпрацю з ЦПМСД і не розуміють, що державної субвенції, яку вони перераховують нам, не вистачає навіть на найнеобхідніше: зарплату медпрацівникам, сплату енергоносіїв, опалення амбулаторій та ФАПів. Раніше в таких випадках на допомогу приходила районна рада, яка наприкінці року виділяла додаткові кошти на ці потреби. А зараз ОТГ про це самим треба дбати, — розмірковує Віктор Куниця. — На сьогодні в нас досить складне становище з Іванівською ОТГ, яка спочатку виділила кошти на ці призначення, а потім відкликала їх. Тож тепер грошей ані для опалення приміщень, ані на зарплату місцевим медикам немає, а район уже тут не допоможе! Голова громади пояснив, що влітку вони виділили 50 тис. грн на заміну вікон і дверей в Іванівській сільській лікарській амбулаторії та двох ФАПах, і більше вкладати кошти в медицину не збираються. Тобто налаштувати повноцінну співпрацю на засадах взаєморозуміння поки не вдається. Але сподіваємося, що надалі зможемо порозумітися щодо вирішення проблемних питань».

Гроші на лінійний прискорювач збирають гуртом

Прикладом позитивної співпраці громад, котрі разом можуть реалізувати нібито фінансово непідйомний проект, можна вважати придбання лінійного прискорювача для КЛПЗ «Чернігівський обласний онкологічний диспансер», кошти на який збирають усі гуртом.

«Громади вже зібрали 12,2 млн грн, 10 млн грн перерахувала Чернігівська міська рада, ще 7,5 млн грн надали народні депутати, декілька десятків тисяч — фізичні особи, 40 млн грн надійшло з Державного фонду регіонального розвитку, решту коштів виділили з обласного бюджету», — розповів головний лікар КЛПЗ «Чернігівський обласний онкологічний диспансер» Валерій Зуб.

Наприкінці серпня відбувся тендер на закупівлю цифрового медичного лінійного прискорювача подвійної модальності Elekta Infinity за 56,09 млн грн і системи позиціювання пацієнта для радіотерапії та радіо­діагностики — за 1,41 млн грн. «Кошти на лінійний прискорювач у нас є: більшу частину авансу — приблизно 32 млн грн за апарат та більше ніж 3 млн грн за будівництво каньйону — ми вже сплатили, — розповів Валерій Зуб. — Зараз оголосили процедуру закупівлі іншого обладнання для обслуговування лінійного прискорювача — на це потрібно ще близько 30 млн грн, які також плануємо зібрати гуртом». Тож бачимо, що навіть за обмеженого державного фінансування можна реалізовувати серйозні проекти, головне — робити це гуртом, відкинувши власні амбіції та не ділячи пацієнтів на своїх і чужих.

Олена БЕРЕЗКІНА, спеціально для «ВЗ», м. Чернігів


Коментар

Володимир ПУЛІН, заступник начальника управління охорони здоров’я Чернігівської ОДА
У чому позитив децентралізації? Громада отримує більше грошей (бо більша кількість податків зараз залишається на місцях) і може ними розпоряджатися на власний розсуд. Наприклад, область отримала медичну субвенцію, розподілила її на райони, райони — на громади. Громада віддає 70% коштів на вторинку (тобто перераховує ЦРЛ), а 30% субвенції залишається для первинної ланки. Однак коли громада фінансово спроможна, вона може вкладати власні гроші в медичну сферу, бо коштів субвенції, як відомо, катастрофічно не вистачає — їх бракує навіть на зарплати медпрацівникам.

Однак іноді громади неправильно оцінюють свої можливості, що призводить до сумних наслідків. Так сталося, наприклад, з Остерською ОТГ, котра вирішила залишити в себе лікарню, на утримання якої в неї бракує грошей. У результаті лікарня має заборгованість у розмірі майже 100 тис. грн, у тому числі прострочену заборгованість по заробітній платі. Управління охорони здоров’я запропонувало зробити Остерську лікарню філіалом Козелецької ЦРЛ, але згоди від керівництва Остерської ОТГ поки не отримали.

У деяких громадах страждають на так званий містечковий патріотизм, живуть за приказкою «Хоч поганеньке, але моє» і нізащо не хочуть об’єднувати медичні заклади. Наприклад, у Ніжині практично поруч розташовані центральна районна лікарня, міська лікарня та пологовий будинок, але об’єднуватися в один потужний заклад вони не бажають, бо досі не визначилися, хто з них важливіший. На мою думку, це розпорошення ресурсів і кадрів. Тож багатьом із нас потрібно вчитися — і робити це слід на позитивних та успішних прикладах.

Якщо ви знайшли помилку, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залишити коментар

Введіть текст коментаря
Вкажіть ім'я