Науково-практична медична установа, що надає кваліфіковану допомогу залежним від паління — для нашої країни поки фантастика. В Австрії цю структуру фінансує та підтримує держава, а кожне місто виділяє гроші на клінічні дослідження.
ВЗ Коли і як виникла ідея створення Інституту нікотину?
Ернест ГРОМАН, науковий керівник Інституту нікотину Віденського медичного університету (Австрія)ВЗ Які завдання виконує Інститут?
— Увесь спектр діагностики та терапії нікотинової залежності, інформування громадськості й установ системи охорони здоров’я — тобто соціальні програми.
Також проводимо національну та міжнародну підготовку медичного персоналу, семінари для журналістів, лідерів політичних партій, органів акредитації та наукових закладів.
ВЗ Чи є подібні інституції в інших країнах світу?
— У світі існує кілька подібних установ, одна з них у клініці Майо (США)— у нас багато спільних програм.
ВЗ Хто фінансує Інститут нікотину?
— Це державна установа, як і університет. Фінансується з державної казни, з фондів охорони здоров’я та безпосередньо містом Віднем. Єдина структура, яка стоїть осторонь фінансування інституту, — міністерство охорони здоров’я. До речі, поки найбільша тютюнова компанія Австрії належала державі, було дуже складно вести антитютюнову політику. Тоді навіть не було мови про повноцінне лікування залежності. Але 15 років тому компанію поглинув японський бізнес, і наша держава почала жвавіше підтримувати всі здорові ініціативи. Туго розвивалися відносини з міністерством фінансів, яке багато років займало дивну позицію: нам не треба, щоб люди палили — нам треба, щоб вони купували цигарки! Але зараз вони нас підтримують фінансово.
ВЗ Оскільки ви починали працювати з курцями з «чистого аркуша», які з підходів виправдали себе?
— Дійсно, доводилося вигадувати велосипед. Спочатку це була суто інформаційна робота — цей напрямок виявився невдалим. Згодом ми започаткували виїзні медичні програми, у яких взяли участь 6 тис. австрійців. Але найефективнішими стали тритижневі програми реабілітації. Їх успішно пройшли 3 тис. затятих курців із багаторічним стажем.
ВЗ Яка кількість фахівців працює з одним пацієнтом?
— Зазвичай для індивідуальної роботи достатньо 3-4 спеціалістів. Коли мова йде про масштабні проекти, до яких треба долучати суміжних фахівців, тоді ця кількість сягає 16.
Варто сказати, що у 30% наших пацієнтів на момент звернення до інституту є тяжкі захворювання, асоційовані з палінням: туберкульоз, легеневі патології, серцево-судинні хвороби, рак чи тромбоз, що призводить до ампутації кінцівок. У такому випадку, звичайно, пацієнт потребує багатопрофільної підтримки. Але запорукою успішного лікування є бажання людини лікуватися — в іншому випадку результат сумнівний. Загальне лікування в Інституті нікотину триває п’ять тижнів. Згідно з міжнародним досвідом, вибір того чи іншого продукту доставки нікотину є адекватним засобом терапії з урахуванням вторинних і третинних профілактичних заходів. Поєднання медичної консультації та зміни доставки нікотину, що триває кілька тижнів або місяців, сприяє тому, що 45% курців, які хочуть кинути палити, позбавляються згубної звички протягом 6 місяців. Це стратегія зменшення шкоди, котра включає щоденне зниження споживання звичайних цигарок у поєднанні з контрольованим застосуванням препаратів для заміни нікотину. На другому тижні лікування починається поступова відмова з подальшою стабілізацією. За три тижні бажання палити майже зникає, але навіть через кілька років людина може опинитися в психологічній ситуації, коли цигарка ніби допомогла — і знову почати палити.
ВЗ Хто той основний фахівець, який має лікувати тютюнову залежність?
— У нашому центрі працюють лікарі внутрішньої медицини, наркологи та психологи. У профільній установі їм за це платять гроші. Усі інші австрійські лікарі також зобов’язані брати участь в антитютюновій кампанії, але на волонтерських засадах.
ВЗ Чи змінюються медичні страхові виплати, якщо людина має таку залежність і не бажає кидати палити?
— Ні, але я вважаю, що такий захід нам потрібен. Завжди знайдуться ті, хто буде проти, і скаже, що таке саме «покарання» треба ввести й для людей, котрі не дотримуються дієти, унаслідок чого в них підвищений рівень холестерину. Але глобально, звичайно, система витрачає значно більше коштів на лікування пацієнтів із залежностями. Відповідальність, за великим рахунком, лягає на плечі лікарів, які мусять «вмовляти» відмовитися від паління. Але заборонити ніхто не має права!
Паління, на щастя, не створює таких соціальних проблем, як алкоголь чи наркотики. Драматизувати тут не варто. Психоактивні сполуки є частиною нашого життя протягом багатьох століть. Людство ще не знайшло заміни нікотину: він має й заспокійливі, й тонізуючі властивості. Відомо, що шкідлива не сама молекула нікотину, а процес згоряння тютюну, тому ми рекомендуємо змінювати систему доставки нікотину. Починаючи з 1998 року постійно з’являються різноманітні замісні продукти. Спочатку відреагувало фармакологічне виробництво, запропонувавши снус. Його продажі в Австрії заборонені, але, об’єктивно, він безпечніший за цигарки. Виробник снусу намагався одержати офіційний дозвіл на продаж продукту на території Австрії, але отримав відмову. Виробники ж електронних цигарок вирішили піти іншим шляхом — почали роздрібний продаж без жодного дозволу. І заборонити їх тепер у судовому порядку не вдасться, бо люди втратять робочі місця. Але так не може тривати довго — процес необхідно відрегулювати, бо у вільному доступі через мережу інтернет в Австрії — понад 130 подібних девайсів, і ніхто не гарантує їх якості. Наприклад, мій сусід — молодий чоловік — змішує собі нікотинові наповнювачі сам, удома. Для нього це експеримент, але часто трапляються випадки, коли від подібних забавок страждають діти.
ВЗ Оскільки Інститут нікотину є підрозділом Віденського медичного університету, чи проводите ви клінічні дослідження?
— Звичайно! Тривають клінічні дослідження щодо паління та раку легень: наша гіпотеза започатковує новий підхід до хіміопрофілактики раку легень і спосіб контролювати його поширення. Ми виявили, що тривала зміна продукту доставки нікотину забезпечує кращу реакцію на терапевтичні концепції у хворих на рак. Окремі дослідження стосуються профілактичної, клінічної та реабілітаційної кардіології тощо.
ВЗ Чи існує державна програма, спрямована на раннє виявлення захворювань, асоційованих із палінням, у людей із груп ризику?
— На жаль, такої програми досі немає. Ми лише виїжджаємо в регіони, проводимо одноденні скринінги і рекомендуємо пацієнтам звернутися до нашої установи. Але це наша ініціатива. Хотілося б, аби сімейні лікарі, які щоденно бачать таких пацієнтів, активніше направляли їх до нас.
Розмовляла Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»
