Народні депутати 17 травня в другому читанні підтримали законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони здоров’я та трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людині» №2386-1а, який було зареєстровано ще в серпні 2015 року. Закон набуде чинності через рік з дня його офіційної публікації (станом на 29.05.2018 р. він чекає підпису Президента України Петра Порошенка). Документом передбачається презумпція незгоди, а саме: вилучення органа для трансплантації після смерті можливе лише за наявності прижиттєвої письмової згоди донора. Задля уникнення зловживань та ризиків, пов’язаних з незаконним донорством, фінансування трансплантації здійснюватиметься за кошти державного бюджету. Жертвувати органи мають право всі повнолітні громадяни України, крім:
- вагітних;
- людей, які перебувають у місцях позбавлення волі;
- хворих (з тяжкими психічними розладами або захворюваннями, що можуть передатися реципієнтові);
- дітей-сиріт;
- невпізнаних і загиблих у зоні АТО військових;
- осіб, котрі раніше надавали орган або його частину на трансплантацію.
Як працюватиме новий Закон
До 1 жовтня 2018 року в Україні мають створити Єдину державну інформаційну систему трансплантації, яка складатиметься з:
- реєстру волевиявлення щодо посмертного донорства або переліку представників (родичів);
- реєстру анатомічних матеріалів людини, призначених для трансплантації чи виготовлення біоімплантатів;
- реєстру живих донорів;
- реєстру реципієнтів;
- реєстру медзакладів, які займатимуться трансплантацією;
- реєстру трансплант-координаторів.
Інформація в цих реєстрах матиме конфіденційний характер: вона буде доступна лише медзакладам, які займаються трансплантацією, трансплант-координаторам і судмедекспертам.
Трансплант-координатор (працівник закладу охорони здоров’я, який виявляє потенційного донора) встановлюватиме наявність у Єдиній державній інформаційній системі трансплантації інформації про презумпцію згоди або незгоди на посмертне донорство, організовуватиме вилучення, зберігання й перевезення анатомічних матеріалів людини, взаємодіятиме із закладами охорони здоров’я, які займаються трансплантацією. Досі в Україні не існувало посади трансплант-координатора. Після того, як Президент України підпише документ, МОЗ доведеться зайнятися підготовкою та навчанням нових спеціалістів.
Стати донором просто
Бажаючі стати донорами посмертно за життя повинні надати письмову згоду трансплант-координатору. У законопроекті також передбачено: якщо донор передумав, він має можливість відкликати згоду або і зовсім заявити про довічну відмову від донорства. Також потенційний донор за життя може вибрати третю особу, яка дасть дозвіл на пересадку його органа після смерті. Якщо цього не було зроблено, рішення прийматимуть родичі або ті, хто займається похоронами. В іншому випадку діятиме презумпція незгоди. Вилучення органів з трупа відбуватиметься лише після того, як консиліум лікарів констатує смерть головного мозку. У разі біологічної смерті констатація не потрібна. Вилучатимуть органи спецбригади, які ще належить створити профільному Міністерству.
На перший погляд алгоритм простий, проте прийняття законопроекту не означає, що найближчим часом в Україні проводитимуть пересадки нирок і серця, а кістковий мозок від закордонних донорів надходитиме у вітчизняні лікарні. Адже впродовж 20 років у цьому напрямку не відбувалося жодних зрушень: не купувалося сучасне обладнання, лікарі-трансплантологи не проходили тренінги та навчання, не створювалися інформаційні системи чи реєстри донорів і реципієнтів, нормативні підзаконні акти для врегулювання більшості питань (наприклад, щодо якості та безпечності роботи медичних установ, які задіяні в процесі трансплантації). Проте у відомстві обіцяють усунути недоліки і переконують: така робота вже почалася. Зокрема, на сьогодні врегулювано питання констатації смерті головного мозку, затверджено посадові інструкції трансплант-коор-динаторів та розпочато реалізацію пілотного проекту щодо зміни механізму фінансування оперативного лікування з трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів. Також ведеться робота щодо організації національного реєстру донорів кісткового мозку, запровадження програм підготовки трансплант-координаторів та імплементації положень Директив ЄС з трансплантації тканин і клітин до національних нормативно-правових актів.
Початок великого шляху
Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман вважає, що прийняття законопроекту — важливий крок для України, оскільки «він б’є по чорній трансплантології». Голова Комітету ВРУ з питань охорони здоров’я, один із творців законопроекту Ольга Богомолець бачить у прийнятті Закону великі перспективи: «В Україні щорічно близько 5000 людей потребують пересадки органів і стовбурових клітин, але, на жаль, більше 3400 пацієнтів вмирають, не дочекавшись операції. Прийняття Закону має змінити цю ситуацію. Тепер кожен, хто потребуватиме пересадки органа, зможе отримати необхідну операцію під наглядом держави і за її рахунок, а отже, шанс на друге життя. Цей Закон відкриває нову еру в розвитку української системи охорони здоров’я, дає віру пацієнтам і лікарям у те, що в української медицини є майбутнє», — стверджує Ольга Богомолець.
Частина парламентарів доволі негативно або вкрай песимістично оцінюють перспективи Закону про трансплантацію. Натомість лікарі спростовують деякі з наведених контраргументів. «У Білорусі після прийняття «презумпції згоди» за 5 років не відкрито жодного кримінального провадження, проте кількість трансплантацій збільшилася у 40 разів, закрилася більшість діалізних центрів, на які в Україні щорічно витрачають мільйони доларів», — сказав директор Інституту серця Борис Тодуров. Проте, на його думку, усіх проблем законопроект однозначно не вирішить. «Організаційно цей Закон є кроком уперед, але, на моє переконання, він не вирішить проблем трансплантології, тому що, за статистикою, лише 20% людей дають згоду за життя», — зазначив Борис Тодуров.
За матеріалами офіційного веб-сайту МОЗ України, ІА «Інтерфакс-Україна», онлайн-видань ZIK та «Сегодня»
