Міністерство охорони здоров’я України 12 червня винесло на громадське обговорення проект Концепції професійного ліцензування лікарів, прийняття якої дасть змогу на законодавчому рівні ввести професійне ліцензування лікарів. «Сьогодні діє система атестації, яка підтверджує стаж, але не професіоналізм і якість роботи. Держава має монополію на послуги з підвищення кваліфікації. При цьому фактично відсутній дієвий механізм персональної відповідальності перед пацієнтом за якість наданої медичної допомоги», — пояснюють причини своєї ініціативи у МОЗ.
За результатами аналізу чинної системи атестації лікарів Міністерство виокремило основні недоліки системи охорони здоров’я, що пов’язані з медичним персоналом, а саме:
- низька мотивація для медичного персоналу надавати якісні медичні послуги, що обумовлена відсутністю економічної зацікавленості, занадто тривалим навчанням, понаднормовою роботою та професійним вигоранням. Це пов’язане з тим, що офіційний дохід лікаря не залежить від якості його роботи й оцінки пацієнта. Вирішення проблеми МОЗ бачить у реалізації медичної реформи. Зокрема, завдяки запровадженню принципу «Гроші йдуть за пацієнтом» лікар буде мотивований надавати якісну медичну допомогу кожному хворому. Однак для того, аби пацієнт міг зробити поінформований вибір на користь висококваліфікованого спеціаліста, разом із ліцензуванням слід запровадити портал з інформацією про актуальний стан кваліфікації лікарів;
- низький професійний рівень певної частини медичного персоналу, оскільки оцінка кваліфікації лікарів дуже суб’єктивна і передбачає значну дискрецію (коли рішення приймає чиновник), що дає змогу некваліфікованим лікарям продовжувати медичну практику. Для того щоб подолати цю проблему, Міністерство пропонує замість системи атестації впровадити систему ліцензування лікарів, яка ґрунтуватиметься на безперервному професійному розвитку;
- безвідповідальність медичного персоналу за завдану шкоду внаслідок надання неякісної медичної допомоги, яка породжена недосконалістю законодавства, що регулює лікарську професію, відсутністю ефективного механізму виведення некомпетентного персоналу з ринку медичних послуг та відсутністю незалежного органу, котрий може оцінити питання компетентності лікаря. Недолік чинної системи, на думку МОЗ, полягає в тому, що система не має ефективного механізму реагування на випадки некомпетентності лікаря. Рішення щодо притягнення до відповідальності приймають «свої». У рамках системи ліцензування ж буде запроваджено механізми виведення з ринку медичних послуг некомпетентних лікарів шляхом зупинення дії або позбавлення їх ліцензії.
На думку МОЗ, запровадження системи ліцензування дасть змогу забезпечити надання пацієнтам якісних послуг, а також посилити відповідальність лікаря. «Лікар не повинен догоджати або когось переконувати, він повинен показати ліцензію про те, що має право здійснювати свою діяльність», — повідомила в. о. Міністра охорони Уляна Супрун на брифінгу 15 червня. Ліцензію потрібно буде підтверджувати кожні 3 роки. При цьому враховуватимуться особисте освітнє портфоліо й історія медичної практики. У випадку недбалості чи суттєвих помилок лікаря ліцензію буде призупинено або анульовано.
Головним органом у сфері ліцензування лікарів буде Ліцензійна рада, яка складатиметься із 30 членів — лікарів, котрих обиратимуть за жорсткими критеріями. Саме до компетенції Ліцензійної ради входитиме продовження дії ліцензії на новий термін і застосування санкцій (позбавлення або зупинення дії ліцензії). Крім того, Ліцензійна рада розглядатиме скарги на лікарів та прийматиме рішення про застосування санкцій у якості вищої ланки.
Процедура розгляду скарг буде прозорою: лікар матиме гарантоване право на належне і справедливе вивчення його справи, зокрема на представлення своєї позиції, залучення свідків. Інформація про дійсність ліцензії, наявні скарги та результати їх розгляду Ліцензійною радою будуть доступними для громадськості в онлайн-режимі.
Робота Ліцензійної ради регулюватиметься Законом, а не наказами МОЗ. У перспективі вона повинна стати органом єдиної саморегульованої організації лікарів, для чого має об’єднувати всіх лікарів, що мають ліцензії. Крім того, членство в такій організації повинне бути умовою здійснення лікарської практики в Україні.
Реформа складатиметься з двох основних етапів: І — впровадження безперервного професійного розвитку лікарів, ІІ — перехід до системи ліцензування.
І етап розрахований на два роки — 2018-2019-й. На цьому етапі для випускників вищих медичних навчальних закладів впроваджується єдиний кваліфікаційний іспит, а для лікарів — система атестації, що продовжуватиме існувати як платформа для встановлення кваліфікаційних категорій (зокрема для визначення розміру заробітної плати). Натомість передатестаційні цикли перестануть бути способом проходження атестації, а бали, отримані в процесі безперервного професійного розвитку, враховуватимуть під час атестації. Крім того, бали нараховуватимуть не лише за формальну освіту, а й за інформальну освіту (самоосвіту) та за неформальну освіту (навчання за освітніми програмами без присудження освітніх кваліфікацій). Лікар отримує право самостійно формувати свою індивідуальну освітню траєкторію, результати якої будуть відображені у його особистому освітньому портфоліо. «Фактично, протягом І етапу реформи створюються передумови для переходу від системи атестації до системи ліцензування, де визначальними підставами для продовження ліцензії стануть бали безперервного професійного розвитку. Протягом цього етапу зберігається система атестації. Це зумовлено, зокрема, необхідністю повної реалізації принципу «Гроші йдуть за пацієнтом», згідно з яким заробітна плата лікаря залежатиме не від його категорії, а від кількості пацієнтів (отже, від його фактичної компетентності). До цього моменту дохід лікаря визначатиметься за кваліфікаційною категорією, встановлення якої здійснює система атестації», — говориться у проекті Концепції професійного ліцензування лікарів.
Реалізація ІІ етапу включає в себе два підперіоди:
- друге півріччя 2018 року-2019 рік— розробка та прийняття необхідної нормативно-правої бази;
- 2020-2024 роки — перехідний період, протягом якого лікарям необхідно буде скласти іспит для отримання ліцензії.
ІІ етап завершиться повним переходом до системи ліцензування. Медики, котрі не складуть іспит протягом перехідного періоду, втратять право на провадження лікарської практики.
За матеріалами офіційного веб-сайту МОЗ України та онлайн-видання «24 канал»
