Буковина: Медиків і пацієнтів залишили з гепатитами наодинці

Хронічні вірусні гепатити визнані у світі домінуючими захворюваннями серед так званих повільних інфекцій. При цьому в Україні з 2016 року припинено дію державної програми їх лікування, а за кошти держбюджету закуповуються старі та недієві ліки. У Чернівцях із хворобою борються інформацією — наразі тільки в такий спосіб медикам вдається «достукатися» бодай до пацієнтів.

ВЗ Саме зараз, коли ВООЗ визнала пандемію вірусного гепатиту С, Україна залишилася без Державної цільової соціальної програми профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів. Чи багатьох хворих вдалося забезпечити лікуванням до 2016 року, поки програму фінансували?

Оксана ХУХЛІНА, завідувачка кафедри внутрішньої медицини, клінічної фармакології та професійних хвороб Буковинського державного медичного університету, професор, член Європейської асоціації з вивчення печінки

Коли у 2013 році Кабінет Міністрів затвердив першу в історії України Державну цільову соціальну програму профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів, з’явилася надія на те, що вдасться допомогти бодай частині хворих. На жаль, у жодній країні світу держава не спромоглася пролікувати 100% таких пацієнтів. Це просто неможливо.

У нашу програму були закладені кошти тільки на лікування. Діагностику проводили за рахунок хворих. У програму потрапили пацієнти, які потребували невідкладного лікування (наприклад, на стадіях F3 та F4, хворі з термінальним фіброзом печінки, коли в будь-який момент може виникнути декомпенсація, і тоді вилікувати їх уже неможливо, тощо). За три роки таке лікування отримали лише… 100 хворих із Чернівецької області — прог­рама була на 80% недофінансована.

Пацієнтам пропонували за державний кошт 2 препарати: інтерферони і рибавірин. Лікування тривало рік і давало результат — ерадикацію вірусу 50 на 50. Зрештою, програму було закрито.

ВЗ Як і чим лікуєте хворих зараз?

— У зв’язку з тим, що національна програма більше не діє, Департамент охорони здоров’я Чернівецької ОДА розробив Регіональну програму по боротьбі з вірусними гепатитами. Відповідно до неї, хворі з ІІІ та ІV стадіями вірусного гепатиту можуть отримати за державні кошти ті самі 2 препарати: інтерферон та рибавірин. Але у світі й Україні вже давно з’явилися сучасні дієві ліки — противірусні препарати прямої дії (софосбувір, даклатасвір, ледипасвір, велпатасвір тощо), які дають змогу зменшити тривалість курсу лікування з 1 року до 3 місяців. Такі режими лікування — ефективніші й безпечніші. У межах державної закупівлі мали надійти саме ці — безінтерферонові — курси лікування, які характеризуються майже 100% ефективністю. Але поки ми послуговуємося інтерфероновими програмами.

ВЗ Тож хворим препарати прямої дії недоступні?

— Доступні, і ми їх призначаємо, проте винятково за кошти пацієнтів. Більше того: хворі часто відмовляються від ліків, запропонованих державою, бо знають, що інтерферони погано переносяться, спричиняють чимало ускладнень та й не відомо, чи подіють. Тому викладають по 12-15 тис. грн на місяць за сучасні препарати.

І тут маємо ще одну проблему: висока вартість ліків і доступ до інтернету сприяють розвитку «чорного ринку» цих препаратів. Звісно, ми, лікарі, призначаючи лікування, направляємо хворого до аптеки, де продають ліцензовані засоби. Проте дійшов пацієнт туди чи ні — проконтролювати не можемо. Часто-густо люди починають шукати дешевші препарати в інтернеті — і знаходять. Щоправда, купують «кота в мішку», а потім скаржаться, що лікування не подіяло.

Бувають і ще гірші випадки, коли хворі, дізнав­шись про діагноз, за порадами з інтернету самі собі призначають лікування. Власне, усі протоколи та схеми дійсно є у вільному доступі. Проте проблема вірусних гепатитів дуже складна. ХВГ С, наприклад, має понад 30 позапечінкових проявів, тому лікувати таких повинні лікарі, котрі озброєні глибокими знаннями та добре розбираються у цих особливостях. Кожному хворому потрібно підібрати індивідуальну схему лікування і домагатися її виконання. Якщо ж курс лікування був призначений неправильно — «перелікувати» хворого дуже складно, адже вірус мутує, утворює квазівиди, кот­рі швидко пристосовуються до терапії.

ВЗ Окрім держбюджету, які ще джерела фінансування лікування вірусних гепатитів є в Україні?

— Заходи щодо лікування вірусних гепатитів здійснюються також за рахунок обласних, міських бюджетів, субвенції державного бюджету, спеціальних і загальних фондів.

ВЗ Медицина постійно розвивається, чому ж досі вірус можна «підхопити» в кріслі стоматолога чи під час операції? Виходить, що в небезпеці як пацієнти, так і медики?

— На жаль, деякі лікувальні заклади використовують застаріле стерилізаційне обладнання для медичного інструментарію багаторазового використання. Аби знищити всі бактерії та віруси, потрібно, щоб у термостаті протягом 30 хвилин температура сягала 60 °С. Не всі медзаклади мають такі стерилізатори.

Приватні стоматологічні кабінети часто використовують для стерилізації інструментарію формалінові камери. Проблема в тому, що вони знищують бактеріальну мікрофлору, однак не віруси. І першими в зоні ризику — самі медики, які завантажують і дістають інструменти зі стерилізатора. Розуміючи, що порятунок потопаючого — справа рук самого потопаючого, лікарі почали працювати на випередження. Наприклад, деякі стоматологи перед проведенням серйозного хірургічного втручання чи протезування направляють пацієнта здати найпростіший аналіз на виявлення титру антитіл до гепатитів В і С. Таким чином, по-перше, пацієнт потім не скаже, що заразився у стоматолога. А по-друге, лікар убезпечить сам себе. Якщо у хворого виявлять недугу, стоматолог проведе оперативне втручання одноразовими інст­рументами, котрі потім утилізує.

Так само чи не найкраще в області на випередження працює Чернівецький обласний онкологічний диспансер: перед будь-якою операцією хворих направляють на лабораторне дослідження крові на наявність специфічних антитіл до вірусів гепатитів.

Якщо говорити про лапароскопічну техніку, то варто пам’ятати: волоконна оптика взагалі не підлягає термічній обробці. А оскільки у стерилізатор її не помістиш, то лапароскопи обробляють спеціальним антисептичним розчином, щоправда, рідко коли вдається витримати потрібну експозицію. Наприклад, аби були знищені всі бактерії та віруси, ендоскоп повинен пробути у циліндрі з антисептиком 12 годин. Та хіба в українських клініках цього дотримуються, коли за добу потрібно обстежити щонайменше 10-12 осіб?

ВЗ Як же зупинити пандемію, не маючи достатнього фінансування та спеціальних державних програм?

— Україна у квітні 2014 року долучилася до Керівних настанов ВООЗ зі скринінгу, догляду та лікування осіб з гепатитом С. Основне завдання до 2030 року — на 90% знизити захворюваність на цироз печінки і гепатоцелюлярну карциному печінки, на 65% — смертність від цих недуг. Найвдаліше ми могли б цього досягнути, якби за кошти державної програми лікували хворих зі стадіями F3 та F4. Причому винятково противірусними препаратами прямої дії з аналогами нуклеозидів (софосбувір у комбінації з даклатасвіром або ледипасвіром, велпатасвіром і рибавірином), зареєстрованими в Україні. Проте програми нема, а за державні кошти закуплені інтерферонові препарати. Тому єдине, що дійсно в наших силах, — посилити ранню діагностику, облік хворих, інформувати населення про шляхи передачі та загрозу, яку несуть вірусні гепатити.

На всіх курсах тематичного удосконалення, передатестаційних циклах навчання терапевтів, гастроентерологів, засіданнях Асоціації терапевтів Буковини наголошуємо: якщо до вас звернувся пацієнт із мінімальними симптомами захворювання печінки, біліарної системи або синд­ромом хронічної втоми, анемією, васкулітом, панкреатитом, цукровим діабетом, тиреоїдитом, хронічною хворобою нирок тощо — його потрібно обстежити на маркери вірусів гепатитів В і С, виз­начити біохімічні маркери ушкодження печінки і зробити УЗД печінки та селезінки. Таким чином, ми виявлятимемо більшу частину гепатитів з латентним перебігом на ранніх стадіях і вчасно зможемо їх пролікувати.

Ольга КАМСЬКА, спеціально для «ВЗ», м. Чернівці