Хороший лікар починається зі здібного абітурієнта. Ця аксіома стала відправною точкою реформування медичної освіти на нинішньому етапі. Бар’єр для абітурієнтів медичних вишів піднято, конкурс «Алло, ми шукаємо таланти» завершено. Чим відрізняється набір першокурсників від минулорічного і чи існує пряма залежність між високими балами ЗНО й успішністю майбутнього лікаря? А це вже, схоже, теорема.
ВЗ Цього року для абітурієнтів, які бажали вступити до медичних вишів за спеціальностями «Медицина», «Педіатрія» та «Стоматологія», було встановлено нову планку участі в конкурсі — не менше 150 балів ЗНО з другого та третього конкурсних предметів. Як це вплинуло на перебіг вступної кампанії і, головне — на «якість першокурсника»?
Андрій КУЗИК, відповідальний секретар приймальної комісії Львівського національного медичного університету ім. Данила ГалицькогоВЗ А охочих вступити на місця державного замовлення не поменшало?
— Кількість поданих заяв серед цієї категорії абітурієнтів також зменшилася, однак на це вплинуло кілька чинників. Меншою мірою згадані вже 150 балів, а більшою — несприятлива демографічна ситуація (кількість випускників шкіл в Україні була нижчою) й певні новації в правилах вступу. Цьогоріч Міністерство освіти і науки України обмежило кількість заяв для подання в різні виші одним абітурієнтом до 7 (у 2017 році можна було подати 9 заяв). Кількість місць держзамовлення в нашому університеті, який є одним з лідерів за його обсягами серед медичних вишів України, залишилася на рівні минулого року. Тому в нас був такий конкурс: за спеціальністю «Медицина» — 7,1 особи на 1 місце (440 місць), «Педіатрія» — 12,2 (40 місць), «Стоматологія» — 96,2 (10 місць), «Фармація» — 134,1 (10 місць). Для порівняння в минулому році він становив: «Медицина» — 10,21 особи на 1 місце (440 місць), «Педіатрія» — 19,2 (40 місць), «Стоматологія» — 142,8 (10 місць), «Фармація» — 90,9 (10 місць).
ВЗ Чому ж у медичних вишах нині з’явилися так звані вакантні місця навіть за державним замовленням?
— До цього призвело ще одне нововведення — якщо абітурієнт, котрого було зараховано до університету на державну форму навчання, не виявив бажання там навчатися, а вирішив обрати інший виш чи спеціальність (навчання за контрактом) і не подав оригінали документів, то згідно з Правилами прийому ми не маємо права взяти на це місце, наприклад, абітурієнта, який поступається кількома десятими чи сотими бала (хоча таких у нас більше, ніж достатньо). Тобто місце вважається незаповненим і фактично втрачається. У цьому році ми в такий спосіб втратили понад 30 місць за спеціальністю «Медицина» (при загальній кількості 440 місць), 7 за спеціальністю «Педіатрія» (із 40 існуючих), 2 — «Стоматологія» (із 10), 1 — «Фармація» (також із 10 існуючих). Контрактної форми навчання це не торкнулося. Те, що абітурієнти мають право подати заяви на різні спеціальності, які, до речі, можуть значно відрізнятися за напрямками підготовки, нівелює принципи професійно-орієнтаційної роботи серед вступників. Наприклад, деякі наші абітурієнти одночасно «мріють стати» лікарями, стоматологами, педіатрами і фармацевтами. Та ще й на додачу подають заяви в інші виші, часто дуже далекі від медицини. Чи знає такий абітурієнт, чого він хоче? Тобто мало націлити майбутнього лікаря на 150 балів зі шкільних дисциплін, потрібно його професійно орієнтувати. Бо за відсутності свідомого вибору «справи життя» не буде й потрібного ставлення до неї, прагнення стати професіоналом, як би добре не навчалася ця дитина у школі. На жаль, нині профорієнтаційну роботу в школах зведено нанівець, а «свобода вибору» подачі заяв у різні виші за принципом «кудись та потраплю» ще більше нівелює ці принципи.
ВЗ Законодавство України проголошує автономність вищих навчальних закладів. Як вона реалізується зокрема в питаннях набору студентів?
— За кордоном вплив університетів на власну політику у відборі абітурієнтів дуже вагомий. В Україні ж такий відбір здійснюється централізовано й чітко регламентований державою, а роль університетів зведена практично до нуля. І шкода, що втрачаються місця на студентській лаві, які могли б бути заповнені здібними та мотивованими до професії абітурієнтами.
ВЗ Які, на вашу думку, слід винести уроки з цьогорічної вступної кампанії, аби надалі не створювати нових перешкод у підготовці достатньої кількості професійних медичних кадрів?
— Передусім слід зауважити, що система підготовки медичних кадрів має низку особливостей. Вона відрізняється від підготовки фахівців у закладах вищої освіти Міністерства освіти і науки. І це потрібно враховувати під час розробки Умов вступу до закладів вищої освіти як універсального документа для всіх університетів, на підставі якого кожен виш готує власні Правила прийому. Слід було б передбачити механізм заповнення вакантних місць державного замовлення у медичних університетах, не порушуючи, звичайно ж, принципу конкурсного відбору. Це дало б нам можливість, з одного боку, гарантувати абітурієнтам (які дійсно цього хочуть) здобуття омріяного фаху, а з іншого — виконати обсяги державного замовлення в повному обсязі.
Також нелогічною виглядає цьогорічна ситуація зі вступом на спеціальність «Фармація», коли абітурієнтам третім предметом ЗНО запропонували на вибір хімію або іноземну мову, а другим обов’язковим предметом була біологія. І це відносно спеціальності, де знання з хімії є базовими для засвоєння професійно-орієнтованих дисциплін! Тому наша пропозиція: обов’язковим предметом для майбутніх фармацевтів має бути хімія, а вже на вибір вступника можна запропонувати біологію, математику або ж фізику, які належать до природничих наук і є ближчими до навчання за спеціальністю «Фармація».
Розмову вела Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»
Точки зору
Григорій ЗАГРИЧУК, відповідальний секретар приймальної комісії ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського МОЗ України», доцент Про те, чи вийде хороший студент і лікар з абітурієнта з високими балами ЗНО, можна говорити хіба що в процесі навчання, особливо порівнюючи результати з показниками успішності студентів минулих років. Однак існує інший бік медалі, який варто врахувати на майбутнє. За нинішніх умов виходить так, що абітурієнт з результатами ЗНО з української мови 120 балів, з біології та хімії — по 150 допускається до участі в конкурсі, а той абітурієнт, який отримав, наприклад, 180 балів з української мови, 190 з біології, а з хімії — 149, уже ні. Але ж чи можуть відігравати таку доленосну роль 1-2 чи навіть більше балів? До того ж результати ЗНО з хімії чи математики не є «істиною в останній інстанції» для визначення здатності абітурієнта стати хорошим лікарем. Можливо, варто зменшити «поріг» з третього предмета до 140 чи й 135 балів, або ж враховувати загальний конкурсний бал, і якщо він в абітурієнта високий — допускати до участі в конкурсі. Тобто «поріг» має право на існування, але він мусить бути гнучкішим, особливо для мотивованих абітурієнтів. Бо, як свідчить досвід нинішнього ЗНО, багато випускників втратили 1 чи 2 бали з хімії тільки через те, що технічно не змогли перенести правильні відповіді зі свого буклета у бланк. Така технічна неточність позбавила їх можливості реалізувати свою мрію про опанування медичної професії.
Цьогоріч нам збільшили обсяги державного замовлення підготовки лікарів (з 200 до 250 місць), однак частина з них залишилася вакантними (4,8%) через те, що особи, які пройшли конкурс, не подали оригіналів документів. Деякі із цих місць ми заповнили абітурієнтами, котрим надано пільги для вступу, і в такий спосіб вийшли на друге місце серед медичних вишів України за виконанням обсягів держзамовлення. Однак 7 місць було втрачено. Так само ми на другому місці по Україні за обсягом набору на контрактну форму навчання на спеціальність «Медицина», хоча він виявився майже вдвічі меншим, ніж торік. До речі, цьогоріч ми скористалися перевагами автономізації вишу і створили окрему небюджетну конкурсну пропозицію за лікарськими спеціальностями на місця контрактної форми навчання з іншими конкурсними предметами на вибір (хімія або історія України), але також з вимогою не менше 150 балів ЗНО.
Вважаю за доцільне залишити право медичним вишам самостійно вирішувати кількість «порогових» балів для участі в конкурсі з третіх конкурсних предметів (на вибір абітурієнта) на місця державного замовлення та на контракт (на випадок, якщо їх не буде знижено взагалі). Плануємо вийти з такою пропозицією під час обговорення нових Умов прийому на навчання до закладів вищої освіти України на наступний рік, які поки що опрацьовуються Міністерством освіти та науки.
Ще однією новацією цьогорічної вступної кампанії у нашому виші був пілотний проект з набору на освітню програму «Парамедик» (по 25 місць за державним замовленням і на контракт), на які надійшло 214 заяв (для порівняння на освітню програму «Сестринська справа» — 194 заяви). Прохідний бал для майбутніх парамедиків на місця державного замовлення дорівнював 170,8. Ми заповнили всі місця за розподілом, але, оскільки вступники не донесли оригіналів, вакантними залишилися 8 місць держзамовлення, а на контракт ми набрали 15 майбутніх парамедиків.
А щодо питання про те, чи вийде з успішного абітурієнта гарний лікар, то однозначно відповісти на нього важко. Бо навіть випускник вишу з червоним дипломом не завжди стає майстром лікарської справи. Адже, наприклад, вивчити техніку виконання апендектомії з підручника набагато легше, ніж власноруч провести операцію, а успішно це може зробити тільки певний відсоток лікарів. Аби знайти «нашого» абітурієнта, ми проводимо профорієнтацію по школах. До речі, в Україні вже апробовано тести загальних здібностей для випускників шкіл, які допомагають визначити рівень розуміння ними тексту, здатність до абстрактного, логічного та математичного мислення. Однак вони чомусь припадають пилом, тому й доводиться орієнтуватися на 150 балів з хімії, які за бажання можна здобути, «визубривши» матеріал. У наш час накопичити знання — не проблема, головне (а особливо в лікарській професії) — вміти їх використати.
Процес підготовки абітурієнта починається зі старших класів школи. Тому наш університет налагодив співпрацю з медичним ліцеєм, де факультативні заняття спрямовані на вивчення таких предметів, як анатомія, фізіологія, латина тощо. Ось уже кілька років поспіль ліцеїсти знайомляться з навчальним процесом в університеті, аби зрозуміти, куди вони потраплять після вступу. До того ж наші викладачі проводять з ними заняття. Це хороший метод профорієнтації, тому в наших правилах прийому передбачено, що за однакової кількості набраних балів перевагу буде надано саме випускникам ліцею.
Ірина ЛЕЩИНА, відповідальний секретар приймальної комісії Харківського національного медичного університету Професіоналізм фахівця, зокрема лікаря, визначається не лише за результатами ЗНО. Безумовно, рівень шкільних знань вступників, особливо з профільних предметів, — важливий компонент подальшого успішного навчання, однак бали ЗНО не є стовідсотково об’єктивним інструментом оцінювання їх знань і можливостей становлення як фахівців. Такий результат залежить від комплексу чинників, серед яких — особистісні якості, мотивація до навчання, професійна орієнтованість і рівень свідомого вибору майбутньої професії, якість організації навчального процесу, зрештою, стресостійкість студента, стан його здоров’я тощо. Тому для підвищення професійного рівня фахівців, передусім лікарів, недостатньо враховувати лише бали ЗНО, потрібно запроваджувати системний підхід до вирішення цього питання з комплексним впливом на всі складові процесу формування висококваліфікованого спеціаліста.
Нинішня вступна кампанія засвідчила, що конкурс на місця державного замовлення традиційно залишається досить високим на всі медичні спеціальності. Високим також є й прохідний бал. Приміром, під час вступу на спеціальність «Медицина» він становив 176,8 (у 2017 році — 172,2), на спеціальність «Педіатрія» — 164,6 і 164,3, «Стоматологія» — 198,2 і 200 балів відповідно. За результатами конкурсу на місця державного замовлення до нашого університету були рекомендовані 454 вступники, або 100% передбаченого максимального обсягу державного замовлення. Більшість із них (74%) отримали рекомендацію за 1 пріоритетом з найвищими балами порівняно з іншими медичними закладами вищої освіти. Крім того, у 2018 році університет може похвалитися найвищим середнім показником конкурсного балу вступників серед медичних ВНЗ — 177 балів. Варто зазначити й зростання попиту на нові спеціальності бакалаврського ступеня «Технології медичної діагностики та лікування» і «Фізична терапія, ерготерапія», загальний конкурс на які становив 9,6 особи на 1 місце. За результатами конкурсного відбору на місця навчання за кошти фізичних і юридичних осіб за цими спеціальностями зараховано вдвічі більше студентів, ніж у минулі роки.
Відсоток зарахування вступників, рекомендованих на місця державного замовлення, майже не змінився: за спеціальністю «Медицина» — 88%, «Педіатрія» — 90%, «Стоматологія» — 100%. Серед причин відмови від бюджетних місць вступники, які отримали рекомендацію на зарахування на місця державного замовлення, переважно називають бажання навчатися нехай і за контрактом, але за більш привабливою спеціальністю, на яку для вступу на бюджет не вистачило конкурсного балу, а також вступ до вищого навчального закладу за кордоном.
До інших проблемних питань вступної кампанії 2018 року слід віднести низьку профорієнтованість абітурієнтів, недосконалий підхід до застосування так званого сільського коефіцієнту, особливо в питаннях переліку й оформлення документів, які підтверджують право вступника на його використання.
На мою думку, з метою профорієнтаційного спрямування вступників доцільно забезпечити їм можливість подавати до 4 заяв на участь у конкурсному відборі не більше ніж із 3 спеціальностей (це має стосуватися вступу як на місця державного замовлення, так і на місця за кошти фізичних та юридичних осіб).
Також варто було б надати певні переваги абітурієнтам, які закінчили вищі медичні навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації та мають стаж роботи в галузі охорони здоров’я, адже вони є найбільш професійно орієнтованими, що дуже важливо з огляду на специфіку підготовки спеціалістів медичного профілю.
Віктор ШАТИЛО, ректор Житомирського медичного інституту, Заслужений лікар України, доктор медичних наук, професорВ Україні діє інша система, і багато проблем спричинені саме непродуманістю рішень. Зокрема, у 2018 році зарахування на бюджетні місця проводилося в один етап. За даними Міністерства освіти і науки України та ЄДЕБО кожен абітурієнт скористався правом подачі документів у середньому на 4 спеціальності. А тому після першого етапу зарахування було зайнято лише 25% бюджетних місць. У нашому навчальному закладі також після першого етапу утворилися вакантні бюджетні місця, тож питання щодо їх заповнення пільговими категоріями абітурієнтів довелося додатково узгоджувати з МОН України, ДП «Інфоресурс» й органами влади та місцевого самоврядування. І тільки завдяки цьому вдалося зарахувати частину здібних абітурієнтів. Як засвідчила практика, такий підхід до зарахування на бюджетні місця є необґрунтованим, створює штучні перешкоди на шляху до отримання освіти, тож доцільно повернутися до практики попередніх років, коли зарахування здійснювали в кілька етапів, і це давало змогу абітурієнтам з високими показниками успішності заслужено вступити на навчання на бюджетне місце.
Також проблемним питанням цьогорічної вступної кампанії було фіксоване визначення Умовами прийому комбінації конкурсних предметів для вступу до закладів вищої освіти. На тлі катастрофічного зниження загальної кількості абітурієнтів в Україні в нинішньому році (до 200 тис. осіб) у зазначених комбінаціях другого і третього конкурсних предметів вступників взагалі виявилося вкрай мало, що штучно обмежило кількість абітурієнтів для вступу до вищих медичних навчальних закладів за освітніми ступенями бакалавра та магістра.
Після аналізу статистичних даних ЗНО 2018 року в комбінаціях запропонованих предметів для вступу до закладів вищої освіти у галузі знань «Охорона здоров’я», вимальовується наступна картина: у комбінації «біологія та хімія» — дещо більше 19,4 тис. абітурієнтів, «біологія та математика» — понад 26 тис., «біологія та фізика» — 1,8 тис., «біологія та англійська мова» — 8,1 тис. абітурієнтів. До того ж випускники, які здавали ЗНО з математики й іноземної мови, робили вибір аж ніяк не на користь медичних вишів, тож це ще більше «урізало» кількість наших вступників. Тому вважаємо за необхідне, аби в межах автономії закладам вищої освіти, наданої їм згідно із Законом України «Про вищу освіту», було забезпечено право самостійно встановлювати перелік конкурсних дисциплін ЗНО з другого і третього конкурсних предметів. Також, спираючись на вже згаданий Закон, будь-який навчальний заклад у межах автономії має право реалізовувати освітні програми за ліцензованими спеціальностями, самостійно визначати форми навчання й організації освітнього процесу, запроваджувати спеціалізації, визначати їх зміст і програми навчальних дисциплін. Автономію навчального закладу в період вступної кампанії потрібно було б розширити, віддавши на його власний розсуд такі питання, як встановлення мінімального прохідного балу ЗНО з конкурсних предметів та вибір другого і третього конкурсних предметів для вступу. Також заклад вищої освіти повинен мати можливість зараховувати абітурієнтів на бюджетні місяця у 2-3 хвилі (або в 2-3 етапи), що гарантуватиме доступ до бюджетних місць кращим, мотивованим до вибору професії випускникам шкіл. До того ж варто надати абітурієнтам право змінювати пріоритет заяви до початку зарахування на навчання.
Якщо підсумувати результати цьогорічної вступної кампанії в нашому закладі, то вони свідчать, з одного боку, про ефективність проведеної нами профорієнтаційної роботи, а з іншого — про наявність озвучених проблем і необхідність їх вирішення. Зокрема, середній бал ЗНО зарахованих на бюджет на спеціальність «Медсестринство» порівняно з минулим роком практично не змінився (154,2 бала у 2017 році та 158,8 у 2018-му). Як, до речі, і середній бал атестатів нового набору першокурсників (9,24 і 9,20 відповідно). Середній бал зарахованих на бюджетні місця за згаданою спеціальністю на основі повної загальної середньої освіти (освітній ступінь бакалавр) становить 158,9 бала. Натомість конкурс на одне бюджетне місце у 2017 році сягав 10,4 особи, а у 2018-му — 5,1 особи.
Кількість вступників, зарахованих за кошти фізичних та/або юридичних осіб, у 2018 році зменшилася на 25% — за рахунок як зменшення загальної чисельності абітурієнтів в Україні, так і високої вартості навчання на контрактних умовах і неспроможності багатьох українських родин його оплачувати.
Володимир СТАСЮК, директор Івано-Франківського базового медичного коледжуТож нічого втішного на «медичному кадровому горизонті» не передбачається: з одного боку, значний відсоток фахівців залишає вітчизняну медичну галузь, вдаючись до трудової еміграції, з іншого — маємо суттєві проблеми не лише з якістю набраних вступників, а й з їх кількістю. Згадані проблеми потребують комплексного вирішення на найвищому державному рівні, однак деякі питання можна владнати й на рівні Міністерства охорони здоров’я (у співпраці з Міністерством освіти і науки України).
Передусім необхідно забезпечити об’єктивний конкурсний відбір абітурієнтів. Практична медицина потребує якісних і, що дуже важливо — професійно орієнтованих кадрів. Тому цілком логічним і найефективнішим був би такий алгоритм підготовки лікарів (на додаток до існуючого): школа — медичний коледж — університет. Адже в медичному коледжі студенти остаточно переконуються у правильності вибору професії (або ж визначаються з тим, що це — не їх стезя). Найкращі ж випускники коледжів, які мріють стати лікарями, могли б продовжити навчання в медуніверситетах за скороченими термінами (і за окремими програмами, що давало б змогу уникнути дублювання вже вивченого в коледжі), у тому числі й за кошти бюджету, а не лише на контрактній основі, як це відбувається нині. Безперечно, при цьому необхідно дотримуватися об’єктивних критеріїв відбору абітурієнтів як до медичних коледжів, так і до медичних університетів.
Назріла потреба запровадити результати ЗНО в якості державної підсумкової атестації при отриманні свідоцтва про базову загальну середню освіту. На наш погляд, ЗНО має бути комплексним, а не на зразок нинішнього «натаскування» випускника школи з репетитором з окремих навчальних предметів. Вступ до медичних коледжів (училищ) має відбуватися за результатами ЗНО не лише після 11-го класу (як нині), а й після 9-го, а для найкращих випускників коледжів слід виділяти не менше 25% місць ліцензованого обсягу (у тому числі й держзамовлення) в медичних університетах для навчання за скороченими термінами.
Також при вступі до медичних університетів випускників медичних коледжів слід скасувати чинне на сьогодні комплексне фахове вступне випробування (наприклад, з анатомії людини та фізіології), натомість потрібно зараховувати в якості вступного випробовування результати ліцензійного інтегрованого іспиту «Крок. М», який складають всі випускники медколеджів (училищ) напередодні отриманням диплому. Ніхто ж не заперечуватиме, що результати іспиту «Крок. М», котрий включає з десяток клінічних дисциплін, є об’єктивнішим, аніж вступний екзамен з його корупційною складовою? Протягом останніх років траплялося багато випадків, коли «слабенькі» випускники коледжів «успішно» складали таке випробування, а здібні, часом із дипломами з відзнакою, не проходили за конкурсом!
Ще один важливий аспект. Потрібно, аби випускник медичного коледжу, котрий продовжить навчання в медуніверситеті за спеціальністю «Медицина», отримував диплом лікаря загальної практики, із яким одразу міг би працювати. Нині ж маємо дивну ситуацію, коли фельдшер після закінчення коледжу працює на первинці, приймає хворих (бо почасти лікаря на селі взагалі не знайти), а той, хто здобув такий самий диплом та ще й п’ять років навчався в медичному університеті, виявляється, не має права бути лікарем загальної практики! Тобто після закінчення медуніверситету він отримує «диплом ні про що». Це демотивує студентів, вони «розслабляються» під час навчання, сподіваючись остаточно визначитися і «підтягнутися» лише в інтернатурі. Наша ж пропозиція полягає в тому, що випускник медуніверситету, котрий має за плечима ще й диплом медичного коледжу, повинен одразу отримувати диплом лікаря загальної практики, який дає право працювати за фахом (за бажанням можна пройти ще й навчання в інтернатурі чи резидентурі за іншою лікарською спеціалізацією — хірургія, неврологія тощо).
Листи з відповідними пропозиціями ми направили очільникам Міністерства охорони здоров’я та Міністерства освіти і науки України, оскільки переконані, що їх впровадження дасть змогу покращити якісний склад студентського контингенту як у медичних коледжах, так і університетах. І завдяки цьому стратегічно важлива медична галузь отримає кращі за якістю медичні кадри.
