«Ми, лікарі, уже звикли до того, що в усіх бідах медицини найбільше винні саме ті, хто поруч із пацієнтами. Не будівельники «лікарень майбутнього», не закупівельники ліків, не організатори охорони здоров’я, а саме медики, які на передовій, адже саме від них пацієнти чують: «Ліків немає», «Треба купити», «Це не підійде» тощо… Я ніколи не думав, що доживу до тих часів, коли МОЗ візьме участь у цьому полюванні». Ці слова належать лікарю-педіатру Євгену Комаровському, який завжди доволі прихильно ставився до політики нової команди МОЗ. Дістало?
Наприкінці серпня в Центрі дитячої онкогематології та трансплантації кісткового мозку Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» спалахнув скандал через звільнення провідних лікарів. Зокрема, 17 серпня Міністерство охорони здоров’я звільнило завідувача відділення трансплантації кісткового мозку Центру Олега Рижака після проведення службової перевірки та винесення двох доган за систематичне невиконання посадових обов’язків. Невдовзі завідувачка Центру дитячої онкогематології та трансплантації кісткового мозку Світлана Донська відмовилася від посади лікаря-гематолога Першого педіатричного відділення консультативно-діагностичної поліклініки НДСЛ «Охматдит», яку їй запропонували у зв’язку з реорганізацією медичного закладу. 20 серпня про своє бажання звільнитися заявили кілька лікарів-гематологів відділення Центру, лікар-трансфузіолог і працівники унікальної лабораторії лікарні: біологи та лаборанти.
Солідарність лікарів
На початку вересня 12 спеціалістів-онкогематологів, колишніх працівників НДСЛ «Охматдит», написали відкритого листа, у якому пояснили свої вчинки. «Що означає наше звільнення за власним бажанням? Воно не є вибухом емоцій, актом протесту чи шантажу, і навіть командна солідарність не була тут визначальним фактором. Абсолютним і безглуздим фейком є заяви МОЗ і головного лікаря, що нас залякали та підбурили до звільнення Донська й Рижак. Ми дорослі самодостатні люди. Донська та Рижак, які є нашими багаторічними вчителями у нашій складній професії, завжди заохочували нас до самостійного вироблення та відповідального прийняття рішень. Штучність доган, їх неприховано репресивний характер і невідповідність фактам, прийняття наказів про реорганізацію та звільнення з порушенням низки законів України та неврахуванням незамінності досвіду цих двох лікарів у лікуванні найтяжчих гематологічних пацієнтів, не залишили в нас жодних ілюзій стосовно професійних, управлінських й моральних якостей головного лікаря та нового начмеда», — говориться у листі.
Колишні працівники звинуватили нинішнє керівництво лікарні в «руйнуванні єдиного в країні Центру онкогематології та трансплантації кісткового мозку». У публічному зверненні медики наголосили, що Центр онкогематології та трансплантації кісткового мозку НДСЛ «Охматдит» був єдиним в Україні, де проводили трансплантації кісткового мозку (далі — ТКМ) дітям із онкогематологічними захворюваннями: аутоТКМ, трансплантацію кісткового мозку від повністю сумісного та частково сумісного родинного донора. Крім того, за останні 15 років (з 2003-го по 2018-й) спеціалісти Центру виконали трансплантації 235 пацієнтам, із яких 167 (70%) не просто вижили, а й позбулися онкозахворювань, що повністю відповідає середньоєвропейським показникам. Також у листі наголошується, що перед початком реорганізації Центр готувався до запуску неродинної трансплантації кісткового мозку. Завдяки співпраці з Всеукраїнською асоціацію дитячих онкогематологів та німецьким фондом ім. Стефана Морша керівництво знайшло спосіб залучати донорів із міжнародних реєстрів навіть без створення та наповнення національного реєстру донорів кісткового мозку. Це зняло б потребу у направленні українських пацієнтів на лікування в закордонні клініки, яке у середньому коштує 120-150 тис. Євро.
Під контролем Міністерства
У МОЗ наголошують: вони проводять реорганізацію НДСЛ «Охматдит», щоб підвищити якість медичних послуг і мінімізувати зловживання. Звинувачення в руйнуванні Центру відкидають і стверджують, що всі проблеми вже вирішено. А саме:
- відділення трансплантації кісткового мозку продовжує роботу в штатному режимі, а всі лікувальні процеси й операції відбуваються без змін і перерв;
- у жовтні до лікарні мають приїхати фахівці з Італії, а клініки Литви, США та Канади погодилися проводити дистанційні консультації;
- у референс-лабораторії з діагностики онкогематологічних захворювань залишилися працювати 18 фельдшерів і лаборантів та один лікар, також планують залучати лікарів з інших лабораторій Києва;
- лікарня потребує нових лікарів, але так було і раніше. Зараз тривають перші співбесіди з кандидатами.
Натомість колишні працівники Центру в листі запевняють: проведення родинних трансплантацій неможливе без відновлення роботи референс-лабораторії, яка визначає, наскільки підходить для хворого родинний донор. Виконувати ж дослідження немає можливості, оскільки з лабораторії звільнилися всі 6 спеціалістів, і жодна інша українська лабораторія не має такого обладнання.
А от залучення іноземних лікарів — потенційно можлива річ. Але тільки в якості консультантів, принаймні таке обмеження для закордонних фахівців прописане в чинному законодавстві. За словами юриста Людмили Солоп, щоб не порушувати українських законів, треба «приставити» до закордонного фахівця одного українського лікаря відповідної компетенції лікуючим, а всіх інших формалізувати як консультуючих. Та чи буде це виходом зі штучно створеної ситуації-help?
Колишні працівники лікарні переконані: подібне рішення неефективне, оскільки ведення пацієнтів до і після ТКМ вимагає не дистанційних консультацій та консиліумів, а постійної присутності фахового лікаря. «Ми можемо тільки гірко знизати плечима: «не підійшли» МОЗ та Садов’як київські лікарі, які забезпечували середньоєвропейські результати за українські зарплати, тепер «багата» Україна буде залучати лікарів за європейські зарплати, гонорари й добові», — прокоментували у своєму листі рішення Міністерства онкогематологи.
Отже, колишній Центр дитячої онкогематології та трансплантації кісткового мозку де-юре реорганізований — розформована адміністративна частина, якій підпорядковувалися чотири відділення (підтримувальної, інтенсивної хіміотерапії, трансплантації кісткового мозку, хіміотерапії онкогематологічних захворювань), а де-факто?
Голова громадської організації «Національний рух «За трансплантацію» Юрій Андреєв переконаний: ситуація, що склалася навколо «Охматдиту», ілюструє некомпетентність і недалекоглядність політики МОЗ: «Ми всі розуміємо, що реорганізацію зробили саме для того, щоб отримати можливість звільнити лікарів. Офіційно, за документами, була створена ситуація, що дала змогу звільнити двох лікарів, за якими пішла решта. Публічно ми бачимо, як МОЗ звинувачує лікарів у хабарах і жахливій роботі. Але якщо так, то чому саме за це їх не звільнили, чому не провели розслідування? Навіщо були ці всі реорганізації? Звісно, якщо є лікарі, котрі прийдуть на місце звільнених, то пацієнти не постраждають. Трансплантацію як проводили, так і проводитимуть. А ось якщо таких лікарів немає, то нічого доброго не буде. Тут усе залежить від МОЗ і керівництва НДСЛ «Охматдит»: чи готові вони були до звільнення лікарів і чи знайшли їм заміну. Бо останні тенденції МОЗ показують — вони спочатку поливають лікарів брудом, а потім альтернативних не знаходять».
З огляду на ситуацію, що склалася в «Охматдиті», у тяжкохворих дітей залишається єдина надія на одужання: лікування за кордоном. І тут знову теорія розходиться з практикою: маленькі пацієнти можуть на це розраховувати, адже в Україні їх тепер ніде лікувати, проте останні події «на фронті» закордонного лікування роблять такі сподівання марними.
Лікувати не можна залишити
Уже більше місяця (із 20 серпня) тяжкохворі стоять під стінами МОЗ і вимагають від профільного відомства знайти кошти на дофінансування програми «Лікування громадян України за кордоном» на 2018 рік. Річ у тім, що під час складання бюджетного запиту до проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» була врахована потреба у сумі 680,7 млн грн на лікування українців за кордоном. Однак зрештою виділили 389,947 млн грн — майже вдвічі менше. За ці гроші проліковано 141 пацієнта. Станом на 10 вересня на обліку — 91 хворий, що потребує лікування за кордоном, а справи понад півсотні осіб перебувають на різних стадіях підготовки до розгляду Комісією МОЗ з питань направлення на лікування за кордон. На сьогодні для порятунку цих пацієнтів конче потрібно 381 млн грн.
Ситуація настільки критична, що до пошуку рішення вже залучено Кабінет Міністрів України. Зокрема, на ранковому засіданні Парламенту 5 вересня члени Комітету ВРУ з питань охорони здоров’я виступили із заявою щодо бездіяльності очільників МОЗ в організації лікування онкохворих українців. У своїй заяві вони повідомили народним депутатам про ситуацію, яка склалася в НДСЛ «Охматдит», та описали проблеми з бюджетною програмою «Лікування громадян України за кордоном». У зв’язку із цим члени Комітету заявили, що вважають дії керівництва МОЗ України злочинними й вимагають від Володимира Гройсмана:
- забезпечити відновлення роботи Центру і поновлення на посадах звільнених фахівців;
- забезпечити фінансування бюджетної програми «Лікування громадян за кордоном» (КПКВК 2301360) відповідно до реальної потреби та перерозподілити наявні на рахунках кошти, аби підтримати онкохворих українців, яким потрібне термінове лікування за кордоном;
- вжити заходів для забезпечення розвитку в Україні трансплантації.
Відтоді минуло вже понад 10 днів, проте проблеми й досі не вирішені, а на запит Комітету ВРУ з питань бюджету Міністерство листом від 14 вересня відповіло: «За результатами аналізу фінансової звітності за 9 місяців поточного року МОЗ України буде вишуковувати можливі джерела для покриття потреби в додаткових видатках на лікування громадян України за кордоном».
Отже, МОЗ шукатиме гроші замість того, щоб шукати спільну мову з фахівцями, які можуть ці гроші країні зекономити, рятуючи українців на батьківщині. Але жодних компромісів, оскільки комунікація МОЗ із лікарями будується за принципом: «Є дві думки — моя і неправильна».
Тих, хто заявляє про наявність проблем, або ігнорують, або згодом звільняють. Наприкінці червня президент Першого добровольчого медичного шпиталю ім. Миколи Пирогова Геннадій Друзенко, який майже два роки був радником в. о. Міністра охорони здоров’я, дав критичне інтерв’ю виданню «Лівий берег» (26.06.2018 р.): «У Генштабі вважають, що хай краще солдати повиздихають, ніж в армії будуть добровольці».
У кінці літа він підбив підсумки своєї відвертості, написавши на власній сторінці у Facebook, що після скандального інтерв’ю «Лівому берегу» його таки «звільнили» з команди радників Уляни Супрун.
«Ми близько не знали один одного, але нарочита неформальність, наполегливість (на межі з впертістю), показна принциповість та спільна фронтова історія породжували сподівання, що наша співпраця буде плідною. На жаль, не так сталося, як гадалося. Давати поради глухим — марна справа… Лікарі самі підходять і, не добираючи слів, розповідають усе, що вони думають про Уляну, її команду та її реформу. Дозволю собі процитувати одного лікаря, що підійшов до мене під час нашої зустрічі з медиками Тетіївської ЦРЛ. Він згадав, як брав участь у ліквідації наслідків аварії нам Чорнобильській АЕС, а потім зі щирим болем у голосі додав: «За своє довге життя бачив багато й різного. Але такого зверхнього та хамського ставлення до медиків, як від Уляни та її команди, не пам’ятаю…», — поділився Геннадій Друзенко.
Тетяна КОЛІСНИК, спеціально для «ВЗ»
