Підвищення кваліфікації лікарів — хто кому режисер?

Медична освіта має бути безперервною. Хто і як контролюватиме сумлінність лікаря в цьому питанні та можливості, надані йому для реалізації такого завдання?

Галина МИРОНОВА, старший науковий співробітник НДІ приватного права та підприємництва ім. академіка Ф. Бурчака Національної академії правових наук України

На почин

З початком року МОЗ анонсувало низку змін, які безпосередньо стосуються здійснення лікарями професійної діяльності та кардинально змінюють існуючу систему атестації. Обіцяно, що нова модель регулювання доступу до професії лікаря в Україні ґрунтуватиметься на зміні принципових підходів до державного регулювання цієї сфери. Зокрема, йдеться про запровадження професійного ліцензування лікарів і підвищення кваліфікації за новими правилами та стандартами.

Основними недоліками чинної системи підвищення кваліфікації й зокрема атестації лікарів називають необ’єктивну оцінку кваліфікації, що дає змогу некваліфікованим спеціалістам продовжувати медичну практику; низьку мотивацію лікаря до підвищення професійної кваліфікації; відсутність ефективного механізму реагування на випадки його некомпетентності. Крім того, традиційна система підвищення кваліфікації лікарів не встигає за новітніми розробками, дослідженнями, інноваційними методами лікування.

У якості відповіді на всі ці системні виклики пропонується запровадження широко відомого у світі механізму професійного ліцензування лікарів, який ґрунтуватиметься на безперервному професійному розвит­ку. Ініціатори таких змін очікують, що новий алгоритм доступу до професії стимулюватиме не лише до отримання ліцензії після закінчення навчання, а й трансформацію системи медичної освіти, у тому числі й безперервного професійного розвитку лікаря. Зрештою нова модель має витіснити чинні атестаційні цикли: замість атестації буде запроваджено систему професійного ліцензування лікарів, складовими якої стануть освітнє портфоліо фахівця та історія його медичної практики.

Три складові росту

Безперервний професійний розвиток включає особисту участь фахівця в різноманітних програмах і заходах формальної, неформальної й інформальної освіти.

Неформальна освіта у сфері охорони здоров’я — це поглиблення власних знань і вдосконалення вмінь згідно з освітніми програмами, що не передбачає присвоєння визнаних державою освітніх кваліфікацій за рівнями освіти, але може завершуватися присвоєнням професійних і/або часткових освітніх кваліфікацій. Інформальна освіта (самоосвіта) у сфері охорони здоров’я — самоорганізоване здобуття фахівцями професійних компетентностей під час повсякденної практики, пов’язаної з професійною, громадською або іншою діяльністю.

До основних форм інформальної освіти належать: участь у фахових нарадах, семінарах, науково-практичних конференціях, симпозіумах, з’їздах, виставках, симуляційних тренінгах, майстер-класах, курсах з оволодіння практичними навич­ками, стажування у клініках інших країн, дистанційне навчання, у тому числі електронне через фахові інтернет-ресурси.

Віднині інформальна освіта є обов’язковою складовою безперервного професійного розвитку лікаря. Її мета — постійне підвищення професійної компетентності та безперервне вдосконалення професійних знань і вмінь. У найближчий перспективі передатестаційні цикли скасують і лікарю надаватимуть право обирати, як і де підвищувати кваліфікацію. Хоча нинішня система атестації в Україні ще діятиме приблизно до 2020 року, а перехід на нові правила для лікарів, які вже практикують, відбуватиметься поступово (з 2020 до 2024 року), однак механізм нарахування балів уже змінюється — враховуватиметься як формальна освіта, так і самоосвіта лікаря.

Портфоліо для лікаря

У процесі проходження всіх етапів і форм навчання лікарю нараховуватимуть бали безперервного професійного розвитку. Їх обліковуватиме як сам медичний працівник, так і його роботодавець. Для фіксації балів працівник створює і веде особисте освітнє портфоліо — сукупність задокументованих відомостей про персональні досягнення, проходження курсів підвищення кваліфікації, неформальну й інформальну освіту у сфері охорони здоров’я.

Отримані бали безперервного професійного розвитку підлягають щорічній перевірці органом, при якому утворено відповідну атестаційну комісію (на відповідність порядку та критеріям їх нарахування, встановленим МОЗ України). Кількість балів за різні форми інформальної освіти в процесі безперервного професійного розвитку визначається і затверджується МОЗ України та використовується здобувачами освіти для формування індивідуальної освітньої траєкторії. Мінімальну кількість балів, яку має набрати лікар, встановлюватиме профільне Міністерство.

Організаторами заходів інформальної освіти, за які нараховуються бали безперервного професійного розвитку, можуть бути МОЗ, Націо­нальна академія медичних наук, Міністерство охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, заклади вищої освіти і заклади післядипломної освіти, професійні асоціації та спілки, громадські організації, міжнародні організації, їх представництва в Україні, міжнародні професійні асоціації, українські установи й організації, акредитовані міжнародними асоціаціями в галузі безперервної медичної освіти, тощо. Вимоги до таких заходів і критерії для віднесення їх до заходів інформальної освіти затверджуються МОЗ. Воно ж організовує та координує методичне забезпечення безперервного професійного розвитку, а також здійснює моніторинг його ефективності.

Протягом першого етапу реформи безперервний професійний розвиток буде організований у межах системи атестації. Починаючи з 2018 року знання та навички, набуті під час різноманітних семінарів, освітніх програм, тренінгів, уже відобразяться в балах, які надалі враховуватимуть атестаційні комісії. Нині в МОЗ розробляють нормативні документи щодо визначення необхідної кількості балів для відповідного рівня кваліфікації та їх градацію залежно від того чи іншого освітнього заходу.

Після переходу на систему ліцензування лікарів підставою для продовження дії ліцензії на новий трирічний термін буде набрання лікарем балів за результатами безперервного професійного розвитку не менше встановленого мінімуму.

Хто платить?

Фінансування підвищення кваліфікації фахівців у сфері охорони здоров’я здійснюється за рахунок бюджетних коштів, коштів фізичних і/або юридичних осіб та інших не заборонених законодавством джерел фінансування. Оплата ж послуг за участь у заходах інформальної освіти, користування електронними й інтернет-ресурсами в процесі інформальної освіти — за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб або роботодавця (якщо він прийме таке рішення), а також з інших джерел, не заборонених законодавством.

МОЗ обіцяє найближчим часом змінити систему фінансування безперервного професійного розвитку лікарів. Зокрема, замість державного замовлення, котре розподіляється між окремими закладами післядипломної освіти, планується запровадити модель, відповідно до якої держава виділятиме певну суму грошей на підвищення кваліфікації кожного лікаря, а він сам спільно з роботодавцем обирати місце і спосіб підвищення кваліфікації. Тому головною перевагою нової моделі реформатори називають демонополізацію освіти.

Відтепер визнаватиметься й освіта, отримана за кордоном, враховуватиметься участь лікарів у професійних семінарах, конференціях, онлайн-курсах і майстер-класах, які проводяться в Україні міжнародними організаціями та фаховими асоціаціями.

Анонсовано, що вже з наступного року практикуючі й майбутні лікарі отримають можливість обирати курси й тематики, які їх цікавлять, а також зручний для себе час навчання. Частина форм, заходів і напрямків буде обов’язковою, однак більшість курсів лікарі проходитимуть за власним уподобанням.

Тобто очікується створення здорової конкуренції серед міжнародних організацій, асоціацій і навчальних закладів, а також серед лікарів.

Без нових технологій не обійтися

Нині в Україні тривають пошуки прогресивних методів підвищення професійної кваліфікації лікарів із залученням найсучасніших методів навчання та передових технологій. Зокрема, численні переваги мають дистанційні форми навчання. Зав­дяки впровадженню сучасних інноваційних інтернет-технологій лікар отримав можливість підвищувати професійну кваліфікацію у зручний для нього час, дистанційно, у тому числі в режимі online.

У багатьох країнах світу такі форми навчання вже давно довели свою ефективність. Зокрема, за даними міжнародних наукових досліджень, лікарі, які беруть участь в інтернет-проектах у рамках безперервної медичної освіти Internet Continuing Medical Education/CME, більш схильні до прийняття клінічних рішень, що відповідають принципам доказової медицини.

Тому МОЗ України, НМАПО ім. П. Л. Шупика, Агентство зі зменшення загрози (Defense Threat Reduction Agency) США та Британський медичний журнал BMJ презентували спільний проект «Тренінгова ініціатива щодо підтримки клінічного рішення».

У його межах у наступні три роки обіцяно створити портал, який відкриє необмежений доступ для 3 тис. українських фахівців до ресурсів, що містять понад 1 тис. клінічних випадків, 1 тис. онлайн-тренінгових модулів і охоплюють 80% найпоширеніших патологій, із якими стикаються спеціалісти первинної та вторинної ланок надання медичної допомоги.

Помітним кроком на цьому шляху в Україні визнано і проект «Академія — дистанційне навчання online», який розпочато під егідою НМАПО ім. П. Л. Шупика. Передбачається, що підвищення кваліфікації лікарів через інтернет у 2018 році стане доступним у межах системи безперервної медичної освіти, що передбачає вивчення медиками спеціальних електронних модулів у режимі онлайн. Тобто медики зможуть без відриву від виробництва самостійно проходити навчальні модулі та постійно підвищувати рівень знань, а автоматичне оцінювання результатів навчання унеможливить корупційну складову.

Для підвищення кваліфікації лікар повинен зареєструватися на відповідному порталі й обрати індивідуальну програму навчання за своєю спеціалізацією. В основну програму можна включати додаткові модулі (за бажанням дізнатися більше нової інформації). Кожен модуль міститиме мультимедійний і текстовий контент, а також обов’язкові контрольно-вимірювальні матеріали. Після вивчення модуля, необхідно пройти тест для оцінки рівня отриманих знань. У разі 70% і більше правильних відповідей, слухач отримує 1 бал у системі безперервної медичної освіти та зможе перейти до наступного модуля.

Облік ведеться за допомогою спеціальних індивідуальних кодів, які присвоюють під час реєстрації у системі. Умовами передбачено, що за рік потрібно набрати 50 балів, а за 5 — 250. Згідно із заявами МОЗ, вже у 2018 році понад 260 тис. лікарів зможуть у такий спосіб підвищити кваліфікацію. Утім, найскладніше в подібній системі — підібрати спеціалістів, які мають складати навчальні електронні модулі, адже вони повинні володіти високою кваліфікацією. Крім того, аби дистанційне навчання було дійсно ефективним, програму необхідно регулярно оновлювати, додаючи актуальну медичну інформацію, що передбачає тісну взаємодію медичних і фармацевтичних професійних організацій. Зі свого боку лікарі мають активно поглиблювати власні знання та вдосконалювати навички у сфері комп’ютерної грамотності.