В основі Воєнно-медичної доктрини — єдність поглядів на організацію, тактику і порядок застосування сил та засобів медичних служб і системи охорони здоров’я цивільного населення в мирний час, під час дії особливого періоду, надзвичайного стану та інших кризових ситуацій. Функціонуватиме система за такими принципами:
- загальна відповідальність командирів (начальників) за збереження життя і здоров’я військовослужбовців;
- профілактична спрямованість діяльності системи охорони здоров’я військовослужбовців;
- єдині підходи до профілактики та діагностики захворювань, надання медичної допомоги, лікування та реабілітації поранених (уражених, хворих);
- своєчасність, наступність і послідовність у наданні медичної допомоги пораненим (ураженим, хворим);
- проведення лікувально-профілактичних заходів відповідно до стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), клінічних протоколів і військово-медичних стандартів для досягнення максимально можливого результату лікування та реабілітації;
- розподілення єдиного лікувально-діагностичного процесу на низку послідовних взаємопов’язаних заходів, що відповідають певним рівням медичного забезпечення, поєднаних з евакуацією поранених (уражених, хворих) за призначенням;
- ешелонування та наближення медичної допомоги, у тому числі вторинної (спеціалізованої), до поранених (уражених, хворих) з використанням сучасних медичних технологій, скороченням кількості етапів у процесі надання медичної допомоги та їх своєчасної медичної евакуації;
- постійна готовність сил і засобів медичних служб до забезпечення військ під час ведення бойових дій, а також здійснення заходів медичного захисту в умовах застосування противником зброї масового ураження;
- ешелонування, формування необхідного резерву, здійснення маневру та раціональне використання сил і засобів медичних служб;
- територіальний принцип медичного забезпечення й інтеграція системи медичного забезпечення військ у єдиний медичний простір шляхом об’єднання спроможностей і зусиль медичних служб та системи охорони здоров’я цивільного населення для ефективного медичного забезпечення військ;
- безпосереднє підпорядкування начальників медичних служб (органів управління медичним забезпеченням) командирам (начальникам) на всіх рівнях військового управління;
- керівництво медичним забезпеченням у єдиній системі управління військами.
За матеріалами ІА «Укрінформ» та єдиного веб-порталу органів виконавчої влади України «Урядовий портал»
