Тернопільщина свого часу не ввійшла до переліку регіонів, які взяли участь у пілотному проекті з реформування первинної ланки охорони здоров’я. Але керівники медицини краю не чекали наказів згори і створили регіональну концепцію реформування галузі. Усі сили сконцентрували на модернізації первинної ланки, найбільшу увагу приділяючи раціональному використанню наявних ресурсів.
Враховували ситуацію на місцях
ВЗ Реформа первинної ланки на засадах сімейної медицини виходить на фінішну пряму. Щось вдалося поліпшити, а якісь ідеї не прижилися. Чи можна стверджувати, що нині на Тернопільщині створено ефективну систему сімейної медицини?
Лідія ЧАЙКОВСЬКА, заступник начальника управління охорони здоров’я Тернопільської ОДА Найпродуктивнішими виявилися 2010-2014 роки. У більшості медичних закладів первинного рівня Тернопільської області відбулися масштабні зміни. При центральних районних та міських лікарнях було створено 20 центрів первинної медико-санітарної допомоги, які згодом набули юридичного статусу. 2014 року зміцнили матеріально-технічну базу ФАПів та амбулаторій, зокрема повністю оновили 432 ФАПи, у 60 провели ремонти. 44 ФАПи, які обслуговували понад 1000 мешканців, реорганізували в амбулаторії загальної практики-сімейної медицини. До послуг пацієнтів тепер 159 таких амбулаторій.
Розвитку сімейної медицини на Тернопільщині сприяло й належне кадрове забезпечення кваліфікованими фахівцями, адже щороку в медичну галузь вливалося нове поповнення — випускники Тернопільського державного медичного університетету ім. І. Я. Горбачевського, а також Чортківського і Кременецького медичних училищ. Медичний університет одразу долучився до процесу перенавчання дільничних терапевтів і педіатрів на сімейних лікарів, створивши для цього кафедру сімейної медицини.
Ще один спільний проект, який стартував у ТДМУ і досі, напевне, лишається єдиним в Україні, — створення навчально-практичних центрів первинної медико-санітарної допомоги. Тоді було відкрито 5 таких центрів у різних районах області. До створення вказаних сільських медзакладів долучилися й деякі місцеві сільські громади, облаштувавши їх за всіма вимогами сучасної медицини, тож сільські мешканці отримали повноцінне медичне обслуговування.
Кожен центр збудований за типовим проектом: це ошатний двоповерховий будинок, на першому поверсі якого розміщено кабінет лікаря. Окрім ліків та інструментів, заклади забезпечені електрокардіографом, сучасною стоматологічною установкою тощо. Також безперебійно працюють телекомунікаційні технології, зокрема по Skype можна спілкуватися з фахівцями університетської лікарні. На другому поверсі — житлова кімната і кухня з належними побутовими умовами для сімейного лікаря-практиканта. А вигода від створення таких закладів обопільна: студенти здобувають знання та практичний досвід, а пацієнти отримують якісну медичну послугу. Якщо студент пройшов стажування в навчальній амбулаторії, то він практично вже готовий до роботи.
Нині в області працюють 689 сімейних лікарів, хоча 2-3 роки тому їх було удвічі менше! За цим показником Тернопільщина посідає 5-те місце в державі.
ВЗ Чи довелося під час реформування первинки зіткнутися з проблемами? У який спосіб, на ваш погляд, потрібно їх вирішувати?
— Ще на старті запровадження сімейної медицини виникли певні труднощі. Наприклад, шестимісячний курс перенавчання для сімейних лікарів виявився недостатнім. Терапевтам нелегко було наважитися обслуговувати дитяче населення, особливо малюків до 1 року, адже треба знати специфіку надання медичної допомоги, особливості розвитку та перебігу захворювань у таких пацієнтів. Тому ми звернулися до Тернопільського державного медичного університету з проханням створити відповідну кафедру та готувати сімейних лікарів за спеціальною методикою. Щодо курсів перенавчання, то вони мають бути присвячені суто сімейній медицині, адже сімейний лікар — це багатопрофільний спеціаліст, котрий повинен вміти надати медичну допомогу і дитині, й підлітку, і людині похилого віку, й вагітній.
Крім того, держава й органи місцевої влади мають подбати про належні умови для роботи такого лікаря, зокрема про матеріально-технічне забезпечення, санітарний транспорт, гідну зарплатню.
ВЗ Наскільки зараз розвинена мережа сімейної медицини, чи достатньо фахівців, особливо в глибинці?
— Мережа закладів сімейної медицини постійно оновлюється. Нині в області налічується 24 центри первинної медико-санітарної допомоги, 6 із них діють у складі об’єднаних територіальних громад. Деякі громади вирішили створити свої центри ПМСД, і це їх право, якщо вони готові виділяти кошти на утримання закладів. Загалом на Тернопільщині діють 215 амбулаторій загальної практики-сімейної медицини, 16 із яких — у Тернополі, та 734 ФАПи й ФП.
Тернопільщина — один з небагатьох регіонів України, де доволі високий рівень укомплектування кадрами первинки (85%), однак ми й надалі заохочуємо молодих спеціалістів до роботи саме в сільській місцевості. Найбільша потреба в сімейних лікарях у північних районах — Кременецькому, Лановецькому, Шумському. Звісно, ми не залишаємо людей без лікарської допомоги: у населених пунктах, які не мають свого лікаря, працюють сумісники. Але коли в селі є сімейний лікар, котрий знає своїх пацієнтів, то більше гарантій, що зі здоров’ям мешканців усе буде гаразд. Тому робимо ставку на залучення молодих фахівців.
Торік налагодили співпрацю з Тернопільським державним медичним університетом, і нині заохочуємо його випускників до роботи в сільській місцевості, створюючи привабливі умови, зокрема забезпечуючи приміщенням з усіма зручностями.
На розбудову спроможної мережі первинної ланки в області держава виділила додатково 224 млн грн, тож плануємо побудувати 19 амбулаторій загальної практики-сімейної медицини з житлом для фахівців, забезпечивши їм не тільки робоче місце, а й належні умови проживання. Зокрема, амбулаторії сімейного лікаря із житлом будуть збудовані у Стрижанці Бережанського району, Трибухіцях Бучацького району, Більче-Золотому та Зозулинцях Борщівського району, Базаринцях Збаразького району. Це ті села, де є амбулаторії сімейної практики, але вони функціонують або в якихось пристосованих приміщеннях, або перебувають в аварійному стані.
ВЗ Можете оцінити ситуацію з підписанням декларацій?
— Усі центри ПМСД області, крім Борщівського, завершили процедуру перетворення в комунальні некомерційні підприємства, отримали ліцензію на медичну практику і подали пакет документів для підписання контрактів із Національною службою здоров’я України. Усі сімейні лікарі забезпечені комп’ютерами, придбаними за кошти громад, місцевих бюджетів та за рахунок інших надходжень. Обласна рада надала 500 тис. грн на створення електронного реєстру пацієнтів області, із субвенції виділені кошти для проведення широкосмугового інтернету до кожного населеного пункту, де функціонує заклад сімейної медицини.
З початку кампанії декларації підписали 628 тис. осіб, а це 59% населення області. Намагаючись «виконати план», від якого залежить їх зарплатня, сімейні лікарі нині проводять роз’яснювальну роботу серед пацієнтів, практикують подвірні обходи, відвідують мешканців багатокварних будинків, хоча це забирає багато часу.
За нових умов право голосу має пацієнт, який сам вирішує, до кого йти, і таким чином створюється здорова конкуренція між лікарями, що спонукає до повсякчасного навчання, вдосконалення, оволодіння сучасними методами діагностики і лікування, а також вибудовування довірчих стосунків із пацієнтами.
Співпраця громади та медзакладу дає результат
Оксана ЛУЦЬКА, директор КНП «Великогаївська aмбулаторія загальної практики-сімейної медицини»Рішення про створення КНП «Великогаївська амбулаторія загальної практики-сімейної медицини» ухвалили на сесії сільської ради в лютому 2018 року. На сьогодні вже отримали ліцензію на медичну практику й уклали договір з Національною службою здоров’я України, виконавши всі необхідні для цього умови. Загалом наша амбулаторія обслуговує 7 тис. осіб. Окрім мешканців Великих Гаїв медичні послуги надаємо й жителям сусідніх сіл — Дичкова, Красівки, Застінки, Товстолуга, Кип’ячки.
Амбулаторію облаштували за стандартами сучасної медицини — мешканці отримали лікувальний заклад європейського рівня. Нині на місці колишнього ФАПу — двоповерховий будинок площею понад 500 кв. метрів. Ми намагалися продумати все до дрібниць: облаштували пандуси для інвалідних візків, окремий вхід для хворих на ГРВІ та інші інфекційні недуги, спеціально відвели місце для дитячих візків і велосипедів, створили комфортну зону очікування на прийом до лікаря зі зручними кріслами, а також сучасну, обладнану телекомунікаційним зв’язком, рецепцію. Окремі кабінети виділили для проведення щеплень, долікарського огляду і процедур. Лабораторію забезпечили необхідним сучасним обладнанням.
Незабаром сподіваємося прийняти перших пацієнтів у денному стаціонарі — це 2 двомісні палати покращеного перебування, з телевізором, санвузлом, душовою кабінкою. У перспективі плануємо кабінет стоматолога, аптечний заклад, бо нині на території громади немає жодної аптеки. Подбали й про наших працівників, створивши для них кімнату відпочинку, де можна спокійно випити кави та перекинутися словом із колегою.
Наш новостворений заклад діє лише 5 місяців, однак уже можна свтерджувати, що старт — успішний. Витрати на медикаменти, оплату енергоносіїв покриває громада. Прийом ведуть 3 сімейні лікарі, у тому числі і я. Поєдную ці обов’язки з адміністративною роботою, адже нерентабельно виокремлювати посаду керівника. Також у нас працює досвідчений педіатр.
Наразі наші сімейні лікарі підписали декларації зі значною частиною населення, яке мешкає на території обслуговування, і з жовтня ми вже отримуємо кошти від НСЗУ. Процес укладання декларацій триває — проводимо активну інформаційну роботу, зокрема разом із Великогаївською громадою розробили інформаційні буклети, які розповсюджуємо в маршрутках, крамницях, ЦНАП та інших громадських місцях, у планах — проведення ярмарки здоров’я.
Ми також дещо змінили формат надання первинної медичної допомоги на території громади. З колишніх ФАПів створили фельдшерські пункти. Модифікуючи систему надання первинної медичної допомоги, ми зберегли кадровий потенціал. Це була й вимога громади — не скорочувати працівників. Прийняли на роботу в новостворений заклад усіх лікарів, фельдшерів і медсестер, які опікувалися нашими пацієнтами раніше та виявили бажання працювати з нами й надалі. Для фельдшерів із невеликих сіл розширили функціональні обов’язки, забезпечивши їм роботу в амбулаторії.
Вигода обопільна — нам не потрібно запрошувати на роботу нові кадри, бо намагаємося економно витрачати кошти і не роздувати штат, а фельдшери, раз чи два на тиждень працюючи в амбулаторії, забезпечені роботою з доволі пристойною платнею. У кожного з них індивідуальний графік, певна ділянка роботи, приміром, хтось відповідає за імунопрофілактику, інший проводить первинний огляд хворого, знімає ЕКГ тощо. У найближчій перспективі — відкриття кабінету долікарського огляду, де й працюватимуть фельдшери. Для того аби виміряти температуру тіла, артеріальний тиск, визначити зріст, масу тіла та її індекс, не завжди потрібна допомога лікаря, молодший медичний спеціаліст цілком впорається з цими завданнями.
Узагалі ж я намагалася дуже виважено підходити до вирішення кадрового питання, розмовляла з кожним фахівцем, вивчала його можливості та потреби. Ми спільно відкоригували графіки роботи, враховуючи побажання спеціалістів і потреби закладу. Крім того, повсякчас думаємо над тим, як раціонально використовувати фінанси і кадровий ресурс. Приміром, нині є потреба в сімейних медсестрах, тому деякі фельдшери вирішили «перекваліфікуватися», і коли згодом вони пройдуть курси спеціалізації, то зможуть повноцінно працювати на цій посаді.
Люди повірили в переваги децентралізації: коли поєднуються зусилля держави й громади, можна досягти непоганих результатів. Із впровадженням адмінреформи місцева влада змогла впоратися з фінансуванням, організацією роботи закладів, забезпеченням кадрами тощо. З нашого досвіду можу впевнено стверджувати, що ці завдання цілком реально виконати за умови, коли керівники громади розуміють відповідальність перед людьми, які їх обирали. Хочу наголосити на важливості співпраці між депутатським корпусом, управлінським апаратом громади та працівниками лікувального закладу. Звісно, багато залежить й від керівника медустанови, від того, як він зуміє переконати людей у важливості потреб первинки. Ми намагалися побудувати роботу на умовах паритетності, проговорювали всі проблеми, дослухалися одне до одного. Тільки в такий спосіб можна досягнути результату.
Нам пощастило ще й тому, що Великогаївська ОТГ — це самодостатня громада, яка дбає про своїх людей. І Голова громади, і працівники управлінського апарату завжди готові допомогти у вирішенні будь-яких проблем. Особливо відчувалося це на етапі створення медичного закладу, адже ми були в ролі першопрохідця, доводилося вирішувати і юридичні, й організаційні питання, із якими раніше не стикалися. І завдяки всебічній підтримці нам вдалося реалізувати цей життєво необхідний проект, котрий я вважаю спільним досягненням і медиків, і громади.
Лариса ЛУКАЩУК, спеціально для «ВЗ»
