Лікарі в Україні скоро повинні будуть підтвердити право лікувати. У Міністерстві охорони здоров’я готують закон, який введе для лікарів обов’язкове ліцензування.
“У нас є мета за поточний рік розробити і подати на прийняття в парламент законопроект про ліцензування. Щоб лікар ніс професійну відповідальність за свої дії. Сьогодні система зовсім інша, вона недосконала – господарську відповідальність несе головний лікар, тому що він має ліцензію на господарську діяльність, далі Кримінальний кодекс. за все, що відбувається між господарським правом і Кримінальним кодексом, за це ніхто і ніякої відповідальності не несе. Тому в цивілізованих країнах індивідуальна відповідальність лікаря – професійна, за помилку і системні порушення можна втратити ліцензію”, – розповів заступник міністра охорони здоров’я Павло Ковтонюк в інтерв’ю сайту “Сегодня”.
Поки що у відомстві є тільки проект концепції. Як буде працювати ліцензування лікарів, розбирався сайт “Сегодня”.
Чим погана атестація
Сьогодні лікарі підтверджують свою профпридатність, проходячи атестацію. Якщо у лікаря вона є – значить, він компетентний і не може нашкодити здоров’ю пацієнта. Однак на практиці все по-іншому.
Доктор медичних наук Валентин Франчук у 2017-му опублікував дослідження про лікарські помилки. З 112 випадків медичної допомоги в Тернопільській області в 92 (82,1%) професор виявив помилки. При цьому в країнах Європи лікарські помилки за статистикою бувають в 8-12% випадках госпіталізації. Хоча в тому ж 2017 році 91% лікарів отримали атестацію, у решти вийшов термін її дії, наприклад, частина були в декретній відпустці.
Це пов’язано з корумпованістю системи атестації, впевнений адвокат і керуючий партнер ЮК “Grishakov Law Company” Олександр Гришаков. Коли лікар проходить атестацію, то він отримує підвищення кваліфікації, а разом з нею і прибавку до зарплати.
До того ж, кваліфікаційна категорія не означає, що лікар буде нести відповідальність. В Україні просто немає механізму притягнення до відповідальності фахівця за некомпетентне надання лікарської допомоги.
А ліцензію сьогодні можуть отримати тільки лікарні, а не лікарі, які в ній працюють. Атестацію проходить лікар особисто. Її проходження дає можливість займати посаду лікаря, підніматися по кар’єрних сходах і отримувати більшу зарплату.
“Кожен практикуючий лікар повинен розуміти, що його дії контролюються і перевіряються, і в разі неякісного надання допомоги його ліцензію буде анульовано, а значить він не зможе практикувати, і, відповідно отримувати за це гроші. Сьогодні ж притягнення до відповідальності є довготривалим процесом, і часто неефективним”, – відзначає Олександр Гришаков.
Кожному лікареві – ліцензія
Замість атестації лікарі отримуватимуть ліцензію, яка дає право працювати в медицині. Вона буде двох видів: обмежена і повна. Щоб отримати повну ліцензію на три роки треба буде здати кваліфікаційний іспит “Крок 3”. Його лікар буде здавати під час випуску з інтернатури і після резидентури.
На інтернатурі і резидентурі лікар продовжує вчитися після отримання диплома. Під час резидентури молодий лікар отримує доступ до пацієнта і приймає самостійні рішення. На цьому рівні лікар буде отримувати обмежену ліцензію, яка дозволяє лікувати пацієнтів тільки за місцем проходження резидентури. Однак за ним повинен спостерігати лікар з повною ліцензією.
Кожні три роки ліцензію треба продовжувати. Для цього треба буде набрати достатню кількість балів за “неперервний професійний розвиток”. Ці бали будуть нараховуватися медикам за участь в освітніх, семінарах, тренінгах та конференціях. Крім того, будуть враховуватися і скарги від пацієнтів.
Продовжувати повні ліцензії і зупиняти їх буде Ліцензійна рада з 30 лікарів. Раду затвердить МОЗ на п’ять років. В майбутньому Ліцензійна рада повинна стати саморегулюючою організацією лікарів. Це повинно відбутися після 2024 року.
А наступні п’ять років – будуть перехідним періодом. Цього року Міністерство охорони здоров’я має розробити закон. А з 2020 по 2024 медикам треба буде скласти іспит для отримання ліцензії.
Для того, щоб ліцензування лікарів запрацювало, відомство має чітко сформулювати критерії для отримання ліцензії механізм відповідальності та порядок анулювання, зазначає Гришаков.
“Кожен лікар повинен чітко знати, якими правами і обов’язками його наділяють, і розуміти, які наслідки можуть наступати. Ліцензування лікарської діяльності має створити для фахівця мотивацію про надання якісної медичної допомоги кожному пацієнту. Крім цього, головною метою такого ліцензування повинно бути саме забезпечення прав пацієнта на своєчасне отримання такої допомоги, і отримання фахівцями гідної заробітної плати за надання такої допомоги”, – говорить адвокат.
Частину лікарів втратимо
Концепція ліцензування прописана вірно, вважає Руслан Червак, гендиректор Європейської мережі медичних установ Medicover в Україні. Але інше питання, як вона буде реалізована. Через корупцію вона може не спрацювати на користь українців.
Є ризик, що частина лікарів не пройдуть “Крок 3”. Це створить дефіцит лікарів в країні. Однак МОЗ дає лікарям п’ять років перехідного періоду, за який можна підготуватися. На думку Гришакова, більш жорсткий порядок відбору лікарів не тільки знизить кількість бажаючих піти в професію, а й потягне за собою збільшення бажаючих отримати таку ліцензію не шляхом підвищення своєї кваліфікації, а більш простим методом передачі хабара.
“МОЗ зараз дуже добре все описав, проаналізувавши досвід Європи і Америки. Але що далі? На який законодавчий грунт це напрацювання ляже? Якщо процес ліцензування не торкнеться медичних директорів і завідувачів, тобто не торкнеться управлінського ешелону, тоді ця гарна ідея помре. Тому державникам вона 100 років була не потрібна. А в приватній медицині і так все добре з якістю надання медичної допомоги”, – зазначає Червак.
Але і лікар повинен бути захищений від недобросовісних пацієнтів, які, знаючи про втрату ліцензій можуть почати шантажувати. “Щоб цього не допустити, держава повинна створити чіткий порядок розслідування скарг пацієнтів, а також можливість для лікаря захищати свої права та інтереси”, – додає Олександр Гришаков.
Джерело: Сегодня
