В Україні, за офіційними даними, реєструється близько 200 тисяч переломів кісток на рік. Звичайно, можна лише зафіксувати уламки і чекати, допоки організм не відновить структуру кістки сам. Але люди, як правило, мають певні хронічні захворювання, недостатність функції ендокринних залоз, авітаміноз, гострі та хронічні інфекції, розлади трофіки тощо. Внаслідок цього виникає порушення репаративного остеогенезу і зрощення кісток сповільнюється, а в деяких випадках і взагалі припиняється. Тому без введення допоміжних засобів із закріплювальним ефектом не обійтися. Лікарі ДУ «Інститут травматології та ортопедії» Академії медичних наук України під керівництвом академіка Георгія Гайка розробили матеріал, який дає можливість пацієнтам швидше «ставати на ноги». Про ці розробки «ВЗ» розповів Заслужений лікар Украйни, професор Андрій Калашніков.
ВЗ Андрію Валерійовичу, розкажіть, які матеріали зазвичай використовуються для фіксації кісток та для прискорення репаративних процесів?
— По-перше, фіксуючий матеріал повинен мати біологічну природу, тобто бути «рідним» для організму людини. А до біологічних матеріалів існують певні вимоги: нетоксичність, остеокондуктивність та остеоіндуктивність (тобто вони забезпечують кістці можливість проростати в їх товщу), апірогенність і біологічна інтактність (безпечність щодо перенесення інфекцій). Найкраще цим вимогам відповідають власні тканини людини. Найчастіше в ортопедії та травматології використовується частина клубової кістки. Цей метод досить надійний, але має один суттєвий недолік — подвійну травматичність. За останні 15 років у розвинених країнах, а нещодавно в Україні також став популярним метод введення виділених морфогенетичних білків — факторів росту. Але слід пам’ятати, що певний протеїн впливає лише на одну із ланок репаративного процесу, наприклад, на синтез колагену або проколагену другого типу. Окрім цього, ми достовірно не знаємо, як організм людини використає внесену інформацію. І ще один недолік такого методу — величезна вартість. Тому ми вже давно шукали шляхи створення фіксувального матеріалу, який би стимулював зрощення кістки, відповідав усім вимогам та був абсолютно безпечним для пацієнта і, до того ж, економічно вигідним.
ВЗ З чого розпочалися Ваші розробки? Чия це була ідея?
— Нашу увагу привернула технологія, розроблена французькими стоматологами для імплантації зубів і підтверджена європейським протоколом 2000 року. Власні розробки ми розпочали 2008 року. Починалось все з експериментів на кролях. Ми робили тваринам невеликі дефекти у кістці і спостерігали над ефективністю нашого продукту. З’ясувалося, що він дійсно стимулює репаративні процеси. Тоді ми вирішили використовувати його для лікування людей.
ВЗ У чому ж суть винаходу?
— Він надзвичайно простий! Під час операції беремо 20 мл крові пацієнта, центрифугуємо на звичайній лабораторній центрифузі зі швидкістю 1200 об/хв. протягом 12 хвилин. Отримуємо три фракції: еритроцити, збіднена тромбоцитами плазма та середня фракція — збагачений тромбоцитами фібриновий гель. Саме його ми і використовуємо — додаємо у місце перелому. І все! Тромбоцити містять біля 30 факторів росту, які нині відомі. Але це власні білки людини, а не привнесена ззовні інформація. Це повний природній комплекс, який варто використовувати на благо людини. Більш того, метод не потребує великих затрат: досить мати в операційній центрифугу, вартість якої становить дві тисячі євро.
ВЗ Чи використовувалися раніше аналоги вашого методу? Адже власною кров’ю намагалися лікувати не вперше.
— Раніше був певний аналог нашому методу. Але тоді брали цільну кров пацієнта, і активні речовини, які містилися у тромбоцитах, були «заточені» оболонкою. Ми ж за допомогою центрифугування розриваємо оболонку і всі активні речовини виходять в гель, який ми й імплантуємо у місце перелому. Окрім цього, наші дослідження показали, що коли ми беремо і фібриновий гель, і власну кісточку — умови для зрощення покращуються. Тепер для цього не обов’язково брати частину тазової кістки. Вистачає тієї «стружки», яка висвердлюється із каналу кістки для того, щоб поставити стержень для фіксації перелому. Це запобігає додатковому травмуванню людини.
ВЗ Що саме обумовлює такі властивості гелю?
— Ми провели дослідження в лабораторії імунології. Виявилося, що гель впливає на кількість мезенхімальних стовбурових клітин і на їх розвиток. Ці клітини потрібні для того, щоб підтримувати постійне оновлення організму. Вони, звісно, закладені в організмі, але їхня кількість з віком постійно зменшується. Із мезенхімальних стовбурових клітин може вирости будь-яка клітина організму, в тому числі й кісткова. Наш гель впливає і на кількість колоній цих клітин, і на їхню якість.
ВЗ Прокоментуйте отримані результати.
— За цією методикою проліковано вже 50 пацієнтів із переломами і незрощеннями: зрощення кістки проходить на 30% ефективніше. У цьому році ми представляли наше дослідження у Швейцарії на європейському Конгресі травматології і невідкладної хірургії і дістали надзвичайно позитивну оцінку. Окрім того, отримали два патенти на винахід (2009, 2010 роки).
ВЗ Цей винахід може бути корисним лише у травматології?
— В перспективі наше «ноу-хау» матиме надзвичайно широке використання. Завдяки мультипотентності стовбурових клітин. Це стане в пригоді практично у всіх галузях кісткової хірургії: стоматології, травматології, щелепно-лицевої хірургії, ортопедії та нейрохірургії, тобто там, де необхідно відновити втрачену структуру органу або тканини методами остеосинтезу. Приміром, нашим методом зацікавилися гінекологи. Але найцікавішим ми вважаємо саме комплексний підхід до застосування власних ресурсів організму людини. Адже усі ми маємо певний «букет» хвороб, і варто розробляти такі сучасні і безпечні методи лікування.
Тетяна Приходько, «ВЗ»
