Вчені підтвердили появу летючих біомаркерів, що вказують на перші стадії нейродегенерації та розвитку паркінсонізму.
Ще на початку 1980-х медсестра Джой Мілн помітила стійкий мускусний запах, що з’явився у її чоловіка. Через кілька років йому був поставлений діагноз – хвороба Паркінсона. Це хронічне і невиліковне захворювання, пов’язане з деградацією нейронів і моторної системи мозку, особливо часто розвивається у людей старшого віку.
Незабаром Мілн, яка почала роботу з людьми похилого віку, хворими на паркінсонізм, звернула увагу, у них також є цей запах. Далі вона виступила з доповіддю про це, і її спостереженнями зацікавилися дослідники. Про це розповідається у прес-релізі Манчестерського університету.
Для проведення дослідження вчені відібрали шістьох хворих на паркінсонізм і шістьох здорових осіб. Футболки, які вони носили не знімаючи протягом цілого дня, віддали Джой Мілн.
За запахом вона дала правильну відповідь в 11 випадках з 12. З тих пір дослідники намагалися виділити леткі сполуки, які відповідають за характерний «запах паркінсонізму». І недавно їм це вдалося. Статтю Пердіти Берран (Perdita Barran) і її колег опублікував журнал ACS Central Science.
За допомогою мас-спектрометрії автори з’ясовували особливості складу шкірного жиру хворих, який секретують сальні залози. Знайшовши чергову речовину, що підходить на роль летючого біомаркеру паркінсонізму, вони тестували його все на тій же Джой Мілн.
В результаті вчені виділили набір з’єднань, який може служити досить надійним індикатором хвороби, дозволяючи навіть оцінити її стадію. Ймовірно, ця робота виллється у створення повноцінного інструменту для діагностики паркінсонізму на найбільш ранніх етапах.
Джерело: Naked Science
