Застосування телемедичних технологій — актуальна тенденція у світовій та вітчизняній медичній практиці. Однак без знання юридичних аспектів це може призвести до хаосу та втрати контролю за конфіденційністю медичної інформації.
Професійне спілкування через гаджети відкриває багато додаткових можливостей для лікарів різних спеціальностей: дистанційна діагностика та лікування, організація відеоконференцій та консиліумів з провідними фахівцями різних галузей медицини та навіть здійснення оперативних втручань під їх «віддаленим» керівництвом. Та й пацієнт може отримати консультацію фахівця на відстані, відправивши йому результати обстежень через месенджери. До того ж в Україні така новація уже не розкіш, а обов’язок. Закон України від 14.11.2017 р. №2206-VII «Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості» зобов’язує надавачів медичних послуг застосовувати телемедицину для залучення до надання медичної допомоги лікарів-консультантів із закладів охорони здоров’я вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої), екстреної, паліативної медичної допомоги та медичної реабілітації.
На які нормативні документи спиратися
Порядок надання медичної допомоги із застосуванням телемедицини визначається наказами МОЗ від 26.03.2010 р. №261 «Про впровадження телемедицини в закладах охорони здоров’я» та від 19.10.2015 р. №681 «Про затвердження нормативних документів щодо застосування телемедицини у сфері охорони здоров’я». Останнім затверджено й нормативні документи, які регулюють діяльність у цій сфері: Положення про кабінет телемедицини закладу охорони здоров’я, а також форми первинної облікової документації (№001/тм «Запит на телемедичне консультування»; №002/тм «Висновок консультанта»; №003/тм «Журнал обліку телемедичних консультацій») та інструкції щодо їх заповнення.
! Під час проведення телемедичного консультування застосовують уніфіковані клінічні протоколи, стандарти медичної допомоги, затверджені наказами МОЗ, вимоги законодавства, деонтологічні рекомендації щодо згоди пацієнта та права пацієнта на таємницю про стан здоров’я.
Хто може консультувати дистанційно
Особливих вимог до суб’єкта надання медичної допомоги, який використовуватиме телемедицину, не передбачено. Це можуть бути і заклади охорони здоров’я, і фізичні особи-підприємці, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.
! Відповідають за організацію надання медичної допомоги із застосуванням телемедицини керівники закладів охорони здоров’я незалежно від форми власності або фізичні особи-підприємці.
Як це відбувається
Телемедичне консультування здійснюють лікарі-спеціалісти, працівники кафедр вищих медичних навчальних закладів і наукових установ. Доцільно проводити запис таких консультацій, у тому числі й аудіо- та відео-, а також запис параметрів медичного обладнання у визначеному порядку. Синхронні консультації можуть відбуватися за допомогою відеоконференції.
Консультування може проводитися й заочно. Для цього лікар, отримавши всі потрібні дані про клінічний випадок, готує висновок, який потім передають замовнику.
! Час, витрачений фахівцем на проведення телеконсультацій, зараховують як час, відведений на консультування пацієнтів.
Як працювати в єдиній телемережі
Заклади охорони здоров’я (незалежно від форми власності), а також ФОПи, які є учасниками телемедичної мережі, об’єднуються в єдину систему, використовуючи для взаємодії спеціалізовану інтернет-платформу — Портал телемедицини. Його роботу організовують юридичні особи на підставі договорів з учасниками телемедичної мережі.
Портал забезпечує проведення телемедичного консультування й інші види комунікацій між учасниками мережі шляхом обміну електронними повідомленнями та сумісність даних й інформації незалежно від виду використовуваної в закладі охорони здоров’я інформаційної системи, місця його розташування та рівня чи виду забезпечуваної медичної допомоги.
! Портал має гарантувати застосування медичних інформаційних стандартів, ідентифікацію користувачів та цілісність даних, які передаються в мережі. Він же забезпечує дотримання вимог законодавства України щодо захисту персональних даних.
Яким має бути кабінет телемедицини
Кабінет телемедицини — це структурний підрозділ закладу охорони здоров’я, що забезпечує організацію процесу надання медичної допомоги із застосуванням телемедичних технологій.
Вимоги до його оснащення викладено в Табелі оснащення кабінету телемедицини (Наказ МОЗ №681), котрим передбачено перелік обов’язкових елементів.
Кабінет очолює завідувач, якого призначає на посаду та звільняє головний лікар закладу. Персонал кабінету складається з лікарів, котрі пройшли підготовку з питань надання медичної допомоги із застосуванням телемедицини на факультетах підвищення кваліфікації під час післядипломного навчання, медичних сестер, які ведуть медичну і статистичну документацію в паперовій та електронній формі та інженерів, що забезпечують функціонування технічних і програмних засобів кабінету.
Кількість штатних одиниць кабінету визначає керівник закладу.
! ФОПи, а також окремі лікарі закладів охорони здоров’я можуть здійснювати телемедичне консультування без створення кабінету телемедицини, але із дотриманням встановлених до цього виду діяльності вимог.
Якими ресурсами забезпечити заклад
Надавач медичних послуг, що претендує стати учасником єдиної телемережі, передусім мусить подбати про:
- обладнання кабінету телемедицини згідно з Табелем оснащення;
- спеціалізоване програмне та програмно-апаратне забезпечення для реалізації функцій Порталу телемедицини;
- програмне та програмно-апаратне забезпечення відео- й аудіозв’язку;
- технічні прилади, оснащені засобами збереження та передачі даних і зображень у вигляді електронних повідомлень;
- засоби телеметрії;
- спеціалізоване програмне забезпечення для передавання, збереження та інтерпретації знімків і зображень, зафіксованих цифровими носіями, у тому числі у променевій діагностиці (обов’язково застосовується стандарт DICOM: ДСТУ ISO 17432:2009. Інформатика в охороні здоров’я. Повідомлення та пересилання даних. Web-доступ до файлових об’єктів системи DICOM (ISO 17432:2004, IDT).
! Згідно з Табелем оснащення кабінету телемедицини в ньому мають бути: комп’ютер персональний з мультимедіа, монітор; веб-камера; блок безперебійного живлення; фотокамера цифрова; сканер планшетний; принтер лазерний; засоби телеметрії; телефон; стіл комп’ютерний; стілець офісний (2 шт); ПЗ/Операційна система; ПЗ/Офіс; ПЗ/Прикладне для телемедицини; ПЗ/Антивірус; підключення до мережі інтернет шляхом застосування доступних засобів телекомунікації, що використовують новітні телекомунікаційні технології (не менше 10 Мбіт/c, синхронний); телефонне з’єднання (стаціонарне).
Алгоритм дій для проведення телеконсультацій
Лікуючий лікар готує запит на телемедичне консультування відповідно до Форми №001/тм у вигляді електронного повідомлення, на яке накладає власний електронний цифровий підпис. Якщо такий відсутній, він зобов’язаний надати в кабінет телемедицини оригінал запиту на паперових носіях із власним підписом, завіреним лікарською печаткою.
До Запиту додають інформацію, необхідну для консультації: скановані копії результатів діагностичних та лабораторних досліджень, іншу інформацію про фізіологічні показники організму пацієнта у вигляді електронних повідомлень (файлів) — результати рентгенографії, МРТ, КТ, УЗД, ЕКГ тощо.
Запит у вигляді електронного повідомлення направляють лікарю-консультанту.
Лікуючий лікар повідомляє персонал кабінету телемедицини про створений ним запит.
Лікар кабінету телемедицини реєструє запит у журналі за Формою №003/тм. Якщо інформація, викладена у запиті, не відповідає вимогам Форми № 001/тм, лікар-консультант може відмовити в телемедичному консультуванні, вказавши причини цього.
Запит, що надійшов до закладу охорони здоров’я, котрий має надати консультацію, підлягає реєстрації в журналі за Формою №003/тм кабінету телемедицини.
Після цього персонал кабінету повідомляє про надходження запиту структурний підрозділ відповідної спеціалізації або конкретного лікаря-консультанта, якщо він вказаний у запиті, і передає документ (у вигляді роздрукованої копії або на електронних носіях) на опрацювання.
Лікар-консультант у день отримання запиту готує відповідь відповідно до Форми №002/тм «Висновок консультанта», на яку накладає електронний цифровий підпис, та надсилає висновок лікуючому лікарю, котрий сформував запит.
За результатами розгляду запиту лікарем-консультантом у журналі за Формою №003/тм роблять відповідний запис про виконання із зазначенням дати направлення висновку лікуючому лікарю або відмови в консультації, коли інформація не відповідає Формі №001/тм.
Якщо запит має статус «Ургентний», висновок готують у максимально стислий термін і за наявності технічних можливостей телемедичне консультування забезпечують шляхом відео- й аудіозв’язку в режимі online між лікуючим лікарем і лікарем-консультантом.
Якщо в лікаря-консультанта немає електронного цифрового підпису, він подає до кабінету телемедицини оригінал висновку на паперових носіях із власним підписом, завіреним лікарською печаткою, для реєстрації в журналі за Формою №003/тм і подальшого зберігання.
У разі первинного звернення пацієнта за телемедичною консультацією лікар кабінету телемедицини здійснює первинний огляд пацієнта та заповнює такі форми первинної облікової документації: №025/о «Медична карта амбулаторного хворого», №074/о «Журнал реєстрації амбулаторних хворих», затверджені Наказом МОЗ України від 14.02.2012 р. №110.
Телемедичний консиліум здійснюють за такою самою процедурою, як і телемедичне консультування, при цьому лікуючий лікар направляє запит одночасно двом і більше лікарям-консультантам.
За наявності технічних можливостей під час телемедичного консультування може бути забезпечений відео- й аудіозв’язок у режимі online.
Після проведення телеконсультації заповнюють Журнал реєстрації телемедичних консультацій.
! Якщо замовник не вказав прізвища бажаного консультанта, координатор визначає його самостійно. Коли ж у запиті названо конкретного лікаря, але він не може долучитися до телемедичної консультації з об’єктивних причин, координатор має подбати про надання консультації іншим спеціалістом цього профілю.
Галина МИРОНОВА, старший науковий співробітник НДІ приватного права та підприємництва ім. акад. Ф. Г. Бурчака Національної академії правових наук України
