Всесвітній день медичної сестри недарма відзначається 12 травня. Цього дня 1820 року народилася Флоренс Найтінгейл, яку по праву вважають засновницею медсестринства у його сучасному вигляді.
Освічена і… вперта
Народилася Флоренс у знатній і заможній британській родині. Батьки дуже багато подорожували, беручи з собою усіх своїх п’ятеро дітей. У мандрівках Флоренс старанно вивчала основи латини, грецької, французької, німецької мов і терпляче няньчила трьох своїх сестер і брата. До речі, усі вони здобули чудову на ті часи освіту. Свій перший вихід у світ Флоренс зробила, як і належить панночці з дворянської родини, в Парижі — тоді їй виповнилося 17 років.
Якось дівчина відвідала один із притулків для хворих бідняків на околиці Лондона, так званий «робочий будинок», і вжахнулася від побаченого. Хворі лежали по троє-четверо на одному ліжку, точніше, на матраці з брудної соломи, заразних не відокремлювали від незаразних – лікарі бачили в них тільки піддослідних для медичної практики. Лікували лише тих, хто міг заплатити гроші. Щодо доглядальниць, то в ті часи таку роботу виконували здебільшого «занепалі жінки», тобто п’янички, колишні повії, безробітні, що не знайшли свого місця у суспільстві. Догляд полягав у тому, що ці жінки просто сиділи біля хворого, оскільки більше нічого не вміли робити.
Саме тоді юна Флоренс вирішила, що такий стан речей потрібно змінювати. У 1849 році вона відвідала Інститут діаконіс у Кайзерверті (Німеччина) і повернулася до Великої Британії з твердим наміром стати сестрою милосердя. Флоренс категорично й рішуче оголосила батькам, що збирається піти доглядальницею в лікарню для незаможних. У матері Флоренс стався серцевий напад, батько не розмовляв із норовливою донькою два дні, у світських вітальнях Лондона бурхливо обговорювали сімейний скандал у Найтінгейлів і чергове «миле дивацтво» аристократки, але Флоренс наполягла на своєму і пропрацювала чотири тижні в лікарні.
Наступні кілька років свого життя Флоренс присвятила важливій, на її погляд, справі: розробці власного методу догляду за хворими з мінімальною витратою засобів і максимальним ефектом. Метод цей був на диво простий – дотримання чистоти в палатах, регулярне провітрювання приміщень, правильний режим харчування, повний карантин для хворих на інфекційні недуги й уважне ставлення до хворих. Вона старанно записувала свої думки в зошит, вивчала медичні книги й атласи, а також постійно відвідувала притулки для хворих і бездомних. Застосувати надбані знання та вміння змогла, очоливши у 1853 році невелику приватну лікарню на Гарлі-стріт у Лондоні.
«Леді з лампою»
У цьому ж році розпочалася Кримська війна, яка стала справжнім трампліном для розвитку сестринської справи. Флоренс Найтінгейл та 38 її однодумців пропонують свою допомогу в польових шпиталях. Спочатку в Туреччині, а потім і безпосередньо в Криму вона фактично з нуля організовує догляд за післяопераційними хворими. Гігієна, санітарія, плановий прийом ліків — усе, що сьогодні нам здається природним у медичному догляді, на той момент було воістину революційним нововведенням. Саме Флоренс Найтінгейл спало на думку виварювати бинти, щоб повторно їх використовувати, прибирати в палатах, мити поранених, поповнювати їх раціон харчування поживними та корисними стравами. І її зусилля не були марними: за півроку смертність серед солдатів і офіцерів, прооперованих у військово-польових госпіталях, знизилася в десятки разів. Збереглися навіть офіційні дані щодо зниження втрат серед особового складу британської армії — із 42 до 22%. «Леді з лампою» — так її називали поранені британські солдати, бо здавалося, що вона ніколи не спала, постійно була на ногах і вдень та вночі робила обходи хворих.
Флоренс Найтінгейл стає надзвичайно популярною. Її запрошують не тільки у військові госпіталі, але й у державні та приватні клініки. Лікарі Англії, а потім і Європи прагнуть запозичити досвід цієї медсестри, організовуючи в лікарнях і госпіталях повноцінний сестринський догляд. Під час війни Найтінгейл вдалося зібрати за підпискою досить значну суму грошей, на які в 1860 році була організована перша у світі школа сестер милосердя при лікарні Святого Томи в Лондоні. Це була перша у світовій історії школа медичних сестер як автономний світський навчальний заклад із власними фондами та керівною радою, а не як підструктура лікарні. Незабаром випускниці цієї школи почали створювати аналогічні установи при інших лікарнях.
Флоренс Найтінгейл також розуміла, що одноосібно не зможе підготувати таку кількість медсестер, яка зможе змінити підхід до лікування хворих у світі. Тож свої знання передавала й посередництвом книг, найвідоміши серед яких — «Нотатки про чинники, що впливають на здоров’я, ефективність і управління госпіталями британської армії» (1858), «Як потрібно піклуватися про хворих» (1860) та інші.
У 1883 році Флоренс Найтінгейл нагородили Королівським Червоним хрестом, а в 1907 році — орденом «За заслуги». Померла вона у Лондоні 13 серпня 1910 року.
Медаль і… синдром імені Флоренс Найтінгейл
Жінка, яка народилася майже два століття тому, першою збагнула необхідність реформи в медичній освіті, без якої прогрес у лікуванні хворих може бути зведений нанівець. Саме Флоренс Найтінгейл перша заявила, що сестринська справа має бути незалежною, самостійною і почесною професією, суміжною з медичною, а не підпорядкованою їй. Сьогодні ім’я Флоренс Найтінгейл стало символом сестринського догляду, а її заслуги в організації сучасної медицини визнані в усьому світі.
Так, у 1912 році Ліга Міжнародного Червоного Хреста і Червоного півмісяця заснувала Медаль імені Флоренс Найтінгейл — досі найпочеснішу і найвищу нагороду для сестер милосердя у всьому світі. Медаль виготовлена з позолоченого срібла, на лицьовій стороні напис латинською мовою «У пам’ять Флоренс Найтінгейл. 1820–1910». У центрі — зображення жінки з світильником як символ добра, світла, милосердя й надії. На зворотному боці медалі напис латиною: «За справжнє милосердя й турботу про людей, що викликають захоплення всього людства».
Флоренс Найтінгейл зобразили на британській банкноті номіналом 10 фунтів. На її честь також названо астероїд 3122 Флоренс, відкритий у 1982 році.
Однак ім’я цієї жінки носять не лише нагороди й астероїд. Наприклад, психологічний ефект, що проявляється, коли лікар або медсестра, які доглядають за хворим, починають до нього відчувати романтичні почуття, переростаючі у любов або навіть сексуальне тяжіння, також назвали іменем Флоренс Найтінгейл. Існує багато легенд і чуток, за якими вона була закохана в когось зі своїх підопічних. «Леді з лампою» так і не вийшла заміж, оскільки побоювалася, що сім’я може завадити її кар’єрі й залишити без роботи.
Синдром хронічної втоми сучасна медицина також називає синдромом Флоренс Найтінгейл, адже сама жінка страждала від нього протягом усього життя.
