Медична наука настільки стрімко розвивається, що важко уявити лікаря, який може опанувати всі її досягнення, навіть навчаючись упродовж всього життя. Яке місце у високотехнологічній медицині буде відведено людині у білому халаті з її знаннями та моральними чеснотами, – наша розмова з проректором з міжнародних зв’язків та науково-педагогічної роботи з іноземними громадянами НМАПО ім. П. Л. Шупика Олесею Гульчій.
Розумна лікарня, лікарня-магніт, робот – асистент лікаря та робот – компаньйон хворого – таке медичне господарство не є вигадкою фантастів, воно наступає і перемагає в конкурентній боротьбі за пацієнта. Щоправда, це не зовсім про Україну, де лише недавно зрозуміли необхідність таких професій, як трансплант-координатор, фахівець з громадського здоров’я, лікар з фізичної та реабілітаційної медицини. Однак глобалізація світу, а відтак і його проблем рано чи пізно змусить його «йти в ногу» із людством – у напрямку майбутнього розвитку науки, техніки і зростаючих проблем споживача послуг охорони здоров’я, котрі давно вже вийшли за межі лікарень…
Олеся ГУЛЬЧІЙ, проректор з міжнародних зв’язків та науково-педагогічної роботи з іноземними громадянами НМАПО ім. П. Л. Шупика, член Постійного комітету Європейського регіонального комітету ВООЗ у 2009-2012 роках, Заслужений працівник охорони здоров’я України, доктор медичних наукВЗ Реалії вітчизняної медицини більше наштовхують на роздуми про хліб насущний, аніж налаштовують на політ фантазії. Чи моделюють майбутнє галузі там, де вона розвивається успішно?
— Так, тема майбутнього розвитку суспільства (зокрема й медичної сфери) у світі вже сформувала окремий напрямок досліджень. Існують експерти із зазначених питань, які називають себе футуристами. Однак це не якісь мрійники, а фахівці, спроможні системно прогнозувати модель майбутнього, визначати пріоритети, що допомогли б розвиватися сучасному суспільству в правильному напрямку, як то кажуть, у ногу із завтрашнім днем. Зокрема, враховують те, які фахи будуть затребувані в найближчій та віддаленій перспективі (у різних галузях), куди краще спрямовувати вчитися молоде покоління тощо. Такі експерти працюють і в галузі охорони здоров’я, яка трансформується на наших очах. Аби моделювати її майбутнє, потрібно чітко усвідомити, що саме змінюється порівняно із сьогоденням. Для цього варто проаналізувати кілька аспектів: хто надає медичну допомогу, кому і як?
Вочевидь стрімко змінюється «обличчя» споживача медичних послуг. Покоління Z — це не вигадка маркетологів, а нова генерація людей, які з дитинства мають доступ до інтернет-ресурсів і володіють різними технологічними електронними пристроями. Отже, їх запити на спосіб отримання медичної допомоги та інших послуг охорони здоров’я докорінно відрізнятимуться від традиційних, на які вже підготовлені кадри й зорієнтовано систему охорони здоров’я. Навряд чи вони захочуть висиджувати годинами під кабінетом лікаря, коли є можливість поспілкуватися з ним за допомогою гаджету (якщо стан не критичний).
До того ж майбутнє — за пристроями, які дистанційно відслідковують стан здоров’я і передають інформацію лікарю. Це може бути спеціальний медичний прилад або звичний для нас годинник із додатковими функціями, що постійно фіксує необхідні параметри діяльності організму. Відтак лікарі всіх спеціальностей, особливо сімейні, повинні вміти «розшифровувати» інформацію і приймати відповідні рішення.
Змінюються й потреби популяції в медичній допомозі, адже нині 80% захворювань є неінфекційними. Серед них лідирують серцево-судинні хвороби, рак, діабет і захворювання легень, котрі потребують постійного спостереження і профілактики.
Сучасна медицина більше реагує на проблеми пацієнта — коли його стан погіршився, відбулося загострення хвороби тощо. Хоча всі розуміють важливу роль профілактики, прагнуть її якомога ширше впроваджувати, однак нинішня система налаштована так, що її можна назвати не стільки системою охорони здоров’я, скільки системою лікування захворювань
З іншого боку, патологія ускладнюється, стає мультидисциплінарною, тож пацієнтам здебільшого потрібна допомога або консультація кількох фахівців. Тому зросте роль спеціальних приладів, котрі дають змогу слідкувати в реальному часі за тим, скільки калорій споживає людина, які в неї фізична активність і показники роботи серця, рівень глюкози в крові тощо. Усі ці дані можна буде направити лікарю, котрий їх проаналізує дистанційно і втрутиться лише в разі необхідності, тоді й запросить пацієнта на прийом.
Узагалі це ідеальна модель спостереження за станом здоров’я пацієнта в майбутньому, бо консультації лікаря розпочнуться не тоді, коли стався інфаркт чи інсульт, а на етапі необхідності коригування дієти, способу життя тощо.
Лікар має бути поряд (нехай і віртуально) ще в зоні ризику для пацієнта, а не біля його лікарняного ліжка
Хоча навряд чи покоління Z вдовольниться вказівками лікаря — такі пацієнти захочуть почути аргументи, «чому» й «навіщо» виконувати такі рекомендації. Тому лікар майбутнього виконуватиме ще й просвітницьку місію, аби перетворити пацієнта з виконавця рекомендацій на їх співавтора — тоді виникатиме й мотивація до їх реалізації.
ВЗ Із «перезавантаженням» потреб пацієнтів зміниться лише стиль роботи лікарів чи й перелік їх спеціальностей?
— Згідно з класифікатором європейської асоціації медичних професій затверджено 43 медичні спеціальності. Якщо виокремити його останні оновлення, то це громадське здоров’я, фізична медицина і реабілітація. У класифікаторі медичних спеціальностей США їх налічується 49, і серед них також є вказані фахи.
Як бачимо, Україна наздогнала світові тенденції, запровадивши нові спеціальності, і це втішає. Тим більше, що ми не просто затвердили нову номенклатуру, а й наповнюємо її реальним змістом. Зокрема, на базі кафедри фізичної та реабілітаційної медицини і спортивної медицини НМАПО ім. П. Л. Шупика було проведено засідання Генеральної асамблеї Європейського товариства фізичної та реабілітаційної медицини. Це свідчить про визнання напрацювань наших фахівців, зокрема в реабілітації осіб, які постраждали внаслідок бойових дій на Сході України.
Також наша академія стала співвиконавцем проекту Трастового фонду НАТО, спрямованого на підготовку тренерів і викладачів з дисципліни «Фізична та реабілітаційна мндицина», тобто акценти розставлено правильно: спочатку потрібно навчити викладачів, які понесуть знання «в маси» лікарів.
Крім того, у нашій академії створено кафедру громадського здоров’я. У 2016 році вона однією з перших розробила цикл тематичного вдосконалення лікарів профілактичної ланки, а згодом і сімейних лікарів. Минулого року ми звернулися до МОЗ України з пропозицією запровадити цикл спеціалізації з громадського здоров’я, адже лікарі хочуть не просто пройти курси тематичного вдосконалення з цього напрямку, а й отримати відповідний сертифікат спеціаліста. До того ж ми розглядаємо питання під значно ширшим кутом зору — аби до спеціалізації з громадського здоров’я можна було залучати не тільки лікарів, а й фахівців суміжних напрямків — психологів, економістів, соціологів, які працюють у цій сфері.
ВЗ Громадське здоров’я — гарантія для всіх, а як щодо фахівців з персоніфікованої медицини?
— В Україні вже нікого не здивуєш терміном «електронне здоров’я». Однак наразі у світі з’явилося нове поняття — «цифрове здоров’я» (Digital еНеalth), яке ще не дуже широко увійшло в нашу медичну лексику. Втім, Україна нещодавно підписала Делійську декларацію, прийняту на симпозіумі Global Digital Health Partnership (GDHP), з метою подальшого співробітництва у сфері розробки й імплементації нових сучасних інформаційних підходів у сфері охорони здоров’я.
Цифрове здоров’я — це складна ієрархічна система, що передбачає конвергенцію технічних та технологічних засобів у системі охорони здоров’я, аби зрештою вийти на персоналізовану медицину, яка неможлива в тому числі й без збору всієї інформації про пацієнта в онлайн-режимі, мультидисциплінарної оцінки його стану, залучення до розробки плану лікування чи профілактики, або попередження і реалізації
Нині лікарі опираються на клінічні настанови та протоколи лікування захворювань. Але майбутнє належить персоніфікованій медицині.
ВЗ Ми говоримо про нову генерацію фахівців у галузі медицини, але дехто допускає, що їх узагалі замінять роботи.
— Деякі експерти дійсно вважають, що роботи витіснять з професії близько 80% лікарів, однак більшість скептично сприймають ймовірність такого сценарію. Роботи — це добре, адже вони можуть звільнити лікаря від рутинної і монотонної роботи, аби він зосередився на творчому, креативному підході до ведення пацієнта.
Якою б точною і вправною не була техніка, головним залишиться лікар
Так, за допомогою високотехнологічного обладнання він зможе більш прицільно дістатися до ураженої ділянки, точніше виконати маніпуляцію, аніж робив би це мануально. До того ж такі складні системи, як, наприклад, робот-асистент da Vinci мотивують лікарів не тільки навчатися хірургії, а й опановувати управління робототехнікою. Тож можна буде говорити коли не про нову хірургічну спеціальність, то про суттєву її трансформацію. Водночас з’являться нові медичні фахи в цій галузі, наприклад, дизайнери медичних роботів. Лікарям, які з ними працюють, доведеться узгоджувати свої дії з їх розробниками. Узагалі всіх, хто нині обирає професію лікаря, у світі одразу орієнтують на високотехнологічні підходи.
Вважається, що протягом наступного десятиліття активно впроваджуватиметься дистанційне медичне консультування. Звичайно, ми повинні робити поправки на наші реалії, забезпечення найвіддаленіших лікарень і пацієнтів комп’ютерами, швидким і безперебійним інтернет-зв’язком. Наприклад, в Україні не так давно з’явилася можливість записатися на прийом до лікаря онлайн, тоді як у Швеції сьогодні впроваджені відеоконсультації лікаря по скайпу, завдяки чому він може «відсіяти» пацієнтів, котрі не потребують огляду чи втручання.
ВЗ Тобто техніка не виштовхуватиме лікаря, а лише спонукатиме його до здобуття нових знань?
— Неодмінно, адже людство стоїть на порозі глобальних наукових відкриттів, у тому числі й у медичній галузі. Наприклад, упродовж найближчих 10 років прогнозують не лише прорив у лікуванні раку, винайдення вакцини проти астми, а й використання імплантів ретини для лікування сліпоти та спеціальних цифрових лінз, які не просто коригуватимуть зір, а передаватимуть до центрів мозку додаткову інформацію про те, що людина мала б бачити, якби могла.
Інфекційні захворювання також глобалізуються і змінюють своє обличчя, тому інфекціоністам доведеться мати майже енциклопедичні знання. У радіології майбутнього застосовуватимуть цілий спектр високих технологій — зараз з’являється цифрове обладнання, що збирає багато інформації, компонує її і видає результат. Не кажу вже про нанотехнології, застосування яких у різних напрямках медицини потребуватиме від лікарів особливих знань. Багато можливостей з’явиться в галузі фізичної реабілітації завдяки появі складних аналізаторів стану здоров’я пацієнта, які даватимуть змогу контролювати не лише кількісні, а й якісні характеристики процесу відновлення. Тобто не скільки годин пацієнт працював на тренажерах, а що за цей час відбулося в його організмі, чи просунувся він бодай на мікрокрок до відновлення.
Сучасна техніка допомагатиме лікарям швидко опрацьовувати колосальний обсяг інформації, але думати за них вона не зможе. Тож вони мусять орієнтуватися і в суто медичних питаннях, і в засобах аналізу, порівняння тощо
Зрозуміло, що обробити такий обсяг інформації не під силу одному лікарю. До того ж він має бути більше зосередженим на прийнятті клінічних рішень, а на все потрібен час. Тому прогнозують появу нового фаху — «експерт з поглибленого аналізу медичної інформації». Такі спеціалісти зіставлятимуть масив отриманих даних про стан пацієнта з рекомендованими нормами, аналізуватимуть помічені відхилення в комплексі.
ВЗ Тоді на кого буде зроблено основну ставку — на дуже «вузького» спеціаліста чи на універсального лікаря, який має знати все й досконало?
— І на того, й на іншого — крайнощі або фантазії. Уже змінюється філософія надання медичної допомоги. І кращі світові клініки (Мейо та інші легенди медицини) торують цей шлях, коли, наприклад, у стаціонарі хворого веде не один лікар, а команда різних спеціалістів. Йдеться не про те, що пацієнта, котрий потрапив у терапевтичне відділення, консультує ще й ендокринолог чи хірург або офтальмолог. Тут принципово інший підхід: хворих узагалі розподіляють не за профільними відділеннями, а за проблемами, із якими їх госпіталізують.
І клініка напрацьовує власну систему направлень. Наприклад, пацієнта з патологією щитоподібної залози (а вона є мультидисциплінарною) із самого початку госпіталізації веде команда фахівців (терапевт, хірург, офтальмолог, реабілітолог, функціоналіст). Напрацьовано чіткий алгоритм роботи такої команди, яка діє під керівництвом провідного лікаря і спільно відповідає за хворого на кожному етапі (діагностики, лікування, реабілітації).
Крім того, до команди входять викладач і науковець, що працюють за відповідною тематикою. Зазвичай вони є співробітниками клініки, адже вчений бачить на крок уперед, може запропонувати найновіші, проте надійно вивірені методи лікування. А викладач навчатиме молоде покоління лікарів доказовій медицині — lege artis, за всіма законами мистецтва. Також у ній має бути представник пацієнтської спільноти, адже лікування хронічних хвороб не завершується після виписування зі стаціонару. Пацієнт і надалі послуговуватиметься рекомендаціями мультидисциплінарної команди.
Пацієнтські організації навчатимуть пацієнта жити із хворобою, адаптуватися в суспільстві, забезпечать психологічну й емоційну підтримку. Тому з упевненістю можна сказати, що лікар майбутнього — це колективний лікар
ВЗ Яким він буде — прагматичним чи таким, що лікує словом у кращих традиціях медицини? Бо сьогодні вона вкрай комерціалізується.
— У світі дедалі більше уваги почали приділяти новітнім сервісам, аби зберегти гуманність медицини. Особлива роль у цьому належить медсестрі, котру в цивілізованому світі вже не сприймають як «молодшого помічника» лікаря. Це самостійний фахівець, одним із головних завдань якого є комунікація з пацієнтами, бо в лікаря на таке спілкування зазвичай не вистачає часу — через велике навантаження, складність роботи й особливу відповідальність за життя хворого.
У США існує категорія лікарень, які називають magnet hospitals («лікарні-магніти») — такий статус їм присвоюють на підставі спеціального сертифікату. Одним із критеріїв його надання є робота медсестер на настільки високому рівні, що лікарню вважають не просто дружньою до пацієнтів, а такою, котра «притягує» їх, немов магніт
Щодо етичних питань, то медицину майбутнього також очікує чимало викликів, пов’язаних з використанням нових технологій: електронні пристрої пацієнтів, як і роботи-асистенти, передаватимуть багато інформації, тож існує загроза медичного хакерства. Уявіть собі: хакер зайшов на персональний цифровий пристрій пацієнта або в його базу даних — це великий ризик. Тому й у цьому напрямку потрібно багато напрацювань, аби медицина майбутнього відповідала основному постулату: «Не нашкодь!»
Світлана Тернова, «ВЗ»
