Останні дослідження вчених Бостонського університету показують: стимуляція різних частин мозку може збільшувати або зменшувати емоційний заряд людської пам’яті.
Вчені у всьому світі намагаються знайти засіб, як позбутися травматичних спогадів. Дослідження американських вчених продемонстрували: спогади можуть бути гнучкими, якщо знати, які області гіпокампу головного мозку стимулювати. В майбутньому це відкриття може допомогти у лікуванні людей з посттравматичним синдромом, депресією і тривогою.
Стів Рамірес, невролог, мистецтвознавець, доцент кафедри психології і мозкових наук Бостонського університету, котрий досліджує пам’ять, вважає: невелика структура в мозку може містити ключі до майбутніх терапевтичних методів лікування, які дозволять клініцистам поліпшити позитивні спогади або «стерти» негативні. Вчений також є членом Центру пам’яті і мозку Бостонського університету.
Гіпокамп – місце, де живуть спогади
Всередині нашого мозку є певна структура у формі горіха кешью – гіпокамп, яка зберігає сенсорну і емоційну інформацію, у тому числі позитивні і негативні спогади. Кожен наш досвід зберігається в унікальній комбінації клітин мозку, які містять всю інформацію про навколишнє середовище та емоційну інформацію, пов’язану з цією пам’яттю.
Рамірес і його співробітники показали, наскільки гнучкою є пам’ять завдяки стимуляції окремих частин гіпокампу. Коли-небудь це може дати можливість персоналізованого лікування людям, котрим докучають особливо тривожні спогади.
Бостонські вчені довели – якщо штучно активувати клітини пам’яті у нижній частині гіпокампу, можна зробити негативні спогади ще більш болючими. І навпаки – стимулюючі клітини пам’яті у верхній частині гіпокампу, можна допомогти людині забути про щось, чого вона пам’ятати не хоче
Використовуючи метод оптогенетики, Стів Рамірес з колегами проводили дослідження клітин гіпокампу у мишей. Для ідентифікації клітин мишачого мозку, задіяних у процесі створення пам’яті, вчені використовували білок, який світився зеленим. Дослідники змогли штучно викликати специфічні спогади – спілкування з самкою, наприклад. Зелене світло показувало, які осередки гіпокампу при цьому активізувалися.
Результати експерименту показують, що стимуляція верхівки гіпокампу функціонує як ефективна терапія, здатна позбавити від переживання поганих спогадів. Натомість активація нижньої частини гіпокампу може викликати тривалий страх і пов’язані з тривогою поведінкові зміни. Також було встановлено, що ця частина мозку може бути надактивною, коли спогади стають настільки емоційно зарядженими, що виснажують.
Яка може бути користь від стимуляції гіпокампу?
За результатом виконаних робіт Стів Рамірес зробив висновок, що придушення надмірної активності в нижній частині гіпокампу може потенційно використовуватися для терапії посттравматичного синдрому і тривожних розладів. Також це може бути ключем до поліпшення когнітивних навичок. В майбутньому дані досліджень допоможуть створити спеціальні таблетки, які сприятимуть покращенню пам’яті і роботи мозку.
«Маніпулювання пам’яттю як галузь медичної науки ще надто молода, – говорить Стів Рамірес. – Звучить як наукова фантастика, але наші дослідження – передбачення того, що нас чекає в майбутньому, коли люди зможуть штучно покращувати або придушувати спогади. Ми далекі від того, щоб робити експерименти на людях, але доказ концепції вже є наявним».
«Подібні досліди – перший крок до розуміння, що різні мозкові сфери вчиняють з нашими емоційними спогадами. Якщо гіпотеза буде доведена на людях, це буде святим Граалем», – каже дослідник пам’яті Шина Джоселін з Університету Торонто. Вона також брала участь у дослідженнях Бостонського університету. «Група Стіва, – говорить вчена, – є дійсно унікальною. Ми робимо це не задля банальної цікавості, а намагаємося зрозуміти, як мозок зберігає спогади, з метою допомогти людям».
Здатність активувати або пригнічувати специфічні спогади за власним бажанням, дасть вченим можливість дослідити й побічні ефекти, які виникають внаслідок гіперстимуляції різних ділянок мозку
Хоча мозок миші і людини сильно відрізняються, Рамірес впевнений: вивчення того, як ці принципи діють у мишей, допоможе його команді скласти карту того, як працює пам’ять у людей.
«Давайте використовувати те, що ми вивчаємо на мишах, щоб будувати припущення про те, як функціонує пам’ять у людей», – каже Стів Рамірес. – Якщо ми зможемо створити вулицю з двостороннім рухом, щоб порівняти, як працює пам’ять у тварин і людей, ми відповімо на запитання про те, як і чому спогади можуть позитивно або егативно впливати на наше психічне здоров’я».
За матеріалами sciencedaily.com
