Український вчений врятував ногу пацієнтці, роздрукувавши на 3D-принтері складний імплант

665

Жительці Естонії Карін Калев вживили імплант, роздрукований на 3D-принтері у Талліннському технологічному університеті. Імплант створив українець, докторант Ярослав Головенько.

Докторант Талліннського технологічного університету українець Ярослав Головенько змоделював і надрукував унікальну ґратчасту структуру, яку вживили 29-річній Карін Калев замість видаленої запаленої кістки. Завдяки цьому Карін не тільки уникла ампутації, але зможе ходити і навіть бігати.

Про те, що права нога Карін Калев з Таллінна запалена і вимагає негайного лікування, жінка навіть не здогадувалася. Вона просто-напросто підвернула ногу і, як їй тоді здавалося, відбулася синцем. У Карін спочатку нічого не боліло. Але коли жінка звернулася до лікаря, її стан був настільки важким, що потрібна була реанімація.

«У нашої пацієнтки і раніше були проблеми з кістками і суглобами на тлі цукрового діабету, – розповів ортопед, провідний лікар Східно-Таллінській центральної лікарні Дмитро Кулак. – Наприклад, одного разу вона зламала кістку п’яти, довелося робити операцію, а потім ще довго лікуватися. А коли підвернула гомілкостоп, не звернула на травму на особливої уваги. Як і у багатьох інших людей, які страждають на діабет, больових відчуттів у неї спочатку не було, і Карін не відчула, що почалося запалення. Адже це в людській натурі: не болить – значить, до лікаря йти не потрібно. Тим часом у неї розвинулася бактеріальна інфекція в кістці. До нас вона звернулася вже в дуже важкому стані, коли почався сепсис», – розповів лікар.

Карін відразу ж забрали в реанімацію. Щоб врятувати її ногу, лікарям довелося видалити чотири сантиметри таранної кістки, очистити поверхні суглобів і залити туди спеціальний ортопедичний цемент з антибіотиком. А коли запалення минуло, перед ортопедами постало питання: що робити далі?

– Спочатку ми намагалися замовити спеціальні цільні імпланти, які можна було б поставити на місце видаленої кістки, – продовжує Дмитро Кулак. – Але виявилося, їх уже зняли з виробництва. Занадто рідко вони потрібні, і виходить, виробляти їх нерентабельно. Що було робити? Чи не цвяхом ж дві кістки скріплювати між собою – там був простір, який потрібно чимось заповнити. Є, звичайно, відома в медичній практиці технологія зрощування п’яткової кістки з великої гомілкової, але через це нога зменшилася б як мінімум на чотири-п’ять сантиметрів, що призвело б до кульгавості. Цього хотілося уникнути. І раптом мені в голову прийшла ідея, що відсутню ділянку ноги можна було б … надрукувати на 3D-принтері. У світі було кілька подібних випадків, але в Естонії такого ще ніхто не робив. Я звернувся в лабораторію Талліннського технологічного університету, яка спеціалізується на 3D-друці металевих структур, і фахівці, серед яких був докторант з України Ярослав Головенько, погодилися взятися за цю роботу – виготовити так званий спейсер (від англійського space – простір), тобто ґратчасту структуру, яка заповнює простір між кістками.

У Талліннському технологічному університеті працюють кілька молодих українських вчених. Один з них – випускник Київського політехнічного інституту, уродженець Дубно Рівненської області Ярослав Головенько

– Наша дослідницька група займається 3D-друком з різних матеріалів, в тому числі з металу, кераміки, сплавів, – пояснює докторант Талліннського технологічного університету Ярослав Головенько. – Часто вона використовується, коли потрібно виготовити невелику партію виробів і нерентабельно запускати для цього виробництво, робити прес-форми, налаштовувати обладнання. 3D-друк з металу популярний в аерокосмічній сфері і, звичайно, в медицині. Наприклад, на 3D-принтері можна надрукувати зубні імплантати, що ідеально підходять та абсолютно точно повторюють форму зубів пацієнта. Або ось такий спейсер, який нам треба було зробити для Карін.

Виготовити цільну ґратчасту структуру такої складної форми неможливо у інший спосіб. А якщо використовувати цілісну металеву деталь, що вживлять у кістку, з часом такий імплант стирав би і руйнував кісткову тканину, так як він набагато щільніший і твердіший. Це одна з причин, чому у суцільнометалевих імплантатів обмежений термін експлуатації. А наша титанова ґратчаста структура буде служити вічно, адже по щільності і властивостями вона схожа на людську кістку. Крім того, завдяки тоненьким перетинкам у кістковій тканині є можливість проростати крізь порожнечі і утворювати найміцнішу монолітну конструкцію.

«Ціна на такі імпланти може варіюватися від двохсот до тисячі доларів – залежно від складності імплантату. Це не дорого. Спейсер дозволив жінці встати на ноги і вести повноцінний спосіб життя. До того ж, повторюся, він не вимагає обслуговування або заміни», – розповідає Ярослав Головенько.

«Коли мені запропонували надрукувати кістка на 3D-принтері, я погодилася, тому що ніяких інших варіантів врятувати ногу у мене не було, – розповіла Карін Калев журналістам. – До речі, я не знала, що кістка ноги для мене виготовили українські вчені…»

Джерело: Факти

Якщо ви знайшли помилку, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залишити коментар

Введіть текст коментаря
Вкажіть ім'я