Дослідники вважають, що у дорослих з недіагностованою целіакію дефіцит поживних речовин є єдиною ознакою захворювання.
Целіакія — це автоімунне захворювання тонкого кишечника, що виникає у людей різного віку, переважно у дітей внаслідок генетичної схильності. Симптомокомплекс порушень при целіакії включає біль та дискомфорт в ділянці живота, хронічні закрепи або діарею. Непереносимість глютену без целіакії (НГБЦ) – одне з трьох захворювань спектру глютензалежних станів.
Люди з целіакією не переносять білок глютен, що міститься в пшениці, житі та ячмені.
Лікарі часто шукають типові ознаки, такі як безпричинна втрата ваги або крайня худоба, але ознакою целіакії може бути низький рівень вітамінів та інших мікроелементів, говориться у звіті Mayo Clinic Proceedings.
«Люди не досить вірно уявляють, як виглядає целіакія», – сказав співавтор дослідження доктор Джозеф Мюррей, професор медицини в клініці Майо в Рочестері, штат Міннесота. «Вони чекають побачити пацієнтів, які через порушення всмоктування поживних речовин і діареї в кінцевому підсумку стануть худими з великою кількістю патологій. Але насправді більшість пацієнтів не схудли, навпаки — багато хто з них має надлишкову вагу, але пропри це, вони все ще мають дефіцит поживних мікроелементів. Хоча вони не втрачають калорії, вони не поглинають деякі життєво важливі поживні речовини».
На практиці це означає, що лікарі повинні стежити за низьким вмістом в крові пацієнтів певних мікроелементів, зокрема заліза, вітаміну D і цинку, сказав Мюррей.
«Оскільки багато пацієнтів не здають регулярні аналізи крові, їм, можливо, доведеться звертати увагу на явний симптом дефіциту заліза – втому».
«Це дуже поширений симптом», – зазначив Мюррей. «Люди приходять і кажуть, що у них немає тієї енергії, до якої вони звикли під час виконання фізичних вправ або в повсякденному житті. Це показує, що у них може бути дефіцит заліза через приховану целіакію. У них немає діареї або болю в животі, але у них недостатьньо заліза через пошкодження кишечника. І хоча пацієнт, який приймає велику кількість заліза, може поглинати достатню кількість для усунення анемії, але це не усуває запалення в кишечнику і не запобігає іншим ускладненням, які можуть виникнути в більш пізньому періоді».
Професор Мюррей запевняє, що початковий скринінг на целіакію – це аналіз крові. «Якщо це підтвердиться, пацієнт повинен бути направлений до фахівця (гастроентеролога), аби переконатися, що це дійсно целіакія, перш ніж поставити діагноз на все життя».
Мюррей підозрює, що до 50% дорослих з глютеновою хворобою не діагностують тому, що у них немає втрати ваги та інших ознак і симптомів, які вважаються типовими для захворювання, або тому, що вони посадили себе на безглютенової дієту, яка може вплинути на результати аналізу крові.
Доктор Мюррей і його колеги уважно вивчили 309 дорослих, у яких вперше була діагностована целіакія в період з 2000 по 2014 рік. Пацієнти порівнювалися за віком з учасниками Національного обстеження здоров’я і харчування (NHANES), національної репрезентативною бази даних.
Коли дослідники порівняли тільки-но діагностованих пацієнтів з целіакію з учасниками NHANES, вони виявили деякі великі відмінності в рівнях поживних речовин.
Дефіцит цинку був у 59,4% хворих на целіакію в порівнянні з 33,2% у контрольної групи; рівень міді був низьким у 6,4% пацієнтів з целіакію в порівнянні з 2,1% контрольної групи, фолієва кислота була нижче норми у 3,6% пацієнтів з целіакію в порівнянні з 0,3% контрольної групи, а вміст вітаміну B12 був низьким у 5,3% пацієнтів з целіакію в порівнянні з 1,8% контрольної групи.
У пацієнтів з глютеновою хворобою вміст заліза був низьким – 30,8%, але не було контрольних зразків з показниками заліза, з якими можна було б порівнювати. І всупереч традиційним припущеннями про критичне схуднення при целіакії, втрата ваги спостерігалася тільки у 25,2% пацієнтів з таким діагнозом.
Мюррей сподівається, що нове дослідження допоможе лікарям, які можуть помітити дефіцит поживних речовин у своїх пацієнтів. Він наголошує на необхідності пам’ятати, що «той факт, що хтось має надлишкову вагу, не означає, що у нього немає целіакії».
На жаль, лікарі схильні захоплюватися лікуванням симптомів, а не шукати першопричину, сказав доктор Девід Уїткомб, професор кафедри гастроентерології, гепатології та харчування в університеті Піттсбурга. За словами Уїткомба, в той час як дефіцит поживних речовин характерний для багатьох людей, він частіше зустрічається серед людей з целіакію.
«Суть в тому, що якщо ви бачите у пацієнта дефіцит поживних речовин, вам слід замислитися про целіакію», – сказав Уїткомб. «Таким чином, ви можете врятувати цих пацієнтів від пошкодження кишечника».
Джерело: Reuters
