Головним інструментом мінімізації вірогідності конфлікту є висока якість медичної допомоги, що надається в закладі. Гарантувати її допоможе організований контроль, котрий добре зарекомендував себе в країнах Євросоюзу. Як працює ця система та наскільки вона підходить для українських лікарень, нам розповів керуючий партнер Grishakov Law Company, ЮК та медичний адвокат Олександр Гришаков.
На практиці тлумачення зовнішнього та внутрішнього контролю має кілька варіантів. Перший: зовнішній контроль здійснюють державні органи, внутрішній — адміністрація закладу. Другий: зовнішній контролер — це адміністрація закладу, а також юридична служба, внутрішній — виконавець, який надає медичну допомогу, стежить за процесом і його результатами, робить висновки й запроваджує зміни. Третій: зовнішнім вважають контроль, здійснений фахівцями, які не працюють у закладі, а внутрішнім — такий, що відбувся на «внутрішній кухні». Не варто нехтувати жодним із них!
Суттєвий аргумент на захист важливості внутрішнього контролю — постійний зовнішній нагляд практично неможливий, бо щомісячний аудит є затратною справою, а щоденний контроль за дотриманням стандартів медичних послуг і самоконтроль медичних працівників мінімізує ризик відхилень чи помилок.
Але навіть якщо в медичному закладі є штатний юрист, вам не обійтися без зовнішнього контролю якості медичних послуг, аудиту документації та правил її створення. Якщо ж запроваджено винятково зовнішній контроль, може виникнути одіозна протидія його ефективності: працівники підсвідомо перекладатимуть усю відповідальність на контролера.
Базисом зовнішнього та внутрішнього контролю якості медичних послуг є використання форм первинної медичної документації, анкет соціологічних опитувань пацієнтів, дослідження результатів безпосереднього контролю (спостереження) за діяльністю підлеглих і клінічним станом хворих під час обходів, щоденних ранкових конференцій, огляду хворих перед виписуванням тощо. Також потрібно час від часу аналізувати відеозаписи діяльності, наприклад, у відділенні екстреної/невідкладної допомоги, реанімації та інтенсивної терапії. Для підвищення якості медичних послуг важливим є контроль не тільки за її наданням, а й за менеджментом медичної практики та системою її документування.
Закладам охорони здоров’я необхідно впроваджувати електронний документообіг: ведення електронної історії хвороби, електронної медичної картки пацієнта, що включатиме всі відомості про клінічні діагнози, лікарські призначення, результати лабораторних тестів і діагностичних досліджень, динаміку захворювання, а відповідно й про дефекти під час надання медичної допомоги.
Світлана Тернова, «ВЗ»