Ірина Морозова — одна з перших випускниць Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика за спеціальністю «Лікар фізичної та реабілітаційної медицини» (лікар ФРМ). Тепер ці фахівці мають не лише офіційний доступ до матеріалів міжнародної медичної бібліотеки, а й можливості організувати свою роботу на сучасному європейському рівні, навіть якщо вони працюють у комунальному лікувальному закладі.
Чого не зробить інтернет: чим корисне відвідування кабінету лікаря ФРМ?
Кабінет Ірини — це міні-спортзал у дитячій клінічній лікарні №9 Подільського району м. Київ, «нафарширований» різноманітним знаряддям для занять із дітьми віком від 0 до 16 років. Найчастіше маленьких пацієнтів сюди направляють педіатри, ортопеди та неврологи, рідше — сімейні лікарі й гастроентерологи.
«Заняттям передує огляд та оцінка функціонального стану, — розповідає Ірина. — До речі, зараз принципи фізичної реабілітації змінилися. Раніше здебільшого наша робота полягала в лікуванні та поверненні втрачених функцій, тепер же ми дотримуємося клієнторієнтованого підходу, намагаючись дати пацієнту саме те, чого йому не вистачає для нормального життя і розвитку в майбутньому».
Полідисциплінарний лікар-менеджер
Ірина Морозова закінчила Національний медуніверситет ім. О. О. Богомольця за спеціальністю «Лікувальна справа». Потім була інтернатура зі спортивної медицини та спеціалізація з ЛФК, а нині вона — лікар ФРМ.
Реабілітолог виконує функцію «менеджера здоров’я» для хворого, підбирає лікарів інших спеціалізацій і здійснює їх координацію з метою вилікувати пацієнта.
Це фахівець, який співпрацює з ендокринологами, психологами, окулістами, стоматологами за міжнародними стандартами: якщо хвороба уразила кілька органів, саме реабілітолог виконує функцію «менеджера здоров’я» для хворого, підбирає лікарів інших спеціалізацій і здійснює їх координацію з метою вилікувати пацієнта.
У реабілітолога ДКЛ №9 — найбільше пацієнтів з різноманітними порушеннями постави, деформацією грудної клітки, плоскостопістю, наслідками травм, ДЦП, дискінезією жовчовивідних шляхів (ДЖВШ). Дитина залежно від діагнозу паралельно проходить лікування в кількох спеціалістів. Наприклад, якщо вона потребує відновлення після перелому, працює команда з лікаря ФРМ, ортопеда, фізіотерапевта, масажиста і фізичного терапевта. Коли в пацієнта діагностовано цукровий діабет, необхідна співпраця з ендокринологом, аби відкоригувати дозу інсуліну в ті дні, коли передбачається фізичне навантаження. А коли в дитини одночасно виявлені неправильний прикус та порушення постави, то на зв’язку з командою фахівців — стоматолог. При ДЖВШ у стадії ремісії призначають гастрокомплекс, тобто спеціальні вправи для поліпшення відтоку жовчі. І природно, що реабілітолог має бачити висновок гастроентеролога та результати УЗД.
А взимку — багато дітей з обструктивними бронхітами. Тоді настає черга спеціального дихального комплексу.
Іди і проси! На які покращення може розраховувати лікар комунальної поліклініки?
На запитання газети, як вирішується питання оновлення інвентаря в кабінеті, Ірина відповіла, що жодного разу керівництво не відмовило їй у придбанні нового обладнання. Приміром, на часі замінити м’ячі для дихальних вправ. Також потрібні нові фітболи, ролики та сенсорні м’ячі для стимулювання немовлят, що відстають у розвитку, й сенсорні півсфери для розроблення стоп.
Варто лише піти до головного лікаря, правильно оформити заявку у фінансовому відділі та… хіба що трохи зачекати. Адже навіть таке обладнання закуповують через тендери.
На столі в Ірини — каталоги з обладнанням, про яке вона поки лише мріє. Це широкий бобат-стіл, прилади для механотерапії, що допомагають усувати контрактуру кінцівок і подеколи розвантажують руки масажистів. Устаткування дуже ефективне, але дороговартісне. Спеціалізовані та приватні реабілітаційні центри можуть собі його дозволити, а от чи «по кишені» таке чудо техніки комунальній поліклініці? Але ж внести їх у бюджетний план установи ніхто не заважає…
Олена Жога, «ВЗ»
