Замість 20 хвилин жителі села Липовець вимушені очікувати карету «швидкої» майже годину, причиною таких затримок стала нестача нових повнопривідних карет швидкої та розбита дорога до села.
Як розповідає житель села Липовець Михайло Ман, до села вгору виїжджають лише машини із повним приводом. А іноді погода буває такою поганою, і так розмиває дороги, що сюди не може доїхати вже ніхто. Взимку медики часто дістаються до пацієнтів пішки.
«Якщо станеться приступ, все, людина вмирає», – вважає мешканка села Ольга Шекула. Не раз фельдшер мусить йти до хворого пішки, розповідає водій Перечинської підстанції екстреної меддопомоги села Тур’ї Ремети Василь Скубенич. А хворого потім несемо на ношах або когось просимо довезти, каже він.
«За 20 хвилин ми аж ніяк не можемося вкласти, щоб доїхати до Липовця», – каже фельдшер Перечинської підстанції екстреної меддопомоги села Тур’ї Ремети Михайло Куцкір. Хоча при гострому інфаркті міокарда важлива кожна хвилина. У розпорядженні підстанції є старенька задньопривідна «Газель», яка обслуговує 7 сіл, 4 з яких – гірські. Через поганий стан доріг ходову в неї доводиться міняти щопівроку, а дрібні ремонти вимушені робити своїм коштом ледь не щодня.
На станції є старенький УАЗ, однак через поважний вік автівка зараз не на ходу. Медики шукають спонсорів для ремонту повнопривідного “ветерана”.
Є на станції швидкої допомоги, розташованій у іншому селі на Закарпатті – Порошкові і порівняно нова (отримали два роки тому) повнопривідна імпортна машина. Вона обладнана усім необхідним: дефібрилятором, кардіографом, є електричний відсмоктувач, кисень у двох балонах, розповідає Євген Пашко, фельдшер Перечинської підстанції екстреної медичної допомоги села Порошково. Ця машина вже не одне життя врятувала, запевняє медик.
Джерело: Sirius News
