Новий механізм фінансування, який апробують у рамках пілотного проекту на Полтавщині, відповідає очікуванням лікарів. Кошти закладу мають надходити за надані пацієнтам послуги, а лікарі — отримувати гідну зарплату за сумлінно виконану роботу.
Юрій Криворучко, головний лікар Чутівської ЦРЛ, Полтавська обл.Наразі із запровадженням нового механізму фінансування бюджет нашої лікарні не збільшився. Однак ми як автономний заклад отримали можливість по-своєму його перерозподіляти. Наприклад, після укладення колдоговору запровадили програму з преміювання лікарів за проведену роботу, тож завдяки реформі дійсно можемо стимулювати тих, хто працює більше й краще, докладає найбільше зусиль для виконання договірних зобов’язань лікарні перед НСЗУ.
Незважаючи на те що ми надаємо більше послуг, ніж раніше, згідно з договором ми не отримуємо більше коштів від НСЗУ — лише фіксовану суму. Ідея реформи прогресивна, оскільки вона передбачає розвиток комунальних некомерційних підприємств, але для того щоб це відбувалося в реальному житті, необхідно збільшити фінансування закладу за договором НСЗУ щонайменше в 1,5 разу — до такого висновку дійшли всі медичні заклади. Бо попри те, що ми оптимізували структуру лікарні в попередні роки, використавши для цього всі можливості (наприклад, об’єднали хірургічне, травматологічне й гінекологічне відділення, терапевтичні й неврологічні ліжка), ситуація залишається складною. Доки триває «сезон» профілактичних оглядів, ми заробляємо додаткові кошти, але на осінь прогнозуємо суттєвий дефіцит бюджету і без допомоги місцевої влади опинимося в скруті.
Така доля спіткає всі районні лікарні дотаційних районів. Проблему можна вирішити тільки за допомогою коштів обласного бюджету. Якщо вартість медичних послуг, запропонована в пілотному регіоні (порахована за цінами 2017 року), збережеться й надалі, то в 2020 році це покриє щонайбільше 60% потреб. Тому й кажу про необхідність збільшення бюджетного фінансування не менше ніж у 1,5 разу.
Якщо місцева влада не дофінансує лікарні в цьому році в розмірі місячного фонду з нарахування зарплати, вони не виживуть. До того ж з отриманих коштів за надані послуги потрібно буде не тільки лікувати пацієнтів, а й виплачувати заробітну плату, харчувати хворих, забезпечувати їх ліками тощо. Те, що робиться з цінами на ліки в нашій державі, заслуговує на окрему розмову.
Спираючись на досвід інших, бачимо, що, наприклад, у медзакладах країн Балтії на медикаменти витрачають 7-9% надходжень за договорами. Ми також намагаємося дотримуватися таких нормативів, хоча офіційно вони ніде не прописані. Цих коштів вистачає тільки на те, аби забезпечити лікування хворих упродовж 2 днів перебування в лікарні. А зважаючи на те, що частка пацієнтів належить до соціально незахищених верств населення, припинити безоплатне їх лікування на 3-тю добу ми не можемо, тож виходить, що продовжуємо його за рахунок закладу. Втім, порівняно з минулим роком це вже прогрес, бо тоді в нас майже не було коштів на медикаменти. Також проводимо обстеження стаціонарних хворих за кошти, отримані за договором з НСЗУ. Якщо виконуємо умови договору, маємо гроші на преміювання медичних працівників, хоча про великі суми поки що не йдеться.
Наприклад, коли згідно з договором заклад отримує 1,225 млн грн на місяць, то на преміювання виділяємо приблизно 23 тис. грн. Стимулюємо здебільшого лікарів, які надають послуги, — залежно від того, скільки випадків кожен із них пролікував і на яку суму. Це легко визначити завдяки даним від НСЗУ.
У додатках до договору також вказано вартість усіх пролікованих випадків залежно від діагнозу, складності тощо. На кожен випадок — свій коефіцієнт. Однак, на нашу думку, тарифи на послуги необхідно збільшити. Тоді ми зможемо забезпечити хворих медикаментами, належним чином стимулювати медперсонал. Бо наразі попри те, що отримали статус комунального некомерційного підприємства, як і раніше, вимушені працювати за тарифною сіткою — на модернізовані форми оплати праці не вистачає коштів. Однак з’явилася можливість маневрувати ними. Наприклад, якщо раніше лікар був оформлений на 1,5 ставки, він отримував свою «законну» зарплату, незважаючи на інтенсивність роботи, та ще різні доплати. А той, хто, можливо, працював за двох, міг розраховувати на невеличку надбавку, лише коли заміняв колегу на час відпустки.
Новий механізм фінансування передбачає інший підхід: лікуєш хворих — добре заробляєш. Хочеш просто сидіти в кабінеті — отримуй мінімум. Раніше доходило до абсурду. Щойно працьовитий і досвідчений лікар йшов у відпустку, відділення порожніло, з’являвся на роботі — приходили й планові хворі.
Зараз такого немає: навіть ледачі виявляють бажання лікувати хворих, за котрими «йдуть гроші». А вже наша справа і справа НСЗУ — контролювати, як їм це вдається. Я давно обіймаю посаду головного лікаря і повертатися до старої системи не хочу. Якщо збільшиться фінансування, зможемо працювати так, аби до нас не виникало претензій з боку НСЗУ, а отримані за договором кошти йшли і на якісне лікування хворих, і на розвиток закладу. За належної оплати праці зможемо втримати й кадри, яких нині не вистачає. Також мають запрацювати місцеві стимули: забезпечення лікарів житлом, але поки що це можливо (за наявності політичної волі) тільки в економічно спроможних регіонах. Тому позитив від реформи буде винятково за умови її кращого фінансування — це підтверджує пілотний проект».
Світлана Тернова, «ВЗ»
