Клініка «Особливі» – це новий для нашої держави формат, адже вона не лише надає комплексну медичну допомогу дітям, а й започаткувала спеціальні розвиваючі програми. Про всі тонкощі створення медичного закладу – від ідеї до успішно функціонуючої структури – розповідає директор Медичного центру педіатрії розвитку «Особливі» Тарас Рижиков.
Тарас Рижиков, директор Медичного центру педіатрії розвитку «Особливі»Малюки з масою тіла при народженні 500 грамів, що з’явилися на світ на ранніх термінах вагітності (до 30 тижнів гестації), мають реальні шанси на життя, адже в перинатальних центрах уже навчилися їх виходжувати. Проте надалі їх батькам доводиться оббивати пороги неврологів, логопедів, фізичних терапевтів і психологів, котрі займаються розв’язанням певних проблем розвитку таких пацієнтів, адже заклади, де надавали б комплексну допомогу, відсутні.
Окрім 10% передчасно народжених малюків, близько 40% дітей входять до груп ризику внаслідок перенесених у ранньому віці тяжких захворювань або операцій, що надалі можуть спричинити розвиток тих чи інших патологій. Решта — це умовно здорові малюки, котрі не мали на ранніх етапах розвитку ускладненого анамнезу, й дорослішання яких відбувається згідно із загальноприйнятими нормами.
Проте трапляється, що через вплив різноманітних чинників деякі діти (тоді як у їх організмі відбуваються фізіологічні, гормональні та психологічні зміни) розвиваються, так би мовити, не за планом. У таких випадках батькам радять відвідати певних фахівців. Що вони мають після таких консультацій? Певну кількість медичних висновків, котрі збивають з пантелику і змушують батьків знову і знову проходити цей процес, сподіваючись знайти хоча б якісь збіги в думках різних спеціалістів.
ВЗ Що надихнуло вас на створення закладу саме такого спрямування?
— Свою першу освіту я здобув у медичній сфері. Закінчивши Мінський державний медичний інститут (нині — Білоруський державний медичний університет), працював у реанімаційному відділені Республіканського центру з лікування гострих отруєнь. Паралельно з лікарською діяльністю почав робити перші кроки в автобізнесі. Це стало моїм другим покликанням.
У 2005 році отримав запрошення приїхати в Україну. Згодом мені запропонували обійняти посаду генерального директора клініки «Добробут».
Пропрацювавши деякий час, звернув увагу на те, що в Україні відсутній формат медичного центру, котрий надавав би комплексну медичну допомогу дітям на всіх етапах їх розвитку. Тобто ця ніша виявилася практично не зайнятою. Тому й вирішив створити центр із комплексною діагностикою й особливим підходом до кожного пацієнта.
Зокрема, ми запровадили таку послугу, як «дзеркальна» діагностика. Вона полягає в тому, що 4 спеціалісти (залежно від ситуації це можуть бути педіатр, невролог, психолог, фізичний терапевт, або педіатр, невролог, психолог, логопед тощо) спостерігають за дитиною й за її сім’єю загалом і дають після цього комплексний висновок. Тобто Центр педіатрії розвитку «Особливі» — це передусім індивідуальний підхід до кожного пацієнта, адже ми всі по-своєму особливі.
ВЗ Запускаючи проект «Особливі», ви спиралися на досвід Заходу?
— Ні, на Заході подібних закладів немає. Навпаки, у розвинених країнах акцент роблять саме на вузькій спеціалізації. Є відділення неврології, відділення реабілітації, де працюють із дітками з інвалідністю, відділення здорової дитини або ж окремі центри, які займаються супроводом малюків на ранньому етапі. А от установ, котрі надавали б комплексну допомогу дітям від народження до 18 років, немає.
ВЗ Тобто ви — першопрохідці?
— Саме так. Ми надаємо нашим клієнтам можливість в одному місці, у рамках одного візиту отримати консультацію щодо комплексного розв’язання проблеми. До того ж ми пропонуємо спеціальну програму супроводу, а це означає, що витрачати зайвий час і кошти на відвідування кількох спеціалістів на базі різних медичних закладів більше немає потреби. Й хоча ми сьогодні не претендуємо на глибоку й серйозну реабілітацію, але готові надати корекційну допомогу тим дітям, котрі її потребують.
Розуміючи ситуацію в родинах, що виховують особливих малюків, ми створили благодійний фонд, який дає змогу збирати кошти й відповідно надавати допомогу тим сім’ям, котрі не мають змоги оплатити лікування самотужки.
ВЗ Наскільки складно було перейти від задуму до конкретних дій?
— Передусім важко було донести формат нашого закладу до потенційних клієнтів. Перебуваючи в полоні стереотипів минулого, деякі батьки боялися звертатися до центру, бо вважали, що лікарі їх критикуватимуть. Ця позиція є помилковою, адже ми прагнемо допомогти, підтримати і знайти правильні рішення, які допоможуть спрямувати розвиток дитини в правильне русло. Корективи вносимо лише в тому разі, коли виховання та догляд за малюками відбуваються не за планом.
Також ми вчимо батьків звертати увагу на ті чи інші моменти в поведінці дитини і правильно будувати процес спілкування з нею. Проте мова йде не лише про модель «лікарі-батьки», а й про комунікацію всередині команди, що дає змогу різним спеціалістам обмінюватися досвідом і бачити проблему в цілому, а не її окремі компоненти. При цьому ми гарантуємо 100-відсоткову приватність, тобто інформація транслюється лише всередині нашого центру й не виходить назовні.
ВЗ Щоб запустити такий масштабний проект, треба мати не тільки бажання, а й стартовий капітал. Який бюджет закладали на початковому етапі? Яка його частка пішла на оренду приміщення, закупівлю обладнання тощо, а яка — на підготовку персоналу?
— Щодо розміру інвестицій, то потрібно чітко розуміти, за яким сценарієм розвиватиметься бізнес. Існує велика кількість факторів, котрі впливають на суму капіталовкладень.
Наприклад, вартість нашого проекту (а це великий центр на 27 кабінетів, площа якого становить понад 700 кв. м) сягнула позначки в півмільйона доларів. Але нам довелося провести повну внутрішню реконструкцію приміщення під потреби медичного центру з урахуванням чинних норм і стандартів, а також його безпосередньої інфраструктури. Проте ми розуміли, що це довгострокові інвестиції, вони працюватимуть роками й зрештою дадуть плоди.
Хоча це все індивідуально. На розмір інвестицій можуть впливати такі фактори, як масштабність проекту, обладнання, рівень ремонтних робіт (це буде готове спеціалізоване приміщення чи потрібно буде його розбудовувати з нуля) тощо.
Можна відкрити заклад із двох кабінетів — це одна сума. А можна замахнутися на 30 кабінетів. Зрозуміло, у такому випадку коштів потрібно значно більше.
Щодо обладнання, то загалом це близько 40% загальної вартості проекту. Решта — операційні витрати, без них не обійтися, доки бізнес не вийде на точку беззбитковості.
Також потрібно враховувати профіль закладу. Ящо це буде хірургічний чи, скажімо, діагностичний центр, то пропорція зміниться: інвестиції в обладнання становитимуть 70%. Відповідно й період окупності буде зовсім інший.
Коли ж мова йде про центр з акцентом саме на послуги, то розмір вкладень в обладнання зменшиться, а супутні витрати, навпаки, зростуть. Кошти потрібні будуть на забезпечення відповідної інфраструктури й оплату праці лікарів, позаяк спеціалістам необхідно виплачувати зарплату незалежно від того, маєш ти сьогодні клієнта чи ні.
ВЗ За яким принципом ви набираєте персонал? Чи мають бути ваші лікарі наділені особливими якостями?
— Передусім звертаємо увагу на однодумців, котрі розділяють не тільки цю конкретну ідею, а й наші цінності. Крім того, безумовно, це мають бути професіонали, які встигли зарекомендувати себе й готові працювати в нашій команді. Але й молодим спеціалістам ми також даємо шанс себе проявити, адже пліч-о-пліч із досвідченими лікарями вони відшліфовують свої знання й навички. Свого часу кожен із нас був у ролі молодого спеціаліста-початківця й мав учителя, котрий давав настанови стосовно медицини, бізнесу чи будь-якої іншої сфери життя. Ми підтримуємо ідею наставництва, і це одна із цінностей нашої команди.
ВЗ У клініці незвичний інтер’єр, котрий радше нагадує ігрову зону, аніж медичний центр. Ваші маленькі пацієнти, напевно, у захваті?
— Так, ми справді вирішили відійти від стандартного формату медичних закладів. Й дітки із задоволенням приходять до нашого центру, адже тут на них чекають різноманітні розвиваючі ігри — маємо спеціальні стенди. Звичайно, візит до лікаря не завжди буває бажаним, але ми намагаємося мінімізувати не зовсім приємні відчуття завдяки грі. Батькам іноді складно забрати дитину з нашого центру, тобто малюк хоче залишитися гратися і з задоволенням приїжджає до нас на повторний огляд. Я вважаю це доказом того, що ми рухаємося в правильному напрямку.
ВЗ Працюючи з дітьми, лікарям доводиться контактувати з їх батьками. Іноді з останніми буває складніше…
— Ми вважаємо, що кожен має право на свою думку, тому завжди готові прислухатися до точки зору батьків. До того ж ми працюємо за принципом: «Лікарі + батьки = команда». Тобто намагаємося будувати з батьками партнерські відносини і порівну ділити відповідальність, адже якщо вони не виконуватимуть наших рекомендацій, то лікування буде неефективним.
Також варто зазначити, що наша команда працює винятково в полі доказової медицини: лікарі не призначають препаратів з недоведеною ефективністю.
ВЗ Що ви вважаєте найскладнішим у роботі з особливими дітьми?
— До таких малюків просто потрібен дещо інший підхід. Треба вміти їх сприймати, адже вони проявляють свої емоції не так, як ми. Їх не варто боятися, вони незаразні, а радше беззахисні й чутливі. За кордоном, наприклад, до таких малюків ставляться з розумінням, всіляко намагаються їм допомогти. Насправді це зовсім не складно, достатньо просто не бути байдужим. Передусім слід бачити в них людину. На жаль, у нашому суспільстві існують стереотипи, й деякі батьки вважають, що їх діти не повинні спілкуватися з дитиною-інвалідом.
ВЗ А що, на ваш погляд, треба зробити, аби змінити ситуацію?
— У цьому випадку немає певного шаб-лону. З власного досвіду знаю, що такі малюки можуть стати повноцінними членами суспільства.
Ми створили при клініці інтенсивну групу розвитку, й, відповідно, маємо можливість спостерігати за результатами нашої праці. За рік занять зі спеціалістами дитина вчиться проявляти емоції, відпрацьовує соціальні навички й навіть починає самостійно себе обслуговувати — це міцний фундамент для подальшого життя.
ВЗ Які ви бачите перспективи медичного центру педіатрії розвитку «Особливі»?
— Батьки — за клініку у сімейному форматі. Чому б ні? Більшість наших спеціалістів мають сертифікати, що дають їм змогу працювати як із дітьми, так і з дорослими, а сімейний формат й справді досить зручний. Так, ми передусім орієнтовані на маму та її потреби, адже практика показує, що жінки частіше, аніж чоловіки, займаються дітьми. Мама в нашому центрі має можливість не лише показати дитину лікарям, а й відвідати косметолога, дерматолога, гінеколога чи інших спеціалістів. Це щодо короткострокових перспектив.
Що ж стосується довгострокових цілей, то на майбутнє плануємо розширитися і відкрити філіали в Києві, а згодом і в інших містах-мільйонниках. Ми готові розвиватися й будувати мережу наших клінік.
ВЗ Чи завжди потрібно відкривати власну справу?
Я порадив би колегам не акцентувати уваги на приватному підприємництві. Розумію, що в кожного з нас після досягнення певного рівня розвитку виникає бажання працювати самостійно. Але чи всі до цього готові?
Можна бути першокласним лікарем, але мало тямити в організації бізнесу, адже на практиці виявляється, що знайти кошти – не найскладніше завдання. Куди важливіше питання полягає в тому, як правильно організувати процес, щоб надалі отримувати прибуток.
Мені знадобилося 15 років досвіду в бізнесі, управлінні й медицині, аби запустити новаторський проект. Тому колегам я порадив би в першу чергу розвиватися всередині компаній, де можна стати реалізованим, успішним і мотивованим. Наприклад, я завжди даю можливість співробітникам проявити свої здібності. Так, коли лікар зарекомендував себе як грамотний фахівець, то він має всі шанси бути наставником команди, котра працюватиме під його керівництвом.
Вероніка Коробенюк, «ВЗ»
Фото надані Медичним центром педіатрії розвитку «Особливі»
