Популяризація медичного туризму в нашій державі й розмови про збільшення частки іноземних пацієтів на практиці мають дещо інший вигляд, ніж у теорії. Маркетиногова стратегія діє за принципом “із вуст в вуста”, а пацієнти-іноземці, які прирїздять до нас на лікування, беруть із собою запаси води та харчів.
Антон Куценко, головний лікар Інституту репродуктивної медицниУстанова (ПрАТ “Інститут репродуктивної медицини”) протягом тривалого часу приймає пацієнтів з інших країн.
Чим приваблює клініка?
Наш заклад працює з 1993 року, і вже тоді до нас приїздили зацікавлені в медичному туризму пацієнти з різних куточків світу. Переважно це були громадяни країн Європи та США. Пізніше про нас дізналися й громадяни інших держав. І це при тому, що жодної реклами наших послуг не було! У цьому випадку радше спрацював ефект «сарафанного радіо», коли люди один одному розповідали про клініку й радили звернутися до наших спеціалістів. 
Зараз ми входимо до УАМТ, і якщо мова йде про промоцію закладу для медичних туристів, то це мінімальний рівень — фактично ніякої реклами ми не робимо. А враховуючи те, що клініка на ринку медичних послуг існує вже понад 25 років, то потік пацієнтів у нас чималий. Основний попит на таку послугу, як донація. Це пряма наша спеціалізація.
Ціни для туристів вищі
Різниця в ціні на медичний туризм обумовлена, по-перше, тим, що з первинним пацієнтом доводиться листуватися. Це роблять спеціальні співробітники. До розмови «лікар-пацієнт» часто залучаємо перекладачів. Юридична підтримка, обов’язкова для подібних пацієнтів, теж коштує грошей. Тому вартість на медичний туризм збільшується на 30-50% залежно від конкретного випадку.
Щодо англомовних пацієнтів, то спілкуються з ними наші лікарі переважно без перекладачів. А ось із документами дещо інша ситуація: для більшості з них, наприклад, потрібен апостиль. І перекладом у такому випадку займається спеціалізоване бюро, яке засвідчує перекладений текст. Це обов’язкова умова. Крім того, не менш важливою є й юридична підтримка. Так, юрист має перевірити, чи можна проводити ті чи інші процедури громадянам певних країн. Наприклад, якщо звертаються громадяни Бельгії, які мають обмеження на виконання деяких процедур, то ми змушені їм відмовляти.
Найбільше людей приїжджає з Італії, Німеччини, Швеції, Британії… Із США та Канади — дещо менше, що обумовлено територіальною віддаленістю цих держав. Часто звертаються громадяни країн СНД, наприклад, Білорусі, а також Близького Сходу (Ірану, Лівану, Туреччини). Їдуть і з Грузії та навіть із Китаю. Тобто практично звідусіль.
Щорічно приріст медичних туристів становить 5-7%, що обумовлено ціновою політикою й відсутністю черг. Також свою роль відіграють відносини «лікар-пацієнт». Якщо за кордоном пацієнт може бачити лікаря лише раз чи двічі, то в нас з пацієнтами вибудовуються майже дружні стосунки.
Держава допомагає чи заважає?
Щодо конкретних кроків, які варто зробити на державному рівні, то насправді чекаємо якісної законодавчої бази для врегулювання певних питань, що тримають у невизначеності і клініки, і пацієнтів. Також на розвиток медичного туризму впливає спокій у країні, бо багато пацієнтів переймаються за своє життя і бояться їхати до нас, адже вважають, що тут небезпечно. Ми витрачаємо багато часу й ресурсів, аби переконати, що це не так. Інколи навіть знімаємо короткі відеозвернення з клініки. У нас був випадок, коли пацієнтка з Нової Зеландії привезла із собою воду й продукти, якість яких, на її думку, у нас дуже сумнівна. Тому в першу чергу необхідно популяризувати нашу країну на світовому ринку.
Перспективи для розвитку медичного туризму в Україні безумовно є, адже пацієнтів з кожним роком більшає — показник безпліддя подружніх пар зростає.
Інші галузі медичного туризму в Україні — пластична хірургія, стоматологія, кардіохірургія тощо — також заслуговують на увагу. У нас є все для розвитку медичного туризму — і ресурси, і лікарі. А от авіаквитків за розумною ціною нема. Наприклад, переліт із Берліна до Лондона для тих, хто цікавиться медичним туризмом, коштує близько 30 Євро, а з Берліна до Києва — набагато дорожче. Тобто окрім власне медицини слід розвивати й інфраструктуру.
Світлана Тернова, «ВЗ»
