Навіть у відпустці справжні лікарі не припиняють думати про роботу. Тим, хто втомився від приймання сонячних ванн та читання посередніх детективних історій, пропонуємо тур найкращими медичними музеями світу. Дізнайтеся, де можна на власні очі побачити циклопію, ознайомитися з розвитком медичної науки за останні триста років й розкрити секрети, які від вас «приховували» в медичних університетах.
Медичні музеї – допомога в підвищенні професійного рівня
Підвищувати професійний рівень ― must have для кожного лікаря. Але не завжди навчання має асоціюватися з «поверненням за парту». Інколи, аби довідатися про щось нове, достатньо ознайомитися з цікавою науковою працею чи відвідати музей. Пропонуємо заглибитися в «не нудну науку» разом із музеями, так чи інакше пов’язаними з медичною сферою.
Берлінський музей історії медицини (Berliner Medizinhistorisches Museum)
Заклад відчинив свої двері для відвідувачів в 1998 році. Раніше у цій будівлі (Campus Mitte) розташовувався музей Патологічного інституту, організований видатним ученим Рудольфом Людвигом Карлом Вірховим (Rudolf Ludwig Karl Virchow). Тож можна стверджувати, що фактично історія музею розпочалася більше ніж 100 років тому (Pathologisches Museum запрацював в 1899 році).
Сьогодні Берлінський музей історії медицини знаний в усьому світі. Щорічно його відвідують понад 90 тис. осіб, адже експонати дають змогу зазирнути до витоків медичної науки. Зокрема, постійна експозиція демонструє поступ медицини за останні триста років. Туристи мають змогу «перенестися» на початок ХVІІІ сторіччя, зайти в тогочасну кімнату для розтинів, побачити, що являли собою одні з перших лабораторій для медичних досліджень, а також дізнатися, у яких палатах лежали пацієнти. «Серцем» музею й досі залишається зала з експонатами, зібраними ще Рудольфом Вірховим. Серед експонатів 750 різноманітних патологоанатомічних препаратів.
Щодо тимчасових експозицій, то вони відтворюють різноманітні аспекти сучасної медицини. Тож відвідувачі мають змогу простежити розвиток методів діагностики й терапевтичних процедур від давнини до сьогодення.
Окремо варто згадати про «руїни» лекційної зали Рудольфа Вірхова. Приміщення постраждало під час Другої світової війни, а із середини 1990-х років його активно використовують для проведення офіційних заходів — залу перебудували, однак зберегли так звану атмосферу напівзруйнованості.
Музей паразитології Мегуро (Meguro Parasitological Museum)
Це чи не єдиний музей у світі, де зібрано просто вражаючу колекцію паразитів. Й хоча майже при кожному медичному інституті є подібні експонати, але, як то кажуть, до Музею паразитології Мегуро їм далеко, адже він налічує 45 тис. експонатів!
Заснування музею пов’язують з ім’ям відомого паразитолога Сатору Камегай (Satoru Kamegai), котрий у 1953 році й очолив його.
Музей паразитології Мегуро ― справжнісінький науково-дослідний центр, на першому поверсі якого представлено різноманітні види паразитів, а на другому ― людські органи, уражені ними.
«Гордість» експозиції ― паразит завдовжки 8,8 м, що раніше жив у тілі юного японця.
Музей людських хвороб (Museum of Human Disease)
Коли мова заходить про Музей людських хвороб у Сіднеї, то чомусь одразу на думку спадають повість Джерома К. Джерома «Троє в одному човні (якщо не рахувати собаки)» і її головний персонаж-оповідач Джей (в оригіналі J. ).
Кожен лікар у своїй практиці неодмінно стикався з подібними «Джеями», адже це та категорія пацієнтів, котрі вважають, що вони хворі на все й одразу, а свого лікаря сприймають не інакше, як доброго приятеля.
Зокрема, герой Джерома К. Джерома одного разу навідався до Британського музею задля того, аби дізнатися з медичного довідника, як лікувати незначне захворювання, й натомість виявив, що страждає на більшість із вказаних у ньому хвороб.
«Мені закортіло дізнатися, на які ще хвороби я страждаю. Догортав до того місця, де описано танок святого Вітта, — як я й очікував — також хворий. Ставало все цікавіше, і я вирішив ретельно переглянути довідник до кінця. Почав за алфавітом. Прочитав про малярію і зрозумів, що я маю й цю хворобу, а загострення настане десь у найближчі два тижні. Я з полегшенням виявив, що хвороба Брайта в мене лише в легкій формі, і, коли вірити тому, що про неї написано, я зможу прожити ще багато років. Холера в мене перебігала із серйозними ускладненнями, а дифтерія, як мені здалося, у мене ― від народження. Я вперто проштудіював усі двадцять шість літер, і дійшов висновку, що єдине, чого в мене не було, то це води в коліні».
Джером Клапка Джером. «Троє в одному човні (якщо не рахувати собаки)»
Залишається загадкою, що саме спонукало організувати подібний музей, але достеменно зрозуміло: по-перше, представникам медичної сфери буде досить цікаво побувати тут, а по-друге, іпохондрикам сюди зась.
Зокрема, тут зберігаються понад 2500 зразків людських тканин. Експонати демонструють прояви різноманітних захворювань та їх ускладнень: ВІЛ-інфекції/СНІДу, раку, інсульту, діабету, генетичних захворювань тощо. Також є можливість побачити ефект від дії лікарських засобів на тканини й органи людини.
Прикметно, що в експозиції продемонстрований негативний вплив на здоров’я людини шкідливих звичок: куріння, вживання алкоголю, наркотиків тощо.
Музей Вроліка (Museum Vrolik)
Медико-анатомічний музей Вроліка було засновано в 1984 році. За ним закріпилася слава місця, де зібрано одну з найкращих анатомічних колекцій не лише Амстердама (Нідерланди), а й усього світу. Музей названо на честь Джерарда Вроліка (Gerard Vrolik) та його сина Віллема Вроліка (Willem Vrolik), котрі свого часу були професорами анатомії в Амстердамі й колекціонували цікаві анатомічні зразки.
Після смерті Віллема Вроліка колекцію викупила група заможних амстердамців. Далі експонати потрапили до Амстердамської школи образотворчого мистецтва (Amsterdamse Athenaeum Illustre) ― попередниці Амстердамського університету (Universiteit van Amsterdam). З часом при Центрі медичних досліджень (Amsterdam UMC) було засновано Музей Вроліка.
Сьогодні серед експонатів музею — різноманітні зразки кісток людини і тварин, зібрані в період з XVIII до початку XX століття. Тут можна прослідкувати розвиток дитини в утробі матері (від зародка до зрілого плода), подивитися на різноманітні аномалії (циклопія, сіамські близнюки), ознайомитися з анатомічними властивостями тварин (серце лева, око кита, маткові труби курки тощо).
Вероніка Коробенюк, “ВЗ”
