Проведення регіональних тренінгів із впровадження ICPC2 — лише перший етап. Що ж треба робити далі?
Павло Колесник, доцент кафедри терапії та сімейної медицини, директор Навчально-наукового центру сімейної медицини та долікарської допомоги ДВНЗ «Ужгородський національний університет», кандидат медичних наук“Класифікація ІCPC-2, яку нині запроваджують на первинці, дійсно набагато зручніша для сімейного лікаря, ніж МКХ-10, оскільки в ній фіксують скаргу пацієнта, діагноз, а також обстеження, маніпуляції та направлення, які робить сімейний лікар. Звертаючи увагу саме на симптоми та скарги хворого, ми можемо проаналізувати, із чим найчастіше він до нас звертається, що думає про свою хворобу, і порівняти їх із думкою лікаря, яка подається у вигляді синдрому або діагнозу. Із часом, після проведення аналізів та досліджень, вона може трансформуватися, а також змінюватися в результаті інших обстежень і консультацій. Класифікація ІCPC-2 дає значно більше інформації про роботу сімейного лікаря, ніж МКХ-10.
Але неправильно думати, що ІCPC-2 конкурує з МКХ-10 на рівні ПМСД. Насправді остання була базою для нової класифікації, призначеної саме для первинної ланки, тобто вони доповнюють одна одну. Крім того, пацієнт може повертатися до сімейного лікаря з інших рівнів медичної допомоги з уточненим за МКХ-10 діагнозом. Він також має право на існування на рівні ПМСД.
Важливим моментом, котрого, на жаль, ще не відчули вітчизняні сімейні лікарі, є те, що, окрім кодування синдромів, діагнозів і дій, класифікація ІCPC-2 дає можливість оцінити, за якими критеріями чи на основі яких даних лікар встановив той чи інший діагноз, які призначення робить для лікування конкретної патології, який ефект має запроваджена терапія тощо. Треба розуміти і пам’ятати одну умову: кодування всіх складових кожного епізоду звернення слід робити правильно, враховуючи опис хворим своєї проблеми, його побоювання й ідеї. В іншому разі результати аудиту будуть формальними і неправдивими, що часто трапляється в українській медичній статистиці, яку лікарі «підганяють на замовлення».
Наразі ж аудиту за ІСРС-2 поки що не проводили, оскільки не запущено загальної системи, яка збирала б та аналізувала накопичену за допомогою ІCPC-2 інформацію. Крім того, не всі лікарі до кінця усвідомлюють, як правильно та коректно користуватися цією класифікацією.
Лікарів, котрі й так «перенасичені» змінами, обумовленими реформою системи охорони здоров’я, навантажили ще й не зрозумілою для них класифікацію. Вона, крім усього, не приносить їм відчутного полегшення в роботі, а реалізована в паперовому вигляді навпаки — дуже заважає. Електронну систему впроваджено не скрізь, тож кодувати звернення пацієнтів медики мають вручну. Це незручно, забирає багато часу, та й не має сенсу, оскільки статистика, задля якої, власне, й впроваджується ця новація, не накопичується. Навіть після введення ІCPC-2 значна кількість лікарів класифікують випадки, як і раніше, за діагнозом, а скарги і обстеження «підганяють» під нього.
А загалом документообіг в амбулаторіях ЗПСМ наразі проводять по-різному. Навіть там, де вже впроваджено електронну систему, не вистачає технічного персоналу, який обслуговував би її, вчив користуватися нею лікарів і медсестер. Коли ж лікарі вже зафіксували звернення, перевірити правильність кодування нема можливості. Тобто знову ж таки немає впевненості, що інформацію зібрано правильно й база є коректною.
На мій погляд, оцінити досвід використання нової класифікації допоміг би аналіз роботи приватних медичних закладів. Оскільки приватні заклади завжди були ліпше забезпечені, то в них давно вже працюють МІС, а отже, накопичився певний досвід користування ICPC-2. Так от у низці приватних медичних закладів використовують обидві класифікації: й ICPC-2, й МКХ-10. Це не означає, що потрібно обов’язково дублювати звернення кожного хворого та діагноз. Якщо пацієнт прийшов по первинну діагностику, достатньо зафіксувати його звернення в ICPC-2. Коли ж це вторинне звернення, скажімо, хворий прийшов зі стаціонару, де йому встановлено діагноз за МКХ-10, фіксацію здійснюють за цією класифікацією. Часто центри ПМСД припускаються помилки: або дублюють обидві класифікації, або ж навмання обирають, якою користуватися. Деякі приватні заклади первинної допомоги ще взагалі не впровадили ІСРС-2.
Загалом, на моє глибоке переконання, проведених регіональних тренінгів із використання ICPC-2 недостатньо. Потрібно не просто ознайомити лікарів первинки з нововведенням, а навчити ним користуватися».
Також читайте наш матеріал про те як українські сімейні лікарі з Прикарпаття та Рівненщини опановують ICPC.
