26 вересня у віці 86 років помер колишній французький президент Жак Ширак, і його смерть відзначилася нетиповою для французів, які не дуже люблять своїх політиків, хвилею суму. Дійсно, жоден з його наступників не переобирався на другий строк і не здобув такий авторитет, як він. І частина вдалих ініціатив Ширака стосувалася реформ в галузі охорони здоров’я.
Закон Вейль
Політична кар’єра колишнього президента Республіки, 1932 року народження, почалася, коли його обрали депутатом у 1967 році. Але саме в 1974 році, коли тодішній президент Франції Валері Жискар д’Естен призначив його прем’єр-міністром, Жак Ширак ухвалить 25 листопада 1975 року перший важливий у власній політичній кар’єрі закон про охорону здоров’я, нині відомий як закон Вейль.
Закон, який дозволяв переривання вагітності, підготувала тодішній міністр охорони здоров’я Симона Вейль – одна із найбільш шанованих французьких політиків, юрист та активістка, котра відстоювала права жінок все своє життя. У Франції в ті часи за аборт жінка могла отримати 6 місяців ув’язнення, проте 300 000 француженок щорічно зважувалися на підпільний аборт.
Закон Вейль спровокував бурхливі дебати в Національній асамблеї , котрі не вщухали три доби. Міністра та всі, хто її підтримав, докоряли в нацизмі, на дверях її будинку малювали свастики – тут варто згадати, що сама Симона Вейль, єврейка за національністю, ледве вижила у концтаборах під час Другої світової війни, там вона загубила своїх сіблінгів, в Освенцимі від тифу померла її матір.
Прем’єр-міністр Жак Ширак не злякався обструкції та підтримав закон Вейль, й це на перших порах не додало йому популярності. Попри все він сміливо (і резонно) зазначив, що «жінки завжди вирішували й продовжать робити це далі».
Ефективний менеджмент
У 1986 році Жак Ширак знову стає прем’єр-міністром і проводить у системі охорони здоров’я кілька важливих кадрових перестановок. Протеже прем’єра допомагають зменшити державні витрати на охорону здоров’я на 10 мільярдів франків. Одночасно зарплатня лікарів збільшується на 17%.
Коли Жак Ширак, продовжуючи свою навдивовижу вдалу політичну кар’єру, вступає в 1995 році на посаду президента республіки, він призначає прем’єр-міністром Алена Жуппе (Alain Juppé) – той вже 30 грудня проводить через низку постанов реформу соціального забезпечення.
Реформа медичного страхування, запропонована Аленом Жуппе, була ратифікована радою міністрів у листопаді 1996 року. Зміни, запропоновані міністром, стали підвалиною для актуального й нині Національного плану витрат на медичне страхування (Objectif national de dépenses d’assurance maladie, Ondam), а також ввели нові податки, на кшталт RDS (погашення соціальної заборгованості).
План Жуппе також увів до сфери охорони здоровя нові поняття, звичні для нас сьогодні: безперервне навчання лікарів та дистанційна передача бланків про виплату страхової компенсації за медичні послуги.
У період з 1997 по 2002 рік Шираку довелося співіснувати з опозиційним урядом, який очолював з Ліонель Жоспен (Lionel Jospin). Останній змушує ввести у 2002 році універсальне покриття витрат на випадок захворювання (CMU, couverture maladie universelle), допомогу по особистому \ індивідуальному медичному догляду, а також прийняти так званий закон Кушнера, котрий захищає права пацієнтів, зокрема, дає їм право інформованої згоди на відмову від медичної допомоги.
Кадри президента
У 2002 році Жак Ширак, обійшовши ультраправого Жан-Марі Ле Пена, переобирається на другий термін президентства. Тоді Жак Ширак призначає міністром охорони здоров’я Жан-Франсуа Маттей (Jean-François Mattei), якого будуть нещадно критикувати за те, що він не зміг справитися з проблемою хвилі спеки улітку 2003 року, що призвела до 15 000 смертей. Тим не менш, в березні 2003 року за підтримки міністра Ширака було введено в дію перший національний план боротьби з раком, а роком поспіль – запущено аналогічний перший план боротьбі із хворобою Альцгеймера.
Наступний міністр, Філіпп Дуст-Блазі (Philippe Douste-Blazy), вкотре реформує національну систему медичного страхування, прийнявши закон, який передбачає вдосконалення медичного догляду за рахунок призначення лікуючого лікаря, а також запровадження особистих медичних карток(DMP, Dossier médical personnel). Він також відстоює створення Вищого органу охорони здоров’я (HAS, Haute Autorité de Santé), а також Національного союзу фондів медичного страхування (Uncam , Union nationale des caisses d’assurance maladie), котрі вдосконалюють комунікації між урядом та медичними працівниками.
2 червня 2005 року посаду міністра охорони здоров’я обійняв Ксав’є Бертран (Xavier Bertrand), бувший державний секретар з питань медичного страхування. Він стане останнім міністром охорони здоров’я «від Жака Ширака» й відзначиться, мабуть, хіба ти, що в 2006 році його змусять прийняти закон про заборону куріння в громадських місцях. Цікаво, що зараз його ім’я згадують у контексті скандалу із препаратом «Медіатор»: нібито із фармвиробником були пов’язані два радника екс-міністра, а сам він виступив за реімбурсацію цього препарату, незважаючи на протести HAS.
Що ж, з часом політика Ширака ставала слабкішою, можливо, це зумовили невдалі кадрові рішення. Втім, Жак Ширак і надалі впливав на політику в галузі охорони здоров’я. Зокрема, він особисто зробив боротьбу з раком національним пріоритетом , і це визначило подальші успіхи французької системи охорони здоров’я в цьому напрямку.
Жак Ширак пережив свій перший інсульт у 2005 році, коли він ще був президентом. Останній його публічний виступ відбувся в листопаді 2014 року під час вручення премії Фонду Жака Ширака. Відтоді, як кажуть,президент дуже ослаб, і його ледве впізнавали. Жоден прес-реліз не розкрив причини його смерті та не коментував патології, від яких він страждав.
