У КНП «Міська дитяча клінічна лікарня м. Львова» рятують малюків із найскладнішими вадами з усієї України. Нещодавно новонародженій дівчинці видалили пухлину, що важила приблизно стільки ж, скільки й сама дитина. Утім, така операція у відділенні хірургії вроджених вад — майже рядова. Тут беруться оперувати малюків, від яких відмовляються практично всі інші фахівці.
Про малесеньку пацієнтку із крижово-куприковою тератомою лікарі знали заздалегідь. На щастя, ще під час вагітності завдяки ультразвуковому дослідженню було встановлено правильний діагноз. Усі служби спрацювали на відмінно: від самих пологів до прийняття дитини неонатологами та проведення якісної МРТ новонародженій. Це дало змогу фахівцям завчасно оцінити ситуацію й підготуватися до її вирішення, адже в дитини також була аномалія судин. Її можна виявити лише інтраопераційно, проте саме вона є основним ризиком кровотечі.
Тератома займала величезну частину тіла дитини: усі тканини куприкової ділянки та ділянки сідниць практично до поперекового відділу хребта були суцільною пухлиною, яку потрібно було видалити. Паралельно лікарі мусили підготуватися до пластичної реконструкції під час закриття дефекту власними тканинами дитини, яких було вкрай мало. Маса тіла дівчинки становила 1,9 кг, а маса пухлини — 1,7 кг.
«Основною метою, досягнутою під час проведеного втручання, стало збереження якості життя 
дитини: наразі в неї нормально функціонують усі органи і системи, — розповідає завідувачка відділення хірургії вроджених вад КНП «Міська дитяча клінічна лікарня м. Львова» Галина Курило. — Після естетично проведеної операції дитина, а згодом і доросла людина не відчуватиме жодного дискомфорту».
Очі бояться, а руки роблять
Хоча насправді це не найскладніший випадок у відділенні. Уся структура лікарні була створена для порятунку дітей із вродженими вадами. Трапляються випадки, коли в дитини їх кілька. Так, нині в лікарні перебуває дитина із мебранозною формою дванадцятипалої кишки, заворотом кишок, атрезією відхідника, субкомпенсованою тетрадою Фалло та вродженою аномалією лівої кисті. Ситуацію ускладнює й маса дитини — усього 1,6 кг. Кожен випадок ставить перед лікарями нові, щоразу складніші завдання.
«Цього року, скажімо, до нас надійшов малюк із настільки рідкісною патологією грудної клітки та черевної порожнини, що подальші дії визначали інтраопераційно, практично міліметр за міліметром, безпосередньо на операційному столі, — згадує Галина Курило. — Вроджена вада зачіпала магістральні судини. Дитина була малесенька, попередні операції в іншому закладі не дали результату. Крім того, після них залишилося чимало спайок. Тож нам довелося оперувати грудну клітку та черевну порожнину одночасно, зважуючи кожен крок. Коли ми вийшли з операційної, я була впевнена, що це найскладніший випадок у цьому році. А згодом до нас потрапила дівчинка із величезною тератомою».
Діти із подібними патологіями потребують комплексного підходу. У розвинених країнах малюків лікують у центрах дитячої хірургії, укомплектованих усім необхідним. А у Львові є лише відділення. Та й на створення цієї структури пішло 10 років, зокрема на закупівлю необхідного обладнання, облаштування унікальної лабораторії, адже дітям потрібно виконувати чимало аналізів із невеликої кількості крові.
60-70% пацієнтів відділення хірургії вроджених вад прооперовані з приводу тяжких патологій.
Спільні зусилля дають результат
Успіх клінічної лікарні м. Львова ґрунтується на трьох китах: якісні умови перебування, сучасне обладнання та, звісно ж, унікальні кадри.
За останні вісім років у закладі було створено сім нових відділень:
- травматологічне;
- неонатальне;
- дитячої нейрохірургії;
- офтальмології та інші.
Спільними зусиллями благодійників й управління охорони здоров’я Львівської міської ради реконструйовано три операційні, зокрема для лапароскопічних втручань — тепер у лікарні м. Львова є змога виконувати увесь спектр мініінвазивних операцій малюкам від 0 до 18 років.
Новий корпус лікарні
Одним із найвагоміших надбань став неонатальний корпус, спорудження якого розпочали ще в 1993 році. І лише 2017-го за підтримки міської влади він нарешті відчинив свої двері. На сьогодні це чи не найпотужніша неонатальна структура не лише в Західному регіоні, а й в Україні загалом. Високий рівень надання допомоги новонародженим засвідчила, зокрема, й висока оцінка незалежного експерта — президента Асоціації неонатологів Польщі Марії Катаржини Боршевської-Корнацької, котра проводила аудит дитячих лікарень і пологових будинків України з метою створення тренінгових центрів для лікарів. КНП «Міська дитяча клінічна лікарня м. Львова» стало одним із трьох закладів в Україні, відібраних під час цього аудиту.
Досягнення лікарні – в цифрах
Щорічно у відділенні лікують близько 800 дітей, 40% із них — передчасно народжені. 15 років тому малюки, яких тут сьогодні виходжують, були просто приречені. Нині ж новонароджені із критично низькою масою тіла — менше 1 кг — отримують шанс на життя завдяки зусиллям фахівців закладу. На жаль, не всіх малюків вдається врятувати. Однак навіть з урахуванням цього у відділенні — один з найнижчих показників летальності в Україні.
Деталі — важливі
Є у міської дитячої клінічної лікарні Львова кілька «плюсів», що робить її майже унікальною для вітчизняної системи охорони здоров’я. Приміром, тут вдалося подолати внутрішньолікарняне інфікування. «У рамках Всеукраїнського проекту наш заклад сертифіковано як «Чиста лікарня, безпечна для пацієнта», — розповідає головний лікар КНП «Міська дитяча клінічна лікарня м. Львова», Заслужений лікар України, магістр державного управління Дмитро Квіт. — Ми йшли до цього протягом трьох років, сертифікацію пройшло кожне відділення, а наприкінці 2018 року отримали сертифікат для лікарні в цілому».
Іще одна «родзинка» — обладнання для кімнати добової відеоенцефалографії, що фіксує судоми при епілепсії. Зазвичай енцефалографічне дослідження триває недовго, відтак і не дає повної картини. А от спостереження протягом цілої доби, під час якого дитина спить, бавиться тощо, допомагає виявити вогнища збудження, оскільки клінічно судоми можуть не проявлятися. Також є можливість визначити інтенсивність цих сигналів й оцінити, чи правильно було підібрано протисудомну терапію. У медикаментозно резистентних випадках епілепсії лікарі зможуть встановити локацію вогнища й розглянути питання про вибір радикальних методів лікування епілепсії: проведення операції чи встановлення вагостимулятора.
У лікарні намагаються йти в ногу зі світовими стандартами. Тут, наприклад, є хірургія одного дня, коли дитина засинає та прокидається біля матері й, відповідно, не відчуває жодного дискомфорту від операції. Тобто все, що можна впровадити з урахуванням фінансових і кадрових можливостей, тут реалізовано.
Проблеми, які поки що не піддаються вирішенню
Однак крім успіхів у лікарні, звісно, є й проблеми. Одна з найбільших — відсутність Emergency Department. Створення таких відділень передбачено реформою галузі охорони здоров’я. Однак поки що в дитячих багатопрофільних лікарнях України подібних структур немає.
Ідея створити таке відділення в дитячій лікарні Львова виникла близько 4 років тому. Виконали певні ремонтні роботи із відновлення даху, провели комунікації в будівлі, де планується розміщення Emergency Department. Реалізації задуму на той час завадила ситуація в державі, однак у лікарні мають амбітні плани — запустити таке відділення протягом наступних 2 років.
Проте це, на жаль, не найсерйозніша проблема закладу. Значно гостріше стоїть питання із персоналом.
«Найбільшим нашим надбанням є фахівці. Настільки професійних співробітників складно знайти, — розповідає Галина Курило. — Аби працювати із дітками масою 800-900 грамів, медики повинні мати найвищий рівень кваліфікації. Тільки уявіть: щоранку наші медичні сестри беруть аналізи в дітей із масою тіла близько 1,5 кг — це віртуози своєї справи! Сьогодні ці сухі цифри, які свідчать про якість роботи лікарів, відповідають показникам закордонних медзакладів. Відтак утримати спеціалістів — головне і разом із тим надскладне завдання, оскільки лікарні тієї ж Польщі готові приймати наших фахівців навіть без обов’язкового іспиту на знання мови. Якщо ми їх втратимо, це буде незворотний процес».
«Протягом двох останніх років на роботу до нашого закладу не прийшло жодного випускника львівських медичних коледжів, а працівники продовжують звільнятися, — додає
Дмитро Квіт. — Незабаром ситуація може стати такою ж патовою, як наприкінці 90-х років, коли через низьку заробітну плату ми втратили близько 50 найкваліфікованіших медсестер. З тих самих причин вони й зараз ідуть працювати в приватні заклади. Більшість молодих і амбітних лікарів також намагаються суміщати роботу в міській дитячій клінічній лікарні та в приватних закладах, адже завдяки іміджу лікарні й кваліфікації, яку вони тут здобули, їх радо беруть на роботу будь-де. Лише за останні два роки п’ятеро наших лікарів, на яких ми покладали значні сподівання, виїхали за кордон. Тож очікуємо на впровадження подальшого етапу медичної реформи, адже без підтримки держави та місцевої влади ми втратимо найцінніше — наших фахівців».
Система охорони здоров’я перебуває в стані реформування, проте зміни ще не дійшли до клінік такого профілю. Якщо медсестра первинного рівня отримує заробітну плату в розмірі близько 10 тис. грн, то середній медичний персонал у стаціонарі навіть не бачив таких сум. Це посилює відтік кадрів. Механізму вирішення вказаної проблеми нині не існує. З іншого боку, пацієнти надходять із дедалі складнішими вродженими вадами, адже це плата суспільства за урбанізацію.
Нині так склалося, що й у КНП «Міська дитяча клінічна лікарня м. Львова», й у інших провідних лікувальних закладах країни лікарі та медперсонал працюють здебільшого завдяки своєму ентузіазму. Однак на певному етапі його може виявитися недостатньо, а відновити потенціал, зокрема кадровий, буде ой як складно.
Юлія МАСЮКЕВИЧ, спеціально для «ВЗ»
