Рівень кваліфікації медичної сестри – одна з головних складових якісної медичної послуги. Особливо у відділенні інтенсивної терапії та ще й пологового будинку чи перинатального центру, де чи не за кожною рутинною процедурою стоять місяці опанування практичних навичок, а медичні технології розвиваються із шаленою швидкістю. Тому навчатися медсестрам потрібно аж ніяк не менше ніж лікарям.
Практичний семінар для медсестер в Україні
Саме медична сестра проводить найбільше часу разом із маленьким пацієнтом: успішної медичної практики без кваліфікованих медичних сестер бути просто не може.
Це давно зрозуміли і взяли до уваги всі розвинені успішні системи охорони здоров’я світу. Але в Україні застосовувати такий підхід лише починають.
Отже, ця розповідь швидше про виняток, аніж правило. Адже мова про сестринську секцію в рамках щорічної конференції неонатологів. Вона, схоже, стає вже традиційною частиною цього симпозіуму, який проходить в Україні в рамках програми «Колиски надії» фонду Віктора Пінчука вже в одинадцятий раз. Головною його темою у 2019 році став сучасний менеджмент виходжування передчасно народжених дітей.
«Гіпотермія та новонароджені» – таку проблематику організатори запропонували розглянути учасникам майстер-класу для медичних сестер відділень інтенсивної терапії новонароджених перинатальних центрів та пологових будинків України. Протягом практичного семінару обговорювали та вивчали ефекти гіпотермії новонароджених і технології, що дозволяють уникати розвитку холодного стресу у дітей під час пологів, реанімації, при виконанні медичних маніпуляцій та транспортуванні.
У західноєвропейських країнах кількість років роботи медсестри у відділенні інтенсивної терапії обмежена, вона обчислюється за спеціальною формулою з безліччю параметрів. Вважається, що ця робота пов’язана з фізичними та психологічними навантаженнями, здатними призвести до зниження якості медичної допомоги, а також ризику помилок, що піддає пацієнтів небезпеці.
Тренер з великою практикою і життєвим досвідом
Провела сестринську секцію – Енджі Гейкен з Великої Британії, медична сестра, тренер міжнародного класу та мама двох дітей. Її донька Дарсі народилася передчасно з деякими ускладненнями і провела певний час у відділенні реанімації та інтенсивної терапії новонароджених. Тож, Енджі чудово розуміє і визнає стреси, з якими доводиться стикатися молодим батькам, коли в них зарано народжується дитина.
З власного досвіду вона знає, що поки лікарі опікуються порятунком життя і здоров’я дитини, медична сестра має не тільки виконувати певні медичні маніпуляції, а й бути першим порадником, консультантом і психологічною опорою для рідних малюка. Тож тепер, пані Гейкен бачить свою місію у тому, аби передавати свої знання і навички колегам. Вона чимало подорожує, відвідуючи пологові та неонатологічні відділення в різних країнах світу з навчальною та освітньою метою. В Україні жінка вперше і вимушена зізнатися: українські медсестри її приємно здивували.
Гіпотермія не залежить від клімату
Перше, що запитала лекторка у аудиторії: «Скільки дітей з дуже низькою температурою тіла на рік проходять інтенсивну терапію в закладах, які представляють присутні? Або з проблемами, що пов’язані з низькою температурою тіла?». Питання не випадкове, адже гіпотермія, особливо передчасно народжених дітей, є серйозною проблемою різних країн світу не залежно від клімату.
Знизити дитячу смертність через гіпотермію, застосовуючи якісь окремі інструменти, неможливо – потрібно, щоби з найкращими клінічними практиками були на «ти» не тільки лікарі, а й медичні сестри. Врятувати життя без кваліфікованої медичної сестри можна, а от виходити крихітку – навряд чи. Тому у розвинених країнах вже давно визнали, що медсестра – не нижча від лікаря ланка, а повноцінний член команди, з своїми обов’язками і правом дорадчого голосу. На цьому особливо наголошувала лекторка. Останнє особливо важливо, адже, коли медсестра залишається із пацієнтом сам на сам, іноді доводиться приймати безліч відповідальних рішень. Відтак, має бути впевненою в собі, у своїх знаннях і навичках.
На відміну від своїх західноєвропейських колег, медична сестра в Україні доглядає не тільки пацієнтів, а й медичне обладнання, яке використовується у відділенні інтенсивної терапії.
Знижена температура – часта проблема «поспішайок»
Переходячи до практичної частини тренінгу, лекторка попросила учасників розбитися на групи та передала кожній картки, де були вказані різні показники температури. Завдання полягало у тому, аби визначити що таке легка, середня та важка гіпотермія.
Згідно з документами ВООЗ:
- 37,5ºС до 36,5ºС – нормальна температура тіла новонародженого;
- 36,4ºС до 36,0ºС – гіпотермія легкого ступеня;
- 35,9ºС – 32,0ºС – гіпотермія середнього ступеня;
- все, що нижче 35,9ºС – 32,0ºС вважається важкою гіпотермією.
Варто зауважити, що в ході воркшопу з’ясувалося: в Україні доволі рідко медсестрам доводиться реєструвати температуру тіла дитини, нижчу за 34,0ºС, хіба що у разі нещасного випадку.
Натомість у Великій Британії, повідомила спікерка, у 2016 році відбувся національний аудит, за результатами якого було зроблено висновок: гіпотермія залишається загальною широкою проблемою у сфері неонатального догляду за дітьми. 28% народжених на 32-му тижні гестації мали зареєстровану низьку температуру тіла протягом однієї години після народження. А це кожне десяте немовля, що з’явилося на світ на 32-му тижні гестації! Смертність новонароджених у Великій Британії складає 4,3% на 1000 новонароджених. У Японії – 0,5% на 1000 новонароджених, і це найнижчий рівень смертності, який існує у світі.
Ще у 1958 році були проведені дослідження, які показали: якщо ми підтримуємо нормальну температуру тіла дитини, то смертність новонароджених скорочується на 25%.
Проти цього ніхто не заперечував, а от коли тренер запропонувала у якості зігрівальної ковдри, що використовується під час купання немовляти, фліс, аудиторія відреагувала певною недовірою. Ще б пак! Ми звикли до натуральних – байкових – пелюшок, а їх як раз і не можна використовувати для такої процедури, бо вони надто швидко приймають температуру повітря і охолоджують і воду, і малюка.
Кількість пацієнтів, якими опікується одна медсестра, працюючи 24-годинну зміну в реанімації, удвічі більша від прийнятих за кордоном стандартів, а от заробітна платня і статус…
Оснащення медичних закладів України й інші наші реалії
Коли ж розмова торкнулася питань факторів забезпечення ефективного впливу на терморегуляцію, і на те, яким чином можна їх удосконалити в конкретних закладах охорони здоров’я (ЗОЗ), з’ясувалося, що далеко не всі заклади мають такі можливості, які є у перинатальних центрах, що входять в Програму і оснащені найкращим чином. У пологових будинках, наприклад, системи сервоконтролю, реанімаційні столи з сенсорним контролем температури і захисними чохлами відсутні. Датчики для вимірювання периферійної температури, на жаль, теж є не завжди. Відповідно, медичні сестри, які працюють тут, менш обізнані в сучасних технологіях. Натомість вони добре знаються на інших, доступних, методах ефективного контролю та запобігання гіпотермії у новонароджених.
Це, до слова, стосується не тільки оснащення. Під час діалогу розкрилася також ще одна не надто приваблива особливість: медична сестра в Україні має беззаперечно виконувати всі розпорядження лікаря, а висловлювати власну думку наразі не прийнято зовсім. Тому запитання про те, коли час перетискати пуповинний канатик, дещо здивувало аудиторію – це рішення приймає тільки лікар. Енджі Гейкен здивувалася своєю чергою, такій категоричності, адже професійний рівень українських колег сумніву не викликає: відповідь була дана правильна – у випадку передчасних пологів треба почекати мінімум хвилину. Для «поспішайок» це дуже важливо. І медична сестра, на переконання тренерки, повинна говорити про це з лікарем. У Великій Британії, приміром медичні сестри просунутого рівня виконують чимало процедур, які в Україні мають право проводити лише лікарі.
Тетяна СТАСЕНКО, «ВЗ»
