Зимова хандра — на сьогодні вже не просто «класична» сезонна норма. Останнім часом порушення настрою розглядають як патологію, сезонний афективний розлад або ж сезонну депресію. Такі розлади настрою давно пов’язували зі скороченням світлового дня, то ж і боротися з ними вирішили буквально — лампами. Проте далі цього яскравого (теж буквально) рішення, котре не давало особливих результатів, дослідники не пішли.
Наразі ж вчені з’ясували причину проблеми: низька інтенсивність освітлення пригнічує вироблення мелатоніну, тому штучне світло не допоможе. Навпаки, воно гальмує синтез мелатоніну, й це негативно позначається на настрої та фізичному стані людей і навіть хребетних тварин. Тож замість лампи денного освітлення пропонують вживати добавки з мелатоніном. Але чи варто?
Біоритмічна молекула
Мелатонін — більше відомий у народі як «гормон сну» — виробляється в головному мозку за циркадними (добовими) ритмами. Природний рівень мелатоніну максимально низький рано ввечері та стабільно підвищується протягом ночі.
Цей біогенний амін належить до автокоїдів, тобто ендогенних регуляторів імунних і метаболічних реакцій організму. Він виділяється шишкоподібною залозою в головному мозку й з плином крові та спинномозкової рідини транспортується по всьому організму, сигналізуючи тканинам і органам про час. Залежно від цього сигналу вони підвищують чи знижують свої функції протягом доби.
За допомогою синергетичних взаємодій з іншими гормонами і нейропептидами мелатонін синхронізує центральні й периферичні органи-«осцилятори», такі як надниркова, підшлункова залози, печінка, нирки, серце тощо, й належним чином забезпечує погодинну організацію їхніх біологічних функцій. Це загалом допомагає організму ідеально адаптуватися до умов зовнішнього середовища і підтримувати здоровий гомеостаз.
Застосування мелатоніну
Спочатку мелатонін застосовували здебільшого як «перемикач» циркадних ритмів. Так, перші однозначні докази ефективності мелатоніну при синдромі зміни часових поясів (після перельотів), депресії й безсоння були отримані на початку 2000-х років. Згодом вчені запідозрили, що фізіологічні ефекти мелатоніну різноманітніші. Мелатоніну до снаги провести:
- детоксикацію від вільних радикалів;
- сформувати та захистити кістки;
- відновити репродуктивну функцію;
- відрегулювати роботу серцево-судинної, імунної й ендокринної систем;
- підтримати масу тіла тощо.
Дійсно, численні дослідження свідчать про те, що мелатонін — потужний антиоксидант, який виконує профілактичну функцію при багатьох серцево-судинних захворюваннях, а також захищає від цереброваскулярних порушень й навіть може допомогти при виражених нейродегенеративних розладах, включаючи паркінсонізм і хворобу Альцгеймера. Онкостатичний ефект мелатоніну спонукає розглядати його як потенційну частину схем лікування злоякісних пухлин. Паралельно активно вивчають вплив мелатоніну на репродуктивну функцію, на його імунологічні й нейропротекторні властивості.
Мелатонін – потенціал загадкової речовини повністю не розкритий
Останніми роками «гормон сну»-мелатонін для деяких вчених і лікарів став чимось на зразок бозона Хіггса, так званої частки Бога. Наскільки для деяких бозон — ключ до розкриття таємниць Всесвіту, настільки для вчених мелатонін, не менш загадкова речовина, — ключ до розуміння численних фізіологічних процесів, котрі безперервно перебігають в організмі людини.
Серед таких фахівців — американський лікар Рубін Найман, психолог і спеціаліст зі сну, який викладає в Університеті Арізони. «Найчарівніше зілля, що я знаю, — це мелатонін», — зізнається вчений. Найман порівнює його із Нікс, грецькою богинею ночі, яка породила Гіпноса, бога сну. Він так і називає цю сполуку «Нікс у пляшці» й призначає її в тяжких випадках інсомнії.
Втім, у Наймана мало прихильників серед колег-співвітчизників: американські клініцисти не наважуються рекомендувати мелатонін для лікування безсоння, хоча у Європі він схвалений для лікування первинної інсомнії в дорослих. Також було показано, що мелатонін допомагає подолати проблему безсоння у дітей з розладами спектра аутизму, у підлітків з депресією, жінок із передменструальним дисфоричним розладом, а також у пацієнтів із контрольованою артеріальною гіпертензією.
«Дані, які ми маємо на сьогодні, підтверджують роль мелатоніну в регулюванні циркадних ритмів, що критично важливо для здорового повноцінного сну. Отже, якщо він може допомогти деяким людям заснути, яку ж шкоду може завдати іншим пацієнтам? Немає жодних доказів ризику», — скаржиться Найман.
І дійсно, мелатонін зазвичай демонструє сприятливий профіль безпечності, а незначні побічні явища, такі як втома та млявість, зазвичай короткочасні й пов’язані з невідповідним часом вживання засобу.
Препарати мелатоніну: рекомендовані дози і час вживання
Більшість медичних працівників вагаються рекомендувати препарати мелатоніну через численні невизначеності щодо доз і часу вживання.
Найман детально пояснює всі нюанси застосування «гормону сну».
«Стандартна таблетка у 3 мг — це значно більше, ніж потрібно людині для здорового сну. Останніми роками з’явилися дозування 5 і навіть 10 мг. Більше — це не краще, і теоретично може знизити синтез ендогенного мелатоніну. Крім того, дуже мало уваги приділяється відповідному часу використання мелатоніну, у науковій літературі практично не обговорюють спроб повторити криву природного вивільнення, що спостерігається в мозку. Оскільки мелатонін має короткий період напіввиведення (приблизно 30-45 хвилин), вживання препарату зі стандартним вивільненням перед сном призводить до піку рівня гормону на початку ночі, що прямо протилежно природній схемі».
Тому лікар рекомендує вживати спеціальні сублінгвальні форми мелатоніну посеред ночі.
Мелатонін – терапевтичне застосування препарату
Хоча пацієнти та лікарі сприймають мелатонін здебільшого як засіб від безсоння, він може бути застосований як протизапальний, антиоксидантний і навіть онкостатичний (!) засіб.
За словами доктора Рассела Рейтера із Центру здоров’я при Університеті Техаса, мелатонін — напрочуд «багатофункціональна молекула», «дивовижний масив впливів» якої перевершив очікування найпалкіших прихильників. Рейтер опублікував уже сотні статей про мелатонін, у яких виклав аргументи на його користь та описав потенційне терапевтичне застосування препарату при:
- онкологічних захворюваннях;
- цукровому діабеті;
- артеріальній гіпертензії;
- нейродегенеративних;
- шлунково-кишкових захворюваннях;
- навіть у боротьбі зі старінням.
Разом із колегами він знайшов «дуже достовірні» докази того, що мелатонін пригнічує утворення пухлин на різних стадіях — ініціації, прогресування та метастазування, а також запропонував гіпотези, котрі мають пояснити протионкогенну дію мелатоніну. За словами Рейтера, молекулярні механізми, що лежать в основі пухлинінгібіторної дії мелатоніну, мають різні сигнальні шляхи. Зокрема, деякі опосередковані мембранними рецепторами, інші залежать від прямої внутрішньоклітинної дії «гормону сну». Крім того, його команда з’ясувала, що в деяких випадках мелатонін може перетворювати резистентні до терапії пухлини на чутливі. Тож Рейтар переконаний: уведення добавок на основі мелатоніну до схем терапії різних видів раку — лише на користь пацієнтам.
Імунні протиріччя
Огляд кількох наукових робіт показав, що «гормон сну»-мелатонін допомагає захищатися від респіраторних захворювань, здебільшого за рахунок стимуляції функції імунних клітин. Оскільки мелатонін здатен підсилювати імунітет, палко обговорюється безпечність його застосування у пацієнтів із автоімунними захворюваннями. Деякі з дослідників, включаючи Рейтера, вважають, що мелатонін може полегшити симптоми ревматоїдного артриту та інших автоімунних захворювань. Але цю думку не поділяє Ріддір Харделанд із Геттінгенського університету, котрий вивчав мелатонін як протизапальний засіб.
«Мелатонін може стимулювати вивільнення цитокінів та інших медіаторів запалення, й це підтверджують дослідження, у яких пов’язують наявність ендогенного мелатоніну з посиленням вираженості симптомів ревматоїдного артриту. Вони переконали клініцистів, що застосування мелатоніну недоцільне в таких пацієнтів. На мою думку, цей висновок варто розглядати фактично як застереження для всіх хворих з автоімунними розладами», — пояснює німецький вчений.
Мелатонін: доказова медицина поки мовчить
Незалежно від того, поклоняються фахівці богині Нікс чи шукають частинку Бога, мелатонін здобув як завзятих прихильників, так і численних ворогів. На жаль, ентузіазм щодо його потенціалу поки не вдається компенсувати відповідною кількістю клінічних досліджень високого рівня доказовості.
З одного боку, потенційно мелатонін можна застосовувати при великій кількості розладів різної етіології, з іншого — не буває абсолютно нешкідливих ліків. Препарат, який справді працює, завжди дає привід замислитися про небажані явища. Особливо, коли застосування настільки потужного засобу не врегульовано відповідним органами. І дійсно, на сьогодні зібрані докази несприятливого впливу «гормону сну» на показники артеріального тиску та пульсу в людей із серцево-судинними захворюваннями, котрі вживають антигіпертензивні засоби. Проте поки що остаточно не зрозуміло, чи не є це лише наслідком лікарської взаємодії мелатоніну з іншими препаратами.
Любомира ПРОТАСЮК, спеціально для «ВЗ»
