Завдання рентгенолога, який проводить і розшифровує результати МРТ-обстеження, — описати все, що видно на знімках. А завдання невролога або нейрохірурга — пояснити пацієнту те, що показало дослідження, та за потреби визначити тактику лікування.
Однак людський мозок — орган, як відомо, загадковий і іноді в ньому знаходять певні аномалії. Здебільшого вони не становлять небезпеки для життя пацієнта, але навіть досвідчені неврологи не завжди можуть пояснити природу таких знахідок. Проаналізувати їх погодився Любомир ЛІТУН — завідувач відділення МРТ ЛДЦ МІБС, лікар-рентгенолог першої категорії, який у своїй практиці щодня стикається з таємницями людського мозку.
Арахноїдальна кіста
Арахноїдальна кіста — лікворна кіста, стінки якої сформовані клітинами павутинної оболонки. Це фактично міхур рідини, яка скопилася між злиплими шарами мозкових оболонок. Такі кісти залишаються після запалення оболонок мозку, крововиливів або травм. Зазвичай вони виявляються випадковими знахідками. Відрізнити кісту від пухлини допомагає дослідження із внутрішньовенним введенням контрасту: пухлина накопичує контраст, а кіста — ні. Однак якщо тиск рідини в кісті вищий загального внутрішньочерепного тиску, вона може здавити кору головного мозку і зумовити неприємні симптоми. Більшість виявлених кіст не потребують лікування. Якщо обстеження показує, що розміри кісти змінюються, присутня симптоматика, пов’язана з наявністю кісти, то лікування призначається з приводу захворювання, яке спричинює утворення кісти.
Кіста кишені Ратке
Кіста кишені Ратке. Кишеня Ратке являє собою анатомічну структуру, яка з часом формує передню і задню частину гіпофіза, а також лійку гіпофіза. Кишеня, як правило, зникає на ранньому етапі розвитку плода, але деякі клітини кишені нерідко залишаються у вигляді невеликої порожнини всередині гіпофіза. Іноді цей стан може призвести до утворення великої кісти, яку називають «кіста кишені Ратке». Це дуже рідкісний вид утворень і зустрічається менш ніж в 1 відсотку випадків. Кістка кишені Ратке при появі деяких симптомів потребує лікування. Таку кісту все ж треба відрізняти від інших візуально схожих утворень (менінгеальна кіста, кістозна аденома гіпофіза або краніофарінгіома). Зробити це можна шляхом введення контрастної речовини (кіста його не накопичує). Кіста кишені Ратке, як правило, не зумовлює симптомів і не потребує лікування. Проте в деяких випадках вона може призвести до порушення зору, симптомів дисфункції гіпофізу і головного болю. В такому випадку проводять лікування кістки кишені Ратке.
Кіста прозорої перетинки
Кіста прозорої перетинки. Це різновид арахноїдальної кісти, розташованої між бічними шлуночками мозку. Прозора перетинка являє собою мозкову речовину, яка складається з двох дуже тонких пластиночок. Розділяє їх щілиноподібна порожнина, яка розміщується між мозолистим тілом і передньою частиною мозку. Власне, кіста прозорої перетинки мозку — це скупчення рідини між пластинками, про які ми згадували. Кісту прозорої перетинки сучасна медицина не відносить до розряду патологічних відхилень і вважає її аномалією, що не являє ніякої загрози для життя хворого. Тобто варіантом анатомічної будови мозку. Коли ж кіста є результатом перенесених травм або захворювань, а не вродженим станом, вона може спричинити больові відчуття, шуми у голові, відчуття здавленості і втрати слуху. У такому випадку необхідне дослідження МРТ в динаміці і за потреби нейрохірургічне лікування, бо неконтрольоване розростання такої кісти може спровокувати порушення функціонування мозку.
Мікроаденома гіпофіза
Мікроаденома гіпофіза. Це доброякісна пухлина головного мозку розміром менше 1 см, із якою досить часто зустрічаються рентгенологи. Невеликі гормонально-неактивні аденоми зазвичай безсимптомні, тому не діагностуються або діагностуються випадково. Основну причину аденоми гіпофіза досі не з’ясовано. Але існує безліч доведених чинників, які зумовлюють захворювання. Наприклад, аденома гіпофіза може розвинутися на тлі некомпенсованого гіпотиреозу. Виникає серйозна небезпека, якщо аденома гіпофіза збільшується, адже вона починає здавлювати прилеглі до гіпофізу тканини, що може спричинити сильний головний біль, порушення координації рухів, різні зорові порушення. Якщо аденома гіпофіза досягла загрозливих розмірів, зумовила компресію зорових нервів і спричиняє серйозні клінічні прояви — показане хірургічне лікування.
Звапніння фалькса
Звапніння фалькса — це формування відкладень солей у ділянці міжпівкульної щілини, адже солі відкладаються не тільки в нирках або суглобах, а й у мозку. Процес доброякісний, внутрішньочерепні кальцифікати є фізіологічними без супроводу будь-яких ознак захворювання і не мають очевидних патологічних причин. Тим не менш, кальцифікація базальних гангліїв в осіб молодше 30 років може бути пов’язана із супутніми метаболічними порушеннями, такими як гіпер- або гіпопаратиреоз, вроджені розлади й інфекції. Тому наявність кальцифікації базальних ганглій у таких пацієнтів повинно стати приводом для ретельного клінічного обстеження.
Кіста шишкоподібної залози
Кіста шишкоподібної залози — доброякісне утворення, яке всередині вистелено колагеновими волокнами, гліальними клітинами і клітинами нормальної залози. Кіста утворюється в ділянці розташування шишкоподібної залози, тобто в середині двох головних півкуль мозку. Ця залоза безпосередньо пов’язана з ендокринною системою і відповідає за вироблення гормону мелатоніну, головне завдання якого полягає в забезпеченні нормального якісного сну. Візуально кіста шишкоподібної залози нагадує мішечок. У більшості випадків особливих побоювань такі кісти не викликають і лікування не потребують. Але за наявності передумов до розвитку гідроцефалії або інших форм прогресування захворювання можливе застосування хірургічного методу, щоб не допускати погіршення здоров’я пацієнта.
Ліпома міжпівкульної щілини
Ліпома міжпівкульної щілини — доброякісне утворення із жирових клітин у ділянці міжпівкульної щілини (клінічні прояви можливі в разі збільшення розмірів ліпоми). За невеликих розмірів рекомендовано тільки спостереження в динаміці.
Латеровентрикулоасиметрія
Латеровентрикулоасиметрія — асиметрія бокових шлуночків. Легка асиметрія (відмінність розмірів правого і лівого бічних шлуночків на рівні отвору Монро) в межах вікової норми спостерігається досить часто і не є ознакою патології. Але виражена асиметрія може свідчити про наявність різних захворювань: підвищеного внутрішньочерепного тиску, пухлини мозку, всього того, що може деформувати шлуночок мозку зовні або зсередини і збільшувати його розмір.
Матеріал підготувала Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»
