У Харкові днями відбулася науково-практична конференція «Мікробіологічні читання пам’яті професора Юрія Леонідовича Волянського». 278 спеціалістів з 14 областей України наголосили на необхідності посилити контроль та збільшити фінансування галузі боротьби з інфекційними захворюваннями.
Погода в той день була «нельотною» – йшов сильний мокрий сніг, та все ж народу зібралося немало – приїхали друзі з Одеси, Закарпаття, послідовники зі Львова та інших регіонів України, науковці, профспілкові діячі та представники міського департаменту охорони здоров’я – всі, хто з ним співпрацював. Ще б пак – така нагода! Наукова рада інституту ім І.І Мечникова вирішила у зв’язку з 80-річчам учителя відкрити меморіальну дошку його пам’яті. Урочисте відкриття доручили членам сім’ї, прямим нащадкам та послідовникам справи Юрія Волянського –синам Андрію та Дмитру, доньці Ірині та рідній сестрі Нелі Леонідівні.
– Леонід Волянський був не тільки добрим лікарем, відомим ученим, він мав справжній талант організатора, новатора системи охорони здоров’я, – сказала Альона Благовєщенська, голова Харківської обласної організації профспілок працівників охорони здоров’я. –Крім того він узяв на себе місію хранителя традицій, яку зміг передати своїм науковим послідовникам.
Яскраве минуле вітчизняної науки…
Першим, не вагаючись, зустрічатися з небезпекою для власного життя, рятуючи інших – одна із заповідей мікробіолога. Світові події останнього часу, зокрема боротьба лікарів-інфекціоністів з китайським коронавірусом COVID-19, як його щойно назвала ВООЗ, довели її доцільність. І мало хто знає, що вивчати небезпечні коронавіруси , яких уже відомо 7, першими на теренах колишнього Радянського союзу почали з ініціативи Ю.Л. Волянського у Харкові.
Саме в Інституті мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова у 90-х роках минулого століття вперше вдалося вилучити штам коронавірусу. Про ці та інші досягнення українських мікробіологів говорили у своїх доповідях на науковій конференції учасники. З особливим зацікавленням у залі сприйняли інформацію, надану в доповіді Тетяни Карлової з Харківського обласного лабораторного центру МОЗ України про заходи, яких вживають в Україні науковці та практичні лікарі для протидії коронавірусу COVID-19.
Друге пленарне засідання розпочалося з доповідей про життя та діяльність Ю.Л. Волянського. Потім учасники конференції взяли участь у тренінг-програмі «Практичні навички з мікробіологічної та морфологічної діагностики інфекційних хвороб».
Та сумне теперішнє
Всіх зацікавила своїм виступом доктор біологічних. наук, зав. Лабораторії українського науково-дослідного протичумного інституту ім. І.І. Мечникова Зої Нехороших. Тема її доповіді – « Молекулярно-генетичні та фенотипічні властивості штамів туляремії в Україні». Але увагу викликала не лише наукова інформація, якою вона поділилася, а й злободенне питання, що хвилювало всіх присутніх у залі.
– В Україні є два інститути, які носять ім’я Іллі Мечникова – харківський та одеський. Обидва займаються проблемами мікробіології, вірусології та імунології. А в Європі їх усього чотири – крім наших ще у Парижі працює Пастеровський інститут та в Берліні – інститут Коха. Нам усім поставлені однотипні задачі, але європейські вчені мають мільйонні бюджети для їх виконання, а ми конче потребуємо фінансової підтримки, зважаючи на ті дослідження, які проводимо. Та все одно ми досягаємо результатів, які у зарубіжних фахівців викликають щире здивування, – розповіла Зоя Нехороших.
Не так давно я була учасницею наукового конгресу мікробіологів у США з цією ж доповіддю, що й сьогодні в Харкові. Фахівці з Європи та Америки вітали мене з науковим успіхом, а потім запитали: «Які наукові заклади, окрім Вашого інституту, працювали ще над темою досліджень?». Мені було ніяково зізнатися, що працювали усього п’ять співробітників моєї лабораторії, в т.ч. один лаборант, а про наш бюджет вже годі було й говорити…
Модель використання культури клітин периферійної крові людини, розроблена у нас, надзвичайно демонстративна, може бути використана для вивчення різних збудників, зокрема вірусів грипу, хламідій, холерного вібріону.
Але поки ми не повернемося до виробництва вітчизняних біо- та бактеріологічних препаратів – наше вчення безсиле, бо залишається загроза розповсюдження інфекційних хвороб. ВООЗ зобов’язує країни з населенням більше 30 мільйонів виробляти вітчизняні діагностичні, лікувальні та профілактичні препарати. Тільки так можна контролювати природні джерела інфекцій в Україні.
Щодо туляремії, про яку мова йдеться в моїй доповіді, то на сьогоднішній день в Україні немає імунологічних препаратів, щоб їй протистояти. І вже 20 років жодних профілактичних заходів у нас не проводилося. Страшно навіть уявити, що може статися, коли хвороба активується.
В Одесі працює єдина на всю Україну сучасна лабораторія найвищого рівня захисту, спеціалісти якої добре підготовлені для вивчення фенотипічної структури живих вірулентних штамів. Ми працюємо, щоб забезпечувати біологічну безпеку населення. Але без державної підтримки, без зацікавленості в цьому нашої влади – навряд чи зможемо встояти у ситуаціях, подібних до тої, що нам цього року приніс китайський коронавірус. Це слід нарешті зрозуміти перед обличчям реальної небезпеки, – підбила підсумок Зоя Нехороших.
Яким же буде майбутнє?
На завершення конференції відбувся розширений сумісний пленум правління товариства мікробіологів України ім. С.М. Виноградського та його харківського відділення. За результатами роботи наукового форуму ухвалено резолюцію.
В резолюції Пленуму правління товариства мікробіологів України указано на необхідність звернути увагу перших посадових осіб держави на підвищення дієвості державних заходів і контролю за дотриманням чинних правових, організаційних, економічних та соціальних засад у сфері боротьби із інфекційними захворюваннями. Зазначено, що інтересам національної безпеки відповідає: створення системи незалежного контрою якості імунобіологічних та фармацевтичних препаратів; відтворення системи розробки та виробництва імунобіологічних препаратів; впровадження сучасних аналітичних та діагностичних технологій; надання цільового бюджетного фінансування на проведення наукових розробок вітчизняних імунобіологічних препаратів тощо.
Ольга Фалько, спеціально для ВЗ
Фото: Влада Саркіс-Іванова
