Після чотирьох місяців обговорення набули чинності досить суттєві зміни у вітчизняному законодавстві, які стосуються сфери ліцензування медичної практики. І хоча суперечки щодо окремих положень досі не вщухають, нові норми вже діють і їх потрібно виконувати.
Зміни щодо ліцензування господарської діяльності
Новий Закон України від 02.10.2019 р. №139-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку ліцензування господарської діяльності» почав діяти наприкінці минулого року. Основною метою його прийняття проголошено вдосконалення чинного законодавчого поля, зокрема уніфікацію всіх засадничих норм щодо ліцензування окремих видів господарської діяльності та об’єднання їх в одному Законі й більш повне охоплення суспільних відносин, які досі залишалися неврегульованими.
Тобто відтепер усі «деталі процедури» вміщено в одному Законі, і його вимоги не можуть бути відмінені чи витлумачені жодним підзаконним актом, наприклад, постановою Уряду або наказом МОЗ. Водночас Закон №139-ІХ доповнює обов’язкові вимоги до ліцензійних умов. Розглянемо їх детальніше.
Пакет документів дещо збільшиться
До переліку підтверджуючих документів потрібно додати відомості про доступність місць провадження господарської діяльності для маломобільних груп населення. Тому, перш ніж вирушити за ліцензією, доведеться подбати про створення спеціальних умов для вільного доступу до будинків та приміщень вашого закладу для осіб з обмеженими фізичними можливостями. Ці вимоги прописані в Державних будівельних нормах ДБН В.2.2-40:2018 №327 від 30.11.2018 р. та набули чинності 1 квітня 2019 року. Згадані норми розроблені для створення безбар’єрного простору для всіх категорій людей з інвалідністю (порушеннями опорно-рухового апарату, зору, слуху, розумової діяльності), а також інших маломобільних груп (осіб похилого віку, вагітних, батьків із дітьми та інших).
Також до вичерпного переліку підтверджуючих документів має бути додатково внесена інформація, яка засвідчує відсутність контролю за діяльністю суб’єкта господарювання (у значенні, наведеному у ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції») з боку резидентів держав, що здійснюють збройну агресію проти України (у значенні, наведеному у ст. 1 Закону «Про оборону України»). Наявність такої інформації відтепер вважатиметься додатковою підставою для залишення заяви на отримання ліцензії без розгляду.
Порядок роботи із заявами зазнав корекції
У процесі прийняття заяви на отримання ліцензії до розгляду посадовим особам органів ліцензування забороняється вимагати від здобувача ліцензії наявності печатки на поданих ним документах (чи їхніх копіях), а також відбитка чи нотаріального засвідчення достовірності таких копій, якщо цього не встановлено Законом в обов’язковому порядку.
Після усунення чинників, що стали підставою для прийняття рішення про залишення заяви без розгляду, здобувач ліцензії може подати її повторно. При цьому він має додати лише ті документи, які виявилися перешкодою для задоволення попередньої заяви (за умови, що решта поданих раніше документів ліцензійної справи не втратили достовірності).
Додано нову підставу для відмови у видачі ліцензії — наявність в органу ліцензування інформації про рішення суду щодо здобувача ліцензії, яке забороняє останньому провадити окремий вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню (якщо таке рішення набрало законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України).
Рішення про відмову у видачі ліцензії набирає чинності з дня його прийняття та підлягає обов’язковому оприлюдненню на офіційному веб-сайті органу ліцензування не пізніше робочого дня, що настає за днем його прийняття. Усі рішення про видачу, переоформлення, відновлення дії ліцензії (повністю або частково), розширення, звуження провадження виду господарської діяльності, який підлягає ліцензуванню, набирають чинності з дня внесення запису про них до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Кого позбавлять ліцензії?
Вичерпний перелік підстав для прийняття такого рішення органом ліцензування міститься в новій редакції Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності». Такими підставами можуть бути:
- заява ліцензіата про анулювання власної ліцензії повністю або частково;
- наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи;
- акт про повторне порушення ліцензійних умов впродовж року з дня видачі органом ліцензування розпорядження про усунення попередніх порушень. Повторним вважається вчинення ліцензіатом впродовж вказаного терміну нового порушення однієї або більше вимог ліцензійних умов, щодо яких видавалося таке розпорядження;
- акт про виявлення недостовірності даних у документах, поданих суб’єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії;
- акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування (недопуск уповноважених посадових осіб органу без законних на те підстав до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, та об’єктів, які з цією метою використовуються ліцензіатом, або ж відсутність протягом першого дня перевірки за місцем розташування ліцензіата особи, уповноваженої представляти його інтереси під час перевірки;
- акт про документальне підтвердження контролю за діяльністю ліцензіата резидентами держав, що здійснюють збройну агресію проти України;
- акт про ненадання документів та інформації про предмет перевірки на письмову вимогу органу ліцензування під час перевірки.
Новою підставою для анулювання ліцензії визначено наявність судового рішення про визнання фізичної особи-підприємця безвісно відсутньою або оголошення її померлою (у разі відсутності правонаступника) та у зв’язку з її смертю. Ще однією підставою стане акт про неусунення ліцензіатом причин зупинення дії ліцензії протягом визначеного терміну.
Новий «стопрежим»
Окрім анулювання ліцензії запроваджується додатковий важіль впливу — призупинення її дії (в повному обсязі або частково). Вважається, що він є ефективнішим, оскільки спрямований на недопущення ліцензіатом подальших порушень і водночас дає йому можливість виправити «помилки» у визначений термін.
Органи ліцензування можуть вдатися до «виховних» заходів, маючи такі підстави:
- відповідну заяву самого ліцензіата (рішення набуває чинності наступного робочого дня після його ухвалення);
- акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов провадження виду господарської діяльності (частини виду господарської діяльності);
- несплата за видачу ліцензії (рішення набуває чинності через 10 робочих днів з дня його прийняття).
Орган ліцензування інформує ліцензіата про відповідне рішення не пізніше 3 робочих днів з дня його прийняття, відправивши повідомлення рекомендованим листом.
Дія ліцензії зупиняється повністю або частково до повного усунення ліцензіатом підстав для прийняття такого рішення, а відновлюється (повністю або частково) після подання до органу ліцензування заяви ліцензіата, відомостей про усунення підстав для призупинення дії ліцензії, а також інформації про сплату штрафу (якщо такий було накладено). Запис щодо рішення органу ліцензування про зупинення та відновлення дії ліцензії повністю або частково вноситься до ліцензійного реєстру наступного робочого дня після його прийняття.
Лави порушників поповняться?
У ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення введено нові види порушень порядку провадження господарської діяльності. Визначено й покарання за них. Зокрема, порушення ліцензіатом установленого Законом терміну повідомлення органу ліцензування про зміну відомостей, зазначених у заяві та документах, тягне за собою накладення штрафу від 250 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Невиконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов передбачає накладення штрафу від 500 до 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Також до Кодексу додано нову статтю — 16612, якою передбачено стягнення штрафу з посадових осіб органів ліцензування, які порушили законодавство у цій сфері.
Баланс повноважень Державної регуляторної служби
Згідно із Законом №139-ІХ розпорядження ДРС можуть бути оскаржені в суді. Також з її повноважень виключено низку питань, натомість додано нові. Зокрема, на ДРС покладається ведення Реєстру розгляду скарг здобувачів ліцензій, ліцензіатів на дії (бездіяльність) органів ліцензування щодо порушення законодавства у сфері ліцензування. Також ДРС (на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування) погоджуватиме проведення позапланових перевірок ліцензіатів на предмет дотримання ними ліцензійних умов. Підставами для цього можуть бути:
- виявлення в державних інформаційних ресурсах (паперових або електронних) інформації, що свідчить про порушення ліцензіатом ліцензійних умов, або ж даних, які не узгоджується з поданими ліцензіатом відомостями;
- у разі обґрунтованого звернення фізичної або юридичної особи, чи ФОП щодо завданої матеріальної шкоди або порушення законних права та інтересів унаслідок порушення ліцензійних умов конкретним ліцензіатом;
- повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю) про виявлені в процесі перевірок порушення ліцензійних умов.
Процедуру апеляції вдосконалено
Усі рішення органу ліцензування можуть бути оскаржені через звернення до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування (ЕАР) або ж позов до суду.
ЕАР буде постійно діючим колегіальним органом при ДРС, який розглядатиме скарги здобувачів ліцензії, ліцензіатів на дії (бездіяльність) органу ліцензування щодо порушення законодавства у цій сфері впродовж 3 робочих днів з дня їх отримання. Про факт порушення, а також про своє рішення ДРС повідомлятиме і скаржників, і відповідний орган ліцензування (рекомендованим листом або через засоби телекомунікації).
Як написати скаргу?
Скарга укладається в довільній формі, однак у ній обов’язково має бути зазначено:
- повне найменування, місцерозташування, ідентифікаційний код (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) скаржника чи його представника;
- зміст порушення (на думку скаржника);
- обґрунтування його вимог;
- відомості про розгляд вказаного у скарзі питання в суді;
- підпис особи, яка подає скаргу, або її представника із зазначенням дати формування документа.
До скарги додаються копії документів, що підтверджують її обґрунтованість. У день отримання повідомлення про прийняття скарги до розгляду орган ліцензування вносить до ліцензійного реєстру дату і номер повідомлення про розгляд скарги ЕАР та розміщує інформацію про зупинення дії оскаржуваного рішення органу ліцензування до прийняття відповідного розпорядження на підставі рішення ЕАР.
Скарга залишається без розгляду, якщо порушені в ній питання виходять за межі повноважень ЕАР; її подано після набуття чинності оскаржуваного рішення органу ліцензування (крім скарг щодо відмови у видачі ліцензії, які можна подати протягом місяця з дня прийняття); якщо дії органу ліцензування щодо порушення ним законодавства у сфері ліцензування розглядаються в суді.
Для розгляду скарги до участі в засіданні ЕАР запрошуються здобувач ліцензії чи ліцензіат та представник органу ліцензування, залучаються копії документів, що стосуються оскаржуваних рішень (крім відомостей, які містяться у відкритих реєстрах). За потреби ДРС може затребувати в органу ліцензування додаткові документи, що стосуються прийняття оскаржуваного рішення. Задля оперативності відповідні запити можуть передаватися за допомогою засобів телекомунікацій.
Рішення приймається двома третинами голосів присутніх на засіданні членів ЕАР — шляхом їхнього особистого голосування і оформлюється протокольним рішенням, яке має підписати головуючий на засіданні та секретар ради.
Рішення ЕАР про задоволення скарги ліцензіата та відомості про прийняте розпорядження ДРС за результатом розгляду скарги вноситься до Реєстру розгляду скарг, відповідно, ліцензія скаржника залишається чинною, а суб’єкт господарювання — ліцензіатом.
У разі ж відхилення скарги ліцензія вважається анульованою повністю або частково чи термін її дії припиняється повністю або частково — з дня внесення даних ДРС до Реєстру.
Галина МИРОНОВА, старший науковий співробітник НДІ приватного права та підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака Національної академії правових наук України
