Те, що вартість більшості ліків в Україні в кілька разів перевищує ціну аналогічних препаратів у Європейських країнах, – факт доведений. Залишається довести ще одне: подолати таке парадоксальне явище можна. Першим кроком на шляху до цивілізованої державної політики в цій сфері стала Постанова Кабінету Міністрів України «Про реалізацію пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб із гіпертонічною хворобою», ухвалена 25 квітня 2012 року.
Постановою було намічено кілька етапів реалізації проекту. На першому – передбачалося запровадження порядку визначення зовнішніх порівняльних (референтних) цін, встановлення граничного рівня оптово-відпускних цін на лікарські засоби з використанням механізму визначення референтних цін на обмежену групу ліків для внутрішнього ринку України, їх оприлюднення; контроль за цінами з боку Держлікслужби; відпрацювання механізму часткового відшкодування вартості ліків (реімбурсації) за рахунок коштів державного фінансування. На разі перший етап пройдено – визначено референтні ціни та встановлено граничний рівень оптово-відпускних цін на лікарські засоби від гіпертонії. Із 1 серпня 2012 року роздрібна ціна на препарати, включені до пілотного проекту, не повинна перевищувати 37,5% від граничної оптово-роздрібної ціни. Про це повідомила під час прес-конференції в МОЗ перший заступник Голови Державної служби України з лікарських засобів Інна Демченко.
«Згідно з цим проектом, саме держава регулюватиме ціну виробника. Тобто ціна на ліки встановлюватиметься за єдиними правилами – вона має бути не вище граничної оптово-відпускної ціни плюс 10% – націнка дистриб’ютора і 25% – націнка аптечної мережі», – зазначила вона.
Як повідомляє прес-служба МОЗ України, до 1 серпня 2012 року суб’єкти господарської діяльності (аптечні мережі) привели ціни на генеричні лікарські засоби, що зареєстровані в Україні і підпадають під дію пілотного проекту, у відповідність до наказу МОЗ України від 01.06.2012 № 419, у якому й наведено перелік оптово-відпускних цін. На сьогодні асортимент антигіпертензивних лікарських засобів в аптеках становить від 100 до 180 найменувань. Загалом же до пілотного проекту за торговельними назвами включено 243 препарати.
Другий етап реалізації пілотного проекту передбачає впровадження реімбурсації лікарських засобів, тобто часткового відшкодування їхньої вартості, яку хворі на гіпертонічну хворобу почнуть отримувати вже з 1 вересня – після прийняття Урядом відповідного рішення. За підрахунками експертів, зменшення цін на ліки на 15% знизить показник смертності від ускладнень гіпертонічної хвороби (зокрема, інсультів) на 45-50%, а громадяни України зекономлять у такий спосіб щонайменше 160 млн грн.
МОЗ України спрямувало в регіони методичні рекомендації для лікарів щодо механізму виписування рецептів на придбання пацієнтами ліків від гіпертонії. Держлікслужба України своєю чергою розробила рекомендації для фармацевтів з питань відпуску ЛЗ в аптеці. Утім, і в лікарів, і в фармацевтів досі виникає чимало запитань з приводу деталей реалізації пілотного проекту.
ВАСИЛЬ НЕТЯЖЕНКО: ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП ПРОЙДЕНО
Про особливості та механізм реалізації другого етапу пілотного проекту ми попросили розповісти головного позаштатного спеціаліста МОЗ України за спеціальністю «Терапія», члена- кореспондента НАМН України, доктора медичних наук, професора Василя НЕТЯЖЕНКА.
– Чому для пілотного проекту було обрано саме артеріальну гіпертензію?
– Бо це надзвичайно актуальна проблема. Приблизно 12 мільйонів громадян країни мають підвищений артеріальний тиск (АТ), а це третина дорослого населення. Із них лише 60% знають про своє захворювання, але починають лікуватися лише 40%, і тільки 14% хворих лікуються системно, тобто не місяць- два, а щонайменше півроку-рік. Для порівняння: у Чехії постійно лікують артеріальну гіпертензію (АГ) 60% хворих, у цілому по Європі – 30%. Причини недисциплінованості українських гіпертоніків різні – під час опитувань більше половини з них говорили, що забувають приймати ліки або їх нічого не турбує, 26% побоюються побічних ефектів, 14% не мають грошей на медприпарати, 12% не вважають їх ефективними, 10% хвилюються, що звикнути до них тощо.
– І які наслідки такого своєрідного підходу до лікування ?
– Досить сумні. Щороку в Україні серед дорослого населення реєструють 105–110 тис. хворих, у яких на тлі гіпертонічної хвороби виникає інсульт. У разі геморагічного інсульту (кожен третій випадок із загального числа) 40% таких хворих помирає (у разі ішемічного інсульту – 30%), крім того, щороку реєструють ще й 50 тис. хворих з інфарктом міокарда (смертність серед цієї категорії – 20–25% у перший рік). Ті, кому вдалося врятувати життя, залишаються непрацездатними і часто потребують сторонньої допомоги. І це при тому, що в разі системного лікування багатьох трагедій можна було б уникнути. Доведено: якщо знизити систолічний тиск на 10 мм. рт. ст. кількість ускладнень знижується на 38%, якщо ж на 20 мм. рт. ст. – на 50%.
– Чи добре обізнані наші лікарі з тим, як ефективно лікувати цю хворобу?
– У разі призначення медикаментозної терапії хворим на гіпертонічну хворобу лікарі повинні користуватись критеріями, визначеними наказом МОЗ України від 24.05.2012 № 384 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги в разі артеріальній гіпертензії». Затверджені протоколи з діагностики та лікування АГ розміщено на сайті МОЗ України – там передбачено особливості лікування, наприклад по групам пацієнтів (люди старшого віку, підлітки, вагітні), за наявності супутніх захворювань тощо. Кожен лікар повинен послуговуватися такими протоколами. Та найбільшою проблемою нині є те, як змусити чи заохотити пацієнта стежити за рівнем АТ й у разі його підвищення звернутися до фахівця. Перший крок – організовувати постійно діючі пости вимірювання АТ у громадських місцях. Так роблять у багатьох країнах, і це дає позитивні результати. Далі – змінювати ставлення до свого здоров’я у населення, вести роз’яснювальну роботу.
– Пілотний проект пропонує безкоштовне лікування АГ всім охочим чи лише незаможнім?
– Усім без винятку. Але найбільше зацікавлені у ньому соціально незахищені верстви населення – ті, хто свідомо ставляться до власного здоров’я, однак не завжди мають можливість турбуватися про нього через фінансову скруту.
Як свідчить практика, тривалість та обране лікування безпосередньо залежить від вартості медикаментів, особливо в сільській місцевості. Хворий отримує визначені пілотним проектом ліки за пільговим рецептом лікаря, але якщо пацієнт обере інший препарат цієї групи за вищою ціною – він доплачує різницю безпосередньо в аптеці.
– Які саме препарати потрапили під дію пілотного проекту і чому?
– На сайті МОЗ України оприлюднено практично весь перелік препаратів, усі фармацевтичні назви і їхні референтні (середні) ціни, які було запропоновано виробникам. Обрано 3 основні групи антигіпертензивних препаратів – інгібітори АПФ (еналаприл, лізиноприл) – наші лікарі використовують цю групу в лікуванні 60% пацієнтів, бета-адреноблокатори (бісопролол, метопролол, небіволол) – їх приймають 20% хворих і антагоністи кальцію (амлодипін та ніфедипін). Таким чином було визначено сім так званих хімічних молекул, які найчастіше використовують для лікування АГ. На кожну з них існує приблизно 30–40 різних препаратів – як вітчизняного, так й імпортного виробництва. Для комплексного лікування лікар може виписати 3 препарати різних груп, але, як показує практика, 75% наших пацієнтів адекватно відреагують на один грамотно підібраний препарат. Тому на початку ми рекомендуємо виписати хворому 1 препарат на 1 місяць, потім подивитися, як він реагує на таке лікування, і або коригувати дозу, або призначити додатково препарат іншої групи. Тож спочатку хворому доведеться звертатися до лікаря за пільговим рецептом 1 раз на місяць, потім – раз на 2–3 місяці. Водночас він буде не просто купувати ліки, а й перебувати під наглядом фахівця.
– І ці ліки можна буде придбати лише за рецептом?
– Ні, рецепт потрібен для того, щоб отримати компенсацію. Але якщо пацієнт хоче лікуватися за власний рахунок, то він може отримати (поки що) будь-який із цих препаратів в аптечній мережі без рецепту. Принаймні ця норма працюватиме певний час – у «перехідний період», але рано чи пізно ми перейдемо на винятково рецептурний відпуск ліків, як це робить увесь цивілізований світ. Хворий обирає більш доступний лікарський засіб за умови надання пільгового рецепта, в якому зазначена міжнародна непатентована назва лікарського засобу.
Пацієнт може отримувати препарат за пільговим рецептом на території, де він фактично прописаний. Якщо, наприклад, пацієнт їде до іншої області або міста, то йому потрібно зареєструватися у місцевому медичному закладі й отримати там рецепт, за яким в аптеці йому нададуть препарат.
– Хто має право виписати такий рецепт і чим він відрізняється?
– Виписуватиме такі рецепти той, хто займається лікуванням АГ, а саме: сімейний лікар, лікар загальної практики, кардіолог, педіатр (серед підлітків також є хворі на гіпертонію). Списки лікарів, які мають право виписувати ці рецепти, буде внесено до автоматизованої інформаційної системи. Рецепти виписуватимуть тільки на типових бланках (форма №1) за умов звітності, вони мають спеціальні номери, на них повинно бути 2 підписи, кругла печатка – це звітний документ. Зрештою, досвід роботи з пільговими рецептами в нас уже є – правила виписування рецептів та вимог-замовлень, порядок відпуску ЛЗ з аптек та їх структурних підрозділів, інструкції про порядок зберігання, обліку та знищення рецептурних бланків і вимог-замовлень регулює Наказ МОЗ України від 19.07.2005 № 360. Інша справа, що ніколи пільговиків не було в такій кількості. Тому головні лікарі ЛПЗ мають тримати на постійному контролі дотримання правил виписування рецептів, забезпечити необхідну кількість рецептурних бланків та їх облік.
– Чи не обмежується кількість таких рецептів?
– Ні. Але потрібно, щоб лікарі достеменно знали, скільки у них на дільниці хворих на АГ – у кожній області слід створити електронний реєстр таких пацієнтів, адже сума компенсаційних коштів, яка надходитиме в регіони, залежатиме від кількості хворих на АГ, внесених у відповідні реєстри. Тому ці реєстри потрібно якнайшвидше привести у відповідність до реальної статистики. На жаль, в окремих областях спостерігається суттєва різниця між показниками захворюваності й офіційно встановленою кількістю хворих на гіпертонію.
– Чи в усіх аптеках відпускають «компенсовані» препарати і чи є у них відповідні запаси?
– Право відпуску мають лише аптеки, які уклали відповідні угоди з місцевими органами влади. Але укладати такі угоди можуть усі аптеки. Рецептурні бланки також повинна забезпечувати місцева влада – для цього їм виділяють спеціальні кошти. Кошти з держбюджету, передбачені на компенсацію, перерозподілять між областями – обласне управління охорони здоров’я разом з аптечною мережею розв’язуватиме питання щодо компенсації. А щодо запасів ліків – Державній акціонерній компанії «Ліки України» до 25 травня цього року було доручено провести закупівлю двомісячного запасу лікарських засобів для лікування осіб із гіпертонічною хворобою. Усі повинні бути готові до того, що 1 вересня пацієнт прийде у поліклініку за рецептом, в аптеку – за безкоштовними ліками і його запит задовольнять. На жаль, деякі аптеки і лікарі вважають, що «чергова кампанія» мине сама собою, тож і вичікують. Але підготовчий етап уже пройдено і часу до старту залишилося обмаль. Тож свою роботу повинні активізувати й штаби (центральні, обласні, районні), яким доручено слідкувати за впровадженням проекту.
– Як Ви вважаєте, чи буде поширено набутий досвід на інші категорії лікарських засобів?
– Так, якщо результат пілотного проекту буде успішним.
Матеріали підготувала Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»
ТОЧКА ЗОРУ
Петро ХОМРАЧ, головний лікар Менської ЦРЛ, депутат обласної ради
Механізм відшкодування вартості препаратів для лікування гіпертонічної хвороби потрібно було впровадити вже давно, адже далеко не всі хворі можуть купувати ці ліки постійно. Тому ми активно підключилися до цієї ініціативи держави. ЦРЛ і амбулаторії району забезпечені всім необхідним (у тому числі достатньою кількістю рецептурних бланків), з лікарями постійно проводимо заняття, де пояснюємо їм щонайменші деталі того, як все має відбуватися – від прийому хворого, виписування рецепту до механізму відшкодування. Подбали і про належну інформацію для пацієнтів, а також про те, щоб з 1 вересня у нас не виникало «рецептурних» черг. На майбутнє хотілося б, щоб ця процедура була дещо спрощена, адже щомісяця пацієнт повинен оформляти рецепт, а лікар його виписувати, обліковувати тощо. Наприклад, можна запровадити так званий паспорт хворого на АГ, де лікар робитиме лише відмітки про відвідування і пролонгацію прийому препарату, чи передавати такі відомості безпосередньо в аптеку в електронному вигляді, щоб на підставі цього там відпускали необхідні ліки. Якщо ж хворий не може прийти до лікаря на прийом, його повинен відвідати сімейний лікар та його медсестра – пацієнт має відчути, що нова ідея – це турбота про нього, а не додатковий клопіт.
Владислав КОЗЛОВСЬКИЙ, завідувач комунального підприємства «Аптека №127» Житомирської міської ради
Звісно, держава прагне вплинути на процес повернення аптекам коштів (і це відрадно!), аби він був стабільним та прозорим. Переконаний, до речі, що надалі здійснюватимуться подібні кроки стосовно й інших груп медикаментів. Державна служба з лікарських засобів розробила рекомендації для фармацевтів із питань відпуску ЛЗ в аптеці (тим більше, що за подібною схемою ми працюємо вже не перший рік – за програмами пільгового та безкоштовного відпуску ліків). Так пацієнту з рецептом, у якому вказано одну із семи речовин, тобто міжнародну непатентовану назву лікарського засобу із переліку внесених до реєстру ліків для гіпертоніків, провізор повинен повідомити про наявні лікарські препарати в аптеці (зі вказаною в рецепті діючою речовиною) – а відтак запропонувати спочатку більш доступний за ціною лікарський засіб та видати пацієнту препарат зі знижкою. Рецепти формуються в реєстри – їх передають у структуру, яка відповідатиме за відшкодування коштів, що отримуватиме аптека. Тобто рецепт стає фінансовим документом, у чому зацікавлені й лікар, й аптека. Нібито все розумно й прозоро. Але в нас, на жаль, не обходиться без «каменів спотикання». Про це свідчить бодай такий приклад з практики безкоштовного відпуску медикаментів. На разі є певний перелік препаратів, який повинен бути відшкодований державою (зокрема, психотропних лікарських засобів у разі захворювань нервової системи, хвороб Паркінсона та епілепсії). Фінансування ж проводиться на рівні приблизно 60%. Ми неодноразово порушували це питання перед місцевою владою (адже відшкодування цих коштів має здійснюватися з міського бюджету). І хоча ми завжди маємо з нею порозуміння, проте проблема в тому, що коштів бракує не лише для потреб фармації, зокрема, та медицини загалом, а й для розв’язання нагальних народногосподарських питань. На жаль, такі реалії всієї України – коштів не вистачає. Ми застосовували різні схеми – регулювали черги, контролювали терміни та кількість отриманих препаратів кожним окремим пацієнтом. Але це ніщо інше, як «перетягування ковдри». Такими методами проблему не розв’язати. Тож я хочу наголосити, що новий проект повинен бути перш за все підтверджений гарантіями його повної та якісної реалізації (і головне – фінансовими). Враховуючи ж досвід попередніх програм (недостатнє відшкодування коштів), упевненості в такій гарантії, на жаль, немає.
Крім того, спірною є ситуація з ціною навіть на ті медикаменти, які вже підлягають пільговому відпуску (або вартість яких уже відшкодовує держава). Так, виробники реєструють свої ціни в МОЗ за однією ціною, в оптовому ж сегменті вона, зазвичай, вища – отже придбати такий препарат для пільгового відпуску пацієнтам аптека не має права.
Інший приклад: за бюджетні кошти ми можемо купити дешевший лікарський засіб – проте в МОЗ України він не зареєстрований, відтак права на його відпуск ми не маємо. Тобто виникає ситуація, коли дешевший препарат аптека не може придбати, а купувати дорожчий – немає сенсу. Тож «каменів спотикання» – багато (додайте сюди ще й велику кількість діючих аптек, що породжує нездорову конкуренцію).
Олена КАЧАН, головний терапевт Рівненської області, завідувачка Центру аритмології Рівненської обласної лікарні, заслужений лікар України.
Станом на серпень 2012 року в Рівненській області зареєстровано понад 244 тисячі хворих на АГ (серед приблизно 1 млн населення регіону). Тож зрозуміло, наскільки це актуальна проблема для нас. До того ж ми переконані, що цей перелік буде поповнюватися, коли буде налагоджено більш детальний облік, наприклад, для формування електронного реєстру таких пацієнтів (поки що його створено лише у Рівненському районі). Щойно ми розпочали реалізацію пілотного проекту – було сформовано робочу групу, до якої увійшли керівники охорони здоров’я, головні позаштатні терапевти і головні лікарі кожного району, а також організовано відповідні штаби в кожному регіоні. Вони проводили активну підготовчу й інформаційну роботу – на сьогодні медичні працівники області обізнані з деталями впровадження пілотного проекту і готові до цього. Певна річ, лікарі первинної ланки усвідомлюють, що на них лягає додаткове навантаження – у кожного лікаря кілька сотень хворих на гіпертонію, кожному з них потрібно виписати рецепт і не один, адже найчастіше такі пацієнти отримують комбіноване лікування, до того ж слід вести ще й звітну документацію. Кожному фахівцю, який задіяний у проекті (амбулаторно-поліклінічна ланка, сімейна медицина, керівники районних відділів охорони здоров’я), ми надали методичний посібник, у якому містяться відповіді на всі запитання, що можуть виникати в процесі повсякденної роботи. До нас приїздили фахівці МОЗ, які також вели роз’яснювальну роботу. Питанню впровадження проекту на території області було присвячено й колегію облуправління охорони здоров’я. Своєю чергою ми перевіряли стан готовності поліклінік, амбулаторій області – всі заклади мають рецептурні бланки і замовлення у достатній кількості, у багатьох закладах лікарі вже виписують рецепти на групи препаратів, визначені пілотом. Хоча механізм компенсації ще не впроваджено, і тому виникає багато запитань, як це буде відбуватися. Особливо важливо при цьому налагодити взаємозв’язок з аптечною мережею. Начебто порозуміння у цих питаннях є, та як буде насправді – покаже час. Поки що аптеки знизили ціни на згадану групу препаратів, але не на обіцяні 20%. Пацієнти ж очікують реальної компенсації вартості ліків від держави – в цьому полягає головна ідея проекту і від цього залежить, чи він буде лише пілотним, чи стане реалією нашого життя. Принаймні про це свідчать і дзвінки на спеціальну «гарячу» телефонну лінію, яка працює на базі Центру здоров’я.