Денний стаціонар — добре відома ще із середини минулого століття і поширена в усьому світі форма надання медичної допомоги, яка є однією зі стаціонарозамінних технологій. Наразі в Україні денні стаціонари в основному працюють як структурні підрозділи клінічнодіагностичних центрів комунальних некомерційних підприємств. Сьогодні їхні послуги затребувані, але це, на жаль, не гарантує їм безтурботного майбутнього з 1 квітня нинішнього року.
У 2013 році в Україні поліклініки були реорганізовані в центри первинної медико-санітарної допомоги зі структурними підрозділами: амбулаторіями та клінічно-діагностичними центрами, де пацієнти отримували повний комплекс діагностичних і лікувальних послуг. Водночас з метою розвитку стаціонарозамінних форм лікування в клінічно-діагностичних центрах було розгорнуто певну кількість (залежно від потреби й потужності центру) ліжок денного соматичного стаціонару для хворих терапевтичного, неврологічного, кардіологічного та хірургічного профілю.
Адже, по-перше, одне ліжко-місце в денному стаціонарі використовується протягом однієї робочої зміни для декількох пацієнтів, а по-друге, це дає можливість проводити профілактику хронічних захворювань, а отже, зменшувати частоту рецидивів й інвалідизації пацієнтів.
Амбулаторне лікування на вторинній ланці для пацієнта — це, звісно ж, можливість пройти обстеження та лікування в одному місці, продовжуючи працювати, не оформлюючи листок непрацездатності.
Для закладу охорони здоров’я це є додатковим бонусом, що приваблює пацієнтів, а в нових умовах — фінансування через оплату цих послуг державою.
До того ж стаціонарозамінні лікувально-діагностичні технології дають змогу раціональніше використовувати кошти завдяки:
- зниженню собівартості одного ліжко-дня;
- економії кадрового ресурсу (не потрібно оплачувати нічні чергування лікарів і медичних сестер);
- скороченню витрат на комуналку (електроенергія, вода, амортизація приміщень тощо);
- відсутності потреби у харчуванні пацієнтів;
- відсутності охорони.
Про те, наскільки затребуваними виявилися послуги денного стаціонару, як такі відділення працюють сьогодні та які перспективи мають у сенсі реформування системи охорони здоров’я в Україні, «ВЗ» розпитала директора КНП «Консультативно-діагностичний центр» Шевченківського району м. Києва, Заслуженого лікаря України, кандидата медичних наук Наталію Берікашвілі.
ВЗ Із чого все починалося і яким заклад є сьогодні?
Наталія БЕРІКАШВІЛІ, директор КНП «Консультативно-діагностичний центр» Шевченківського району м. Києва, Заслужений лікар України, кандидат медичних наукМабуть, тому лікуватися в нас бажають не тільки мешканці нашого району, а й населених пунктів, розташованих поблизу Києва, — поряд залізничний вокзал. Велику роль відіграє ефект «сарафанного радіо», тому наш денний стаціонар працює у дві зміни. До речі, на його 15 ліжках упродовж 2019 року проліковано 1500 людей.
На лікування та реабілітацію до нас направляють і сімейні лікарі, і «вузькі» фахівці. У нашому фізіотерапевтичному центрі працюють лікарі-реабілітологи, які допомагають відновитися людям після травм, інсультів й інших захворювань.
Вважаю, коли розпочнеться другий етап реформи, і ми відійдемо від територіального принципу медичного обслуговування та фінансування, пацієнтів побільшає в рази. Адже окрім інших конкурентних переваг ми маємо найбільший бонус — високопрофесійний персонал, який дуже цінуємо і бережемо. Але у зв’язку з певною невизначеністю відносно принципів оплати роботи медичних працівників є певне занепокоєння щодо збереження кадрів. Тож, гадаю, доведеться шукати додаткові мотиваційні важелі.
Зрештою, ми вже маємо певний досвід. Скажімо, у роки економічної кризи, коли люди навіть думати собі не дозволяли про оздоровлення під час відпустки, ми у себе в закладі організували курортне лікування для співробітників. «Санаторієм удома» став денний стаціонар, де наші медичні сестри та санітарки могли пройти обстеження (до речі, лабораторія у нас дуже потужна, минулого року отримала міжнародну акредитацію), необхідне лікування, фізіотерапію й реабілітацію.
Два останні пункти — окремий предмет гордості. Наше фізіотерапевтичне відділення — чотириповерхова будівля, де розташований доволі великий реабілітаційний комплекс. Тут забезпечено можливість пройти водолікування, масажні й інші фізіотерапевтичні процедури. Тож фізіотерапія часто включена в загальну лікувальну програму, і отримати її можна, перебуваючи в денному стаціонарі.
Реабілітація є надто важливим етапом лікування, на якому не можна економити, інакше потім доведеться розплачуватися рецидивами і складнішим лікуванням. Тому ми постійно впроваджуємо новітні реабілітаційні методики.
Наприклад, з минулого року використовуємо електроміостимуляційні методики, що суттєво пришвидшують післяопераційну реабілітацію пацієнтів, які перенесли тотальне ендопротезування кульшових і колінних суглобів. Хороший результат отримуємо також завдяки проведенню ударно-хвильової терапії такої доволі поширеної патології, як плантарний фасциїд (п’яткова шпора).
ВЗ Як визначено місце вашого структурного підрозділу в системі охорони здоров’я після реформи?
— Ми належимо до амбулаторної вторинної медичної допомоги, тож для контрактування з НСЗУ можемо обрати пакет «Амбулаторна допомога». Процес укладання договору ми розпочали, але через деякі дрібні неточності під час заповнення документів, контракт не підписали. Але це справа часу, бо, на моє переконання, коли в держави, на жаль, не вистачає коштів на утримання великих стаціонарних комплексів, стаціонарозамінні методи лікування набувають неабиякої актуальності. Тим більше, що в денному стаціонарі отримувати медичну допомогу можуть усі категорії населення: від дітей, осіб літнього віку, пацієнтів з обмеженими можливостями до людей із дуже високим темпом життя. Але коли виникає потреба в інфузійному лікуванні, діагностичних втручаннях тощо, денний стаціонар для них є найприйнятнішою формою.
Отже, ми надаємо будь-яку медичну допомогу, дозволену чинним законодавством на амбулаторному рівні. Оскільки, як я вже казала, ми робимо акцент на стаціонарозамінних методах лікування і діагностики — людині не треба лягати в лікарню, аби пройти комплексне обстеження, та й більшість захворювань не потребує лікування в умовах стаціонару в його традиційному (цілодобовому) режимі.
Звичайно, є люди, яких ми змушені за станом здоров’я спрямовувати до стаціонару під цілодобове спостереження лікарів, але їх небагато.
Загалом у Шевченківському районі Києва працюють п’ять денних стаціонарів. Тож така форма лікування сьогодні доступна ще й територіально. Тому й попит залишається високим: обіг кожного ліжко-місця в день — три людини.
ВЗ Які захворювання можна лікувати в денному стаціонарі?
— Спектр показань до лікування в денному стаціонарі дуже широкий — від захворювань нервової, серцево-судинної систем, органів дихання та ендокринної системи до захворювань сечостатевої системи, ока і придаткового апарату.
Витратними матеріалами ми забезпечуємо денний стаціонар на 100%, закуповуємо також і ліки, що входять до Національного переліку основних лікарських засобів. І Нацперелік, і реформа системи охорони здоров’я в цілому спрямовані на те, аби надати гарантований державою обсяг медичної допомоги. Решта ж буде, мабуть, оплачуватися інакше, адже не всі види медичних втручань можна вкласти у задекларований тариф. Ми не перша країна, що торує цей шлях, тож потрібно врахувати досвід держав, яким вдалося досягти неабияких успіхів, наприклад, Казахстану, Молдови. 
Тетяна СТАСЕНКО, «ВЗ»
