Пандемія оголила всі болючі проблеми медичної галузі й створила нові, зовсім непередбачувані. Першими їх відчули на собі медичні працівники. Їм обіцяли захисні маски й костюми, «шатли» для довозу на робочі місця, підвищення зарплат. Однак пандемія випередила обіцянки, тому на сьогодні доводиться вирішувати всі проблеми в авральному режимі й не завжди ефективно.
Чи вдається це місту Києву, де на сьогодні зареєстровано найбільшу кількість хворих на COVID-19? Про це – наша розмова з Головою Ради Київської міської профспілки працівників охорони здоров’я Сергієм КУБАНСЬКИМ.
ВЗ В перших рядах жертв коронавірусу опинилися українські медики. Чи сталося це тому, що в них недостатньо засобів індивідуального захисту?
Сергій КУБАНСЬКИЙ, Голова Ради Київської міської профспілки працівників охорони здоров’яВЗ Чи маєте об’єктивну картину захищеності київських медиків?
– Профспілка постійно здійснює заходи громадського контролю в цій сфері. Можливо, не всі керівники ставляться до таких заходів з належним розуміння, мовляв, тут купа роботи, а їм статистику подавай. Однак ми вважаємо це надважливим питанням. Тому наші профкоми збирають інформацію про стан забезпеченості ЗІЗ у кожному закладі. Проаналізувавши її, ми розуміємо: ситуація напружена. Попередньо лікарням Києва було виділено 500 тисяч масок. Однак в системі працює понад 34 тисячі медичних працівників. Навіть якщо в одну зміну вийде третина з них, а маски слід змінювати кожні 2 години,то на день потрібно 43 тисячі масок. Тобто наявної кількості вистачить максимум на 10 днів. Принаймні на сьогодні заклади повідомляють про потребу у 520 тис. масок та 50 тис. респіраторів. Ще складніша ситуація з костюмами біозахисту, яких практично немає. Вітчизняні виробники почали налагоджувати їх виробництво, начебто зможуть щодня «видавати на гора» 1 тисячу таких виробів. Однак, тут важливо забезпечити ще й сертифікацію продукції. Чи дійсно ці костюми захищатимуть? Бо на разі у медиків виникають нарікання на якість продукції, завезеної з Китаю. Бракує медикам і захисних окулярів. Тобто не можна сказати, що захисних засобів у лікарнях немає, але їх кількість обмежена, особливо на випадок розгортання пандемії.
ВЗ Чи має медичний працівник право відмовитися від виконання своїх обов’язків, якщо його не забезпечили засобами індивідуального захисту, адже один такий прецедент в Україні уже трапився, закінчившись звільненням «неслухняної» працівниці?
– Заклад охорони здоров’я повинен забезпечити медиків всім необхідним для роботи з COVID-19, адже такі умови загрожують їх здоров’ю та життю. Законодавство, а саме норми статей 141, 153, 163 Кодексу законів про працю та статті 8 Закону України «Про охорону праці» визначають ці норми імперативними для роботодавця. Однак, вид робіт та категорія працівників визначається тим самим невдалим наказом МОЗ №722. Тож медичний працівник має право відмовитися від виконання своїх обов’язків (якщо повноцінного захисту роботодавець йому не забезпечив) у разі, коли такі ЗІЗ нормативно передбачені для виконання конкретного виду робіт. Тож важливо розуміти правомірність такої відмови : у випадку, коли діагноз COVID-19 у пацієнта є підтвердженим, або ж існують об’єктивні підстави вважати його ймовірним, а належних ЗІЗ працівник не отримав. Але якщо це лише припущення згаданого діагнозу (наприклад, за наявності пневмонії або бронхіту), то відмова від виконання обов’язків медпрацівником може бути розцінена як незаконна відмова від надання пацієнту медичної допомоги. Якщо ж працівника примушують працювати без захисту за підтвердженого діагнозу COVID-19 у хворого, він повинен письмово заявити про неможливість виконання такої вказівки через відсутність ЗІЗ. Відповідну заяву можна написати на ім’я керівника структурного підрозділу – для того, аби все максимально відповідало вимогам закону. Потрібно чітко дотримуватись стандартів надання медичної допомоги хворим на COVID-19.
ВЗ Виникають побоювання, що медичні працівники просто звільнятимуться з роботи, оскільки не захочуть ризикувати життям за мізерну заробітну плату. Або з братимуть відпустку за свій рахунок.
– Такі випадки вже трапляються, хоча про масові звільнення не йдеться. По-перше, медики бачать, у якому спецодязі працювали китайські колеги, і порівнюють з тим, що мають у своєму розпорядженні. По-друге, коронавірус недостатньо вивчений, тому достеменно ніхто не знає, які ризики він несе, а невідоме завжди лякає. Зрештою, є й інші пояснення до заяв медиків на звільнення, наприклад, наявність хвороб, які є обтяжуючим фактором для виникнення ускладнень внаслідок COVID-19 тощо. Щодо відпустки без збереження заробітної плати, на сьогодні існує дві правові підстави для її надання. Перша: в обов’язковому порядку – статтею 25 Закону України «Про відпустки» визначено таке право для осіб, що мають дітей до 14 років (на період дії карантину, за бажанням працівника). Друга: Законом України, який нещодавно був прийнятий на позачерговій сесії Парламенту, передбачено, що під час карантину між роботодавцем та робітником може бути досягнута згода про надання відпустки без збереження зарплати на весь цей період згідно зі ст. 26 Закону України «Про відпустки».
ВЗ Нині заклади перепрофільовуються під «диктовку» пандемії, планові операції відміняються, чи не відправлятимуть у зв’язку з цим медпрацівників у добровільно-примусові відпустки?
– На жаль, така практика давно поширена в Україні. Коли щось трапляється (оптимізація, реорганізація, недофінансування закладів), медпрацівникам одразу «радять» писати заяву на відпустку за власний рахунок. Слід пам’ятати, що це незаконно. Таку заяву ви можете написати тільки за власним бажанням. «Аргументи» на зразок того, що ви отримуєте пенсію і вам є на що жити, не мають жодного стосунку до вимог закону. Якщо роботодавець не може організувати роботу закладу в певних умовах, він має забезпечити виплати працівникам хоча б у розмірі окладу на період карантину, або офіційно оголосити простій, відповідно до вимог статті 34 Кодексу законів про працю. Профспілка звертається до міської влади з проханням виділити відповідні кошти з бюджету міста.
Уряд також прийняв відповідне рішення, яке має на меті захистити працівників – на період встановлення обмежувальних заходів у зв’язку з поширенням COVID-19 зберігаються їх трудові права і оплата праці. Установам та організаціям усіх форм власності рекомендовано на час встановлення обмежувальних заходів не допускати звільнення працівників, які перебувають у відпустці без збереження заробітної плати. Якщо ж такі порушення трапляються, просимо повідомляти про них Профспілку.
ВЗ Наскільки місцева влада готова підтримати медичних працівників?
– Я вважаю, що на разі всі вишукують такі можливості – від центральних органів влади до місцевих. Київська міська профспілка працівників охорони здоров’я неодноразово зверталась до органів місцевої влади з пропозицією прийняти комплексну програму місцевих стимулів для медичних працівників. І ось 26 березня Київська міська рада внесла важливі зміни до міської цільової програми «Здоров’я киян» на 2020-2022 роки. Тож з 1 квітня за рахунок місцевого бюджету передбачені щомісячні доплати медичним працівникам закладів охорони здоров’я вторинного та третинного рівнів (лікарям – 4000 грн, фахівцям з базовою та неповною вищою освітою – 3000 грн., молодшим медичним спеціалістам – 1000 грн.). Звичайно цього недостатньо, однак, це краще ніж нічого! На державному рівні також є законодавчі ініціативи з підвищення оплати праці медичних працівників на період приборкання пандемії. Хоча всі розуміють, що заробітні плати мають бути не просто підвищені, а й співмірні з ризиками, які беруть на себе медичні працівники. Нещодавно натрапив на офіційну інформацію про щомісячні доплати, заплановані медикам Узбекистану на період карантину : лікарям, епідеміологам, які контактують з хворими на корона вірус – 2600 доларів, медсестрам і лаборантам – 1500, санітарним працівникам – 1000, іншим, хто працює в з інфікованими, – 500 доларів. Це і є реальна підтримка!
ВЗ Особливо гострою в умовах карантину стала проблема доїзду медичних працівників до роботи. У кого шукали підтримки?
– Спочатку з цим виник майже колапс. Навіть у межах міста. Тому й з`явилася ініціатива медиків київської «швидкої» створити у Facebook Messenger групу «Підвези медика на роботу». Ми її підтримали. Сьогодні ця спільнота нараховує більше 17 тисяч небайдужих громадян! Потім деякі соціально відповідальні компанії запропонували свої безкоштовні послуги з перевезення медиків по місту, але цього було недостатньо. Та найкритичнішою виявилася ситуація із середнім медичним персоналом, переважна більшість якого – іногородні мешканці (Київська, Житомирська і навіть Чернігівська, Сумська та Вінницька області). Ми акумулювали свої фінансові зусилля, залучили Київську міську раду профспілок, яка об’єднує працівників інших сфер, аби забезпечити бодай точкове довезення медичних працівників на робочі місця. Хоча б у ті заклади, які є найважливішими з точки зору порятунку пацієнтів (наприклад, лікарня швидкої медичної допомоги, інші ургентні заклади та відділення). Профкоми допомагають в цих питаннях –намагаються організовувати харчування працівників, які не мають змоги по кілька діб дістатись додому, або чергують упродовж кількох змін поспіль. При цьому ми слідкуємо, аби не порушувалися трудові права працівників щодо графіку роботи та відпочинку. За можливості профспілкові комітети беруть на себе оплату харчування, хоча варто зазначити, що це функція роботодавців. Попередньо профспілка зверталась до МОЗ України з вимогою організувати харчування медиків за кошт держави, з’явилися офіційні повідомлення від Міністерства про те, що це буде забезпечено. На разі заступник Міністра охорони здоров’я, Головний державний санітарний лікар України повідомив : у медичних закладах України, де надають медичну допомогу при COVID-19, буде організовано харчування медиків, які постійно перебувають на роботі. Відповідальність за виконання цього розпорядження покладена на керівників штабів з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на місцях. Також маємо повідомлення від міської влади про домовленості з кількома готелями, які нині простоюють, щодо надання послуг з проживання для медпрацівників. Тим більше, що у разі збільшення потоку хворих на COVID-19 працівників відповідних закладів потрібно буде розміщувати як в умовах обсервації, забезпечуючи харчуванням та проживанням.
30 березня 2020 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)». Зокрема, він зобов’язує Кабінет Міністрів України протягом тижня з дня набрання чинності Закону встановити додаткові доплати до заробітної плати медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації пандемії у розмірі до 300 % заробітної плати. Такі доплати передбачені до завершення періоду виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), визначеного рішенням Уряду про встановлення карантину.
ВЗ У соцмережах з’явилися обурені дописи медиків Києва про те, що їм видали картки для першочергового проїзду у громадському транспорті, але цей «широкий жест» виявився не таким вже й благородним. В чому справа?
– Дійсно, у пам’ятку від КП «Київпастранс», які мали підписати керівники медичних закладів, котрі централізовано отримували ці картки для своїх працівників, було внесено наступний пункт: «Крім того, зазначаємо, що на даний момент проїзд безкоштовний, але в подальшому до вас звертатимуться представники КП «Київпастранс» про відшкодування витрат». Зрозуміло, що такий підхід всіх обурив. Профспілка миттєво відреагувала – ми звернулася до мера міста з офіційним листом з вимогою скасувати цей пункт. Адже відповідно до статі 37 Закону України « Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що органи місцевого самоврядування зобов’язані максимально сприяти медпрацівникам, які працюють в таких умовах. В тому числі забезпечувати їх транспортом – за потреби. Також ми запропонували меру міста відновити чи впорядкувати деякі маршрути громадського транспорту, оскільки вони не відповідають потребам належного довезення медиків до життєво важливих для міста закладів охорони здоров’я. Щодо згаданої пам’ятки, то вона не є договором, отже не може бути й жодної вимоги до закладу охорони здоров’я відшкодовувати кошти. Та й чому заклад має компенсувати всі витрати, якщо 23% медичних працівників міста досягли пенсійного віку, тож мають право на пільговий проїзд, який ніхто не скасував? А частина працівників придбала проїзні на місяць або добровільно купують талони на проїзд. Не кажу вже про те, що сьогодні наші медики рятують життя мешканцям міста, в тому числі й працівникам «Київпастрансу».
Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»
