Робити чи ні рутинні щеплення в умовах пандемії? Чи насправді деякі вакцини можуть бути актуальними зараз для літніх людей та пацієнтів з тяжкими хронічними недугами?
З цими та іншими питаннями «ВЗ» звернулася до Федора Лапія, учасника Національної технічної групи експертів з питань імунопрофілактики, дитячого лікаря-інфекціоніста, кандидата медичних наук, доцента кафедри дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології НМАПО імені П. Л. Шупика.
ВЗ Людство поки не має досвіду ведення кампаній з імунопрофілактики під час пандемії, тож, які рекомендації існують щодо цього?
– Дійсно, світ ще не зтикався з такою проблемою. Тож одночасно з виникненням пандемії COVID-19 постало й питання: як бути з рутинною вакцинацією? Ця проблема актуальна не лише для України, а й для інших країнах світу, зокрема тих, де календаря вакцинації дотримуються як закону. Після вивчення цього питання 20 березня 2020 року була оголошена позиція Всесвітньої організації охорони здоров’я та Європейського бюро ВООЗ, де прописані сценарії , що відрізняються за трьома критеріями: наскільки в тій чи іншій країні поширені випадки захворюваності на COVID-19, якими є рівень охоплення вакцинацією та ризики поширення вакцинконтрольованих інфекцій. Якщо говорити про Україну, то ми належимо до країн з низьким рівнем охоплення вакцинацією, а відтак – і високим ризиком збільшення випадків вакцинконтрольованих інфекцій. При тому, що в Україні поширюється вірус SARS-CoV-2, який викликає гостре респіраторне захворювання COVID-19. Це найгірший з можливих сценаріїв – коли всі ризики поєднуються. Тож, за даних умов, позиція ВООЗ є наступною: рутинна вакцинація повинна проводитися, але з урахуванням всіх аспектів, що пов’язані з ризиком інфікування коронавірусом. При цьому, ВООЗ наголошує на пріоритетності вакцинації для новонароджених і дітей 1-го року життя.
ВЗ Про які щеплення йдеться?
– БЦЖ, вакцинація проти гепатиту В та інші вакцини так званого первинного вакцинального комплексу. З огляду на нашу ситуацію ВООЗ рекомендує відтермінувати планову рутинну ревакцинацію дітей шкільного віку, підлітків і дорослих. А також не вводити зараз нові вакцини до національних календарів щеплень: йдеться не про нових виробників та нові назви, а про масову вакцинацію проти пневмококової інфекції тощо.
Проведення додаткових масових кампаній вакцинації, приміром, проти кору, теж краще відкласти.
Лікарям первинної ланки надаються роз’яснення щодо правил проведення вакцинації в умовах пандемії з урахуванням ризиків щодо інфікування і карантинними заходами, адже за таких умов навіть візит до амбулаторії – завдання не з простих, адже у багатьох країнах, як і у нас, існують обмеження щодо перебування на вулиці. Але вакцинація належить до виправданих заходів і не є порушенням карантину.
ВЗ Отже, рутинна вакцинація в Україні не припинена?
– Офіційно – ні. Проте, на жаль, у деяких регіонах і містах України у планові заходи щодо боротьби з COVID-19 включили заборону рутинної планової вакцинації. Такі рішення не відповідають ані сучасним науково обґрунтованим підходам щодо протидії поширення інфекції в умовах пандемії, ані здоровому глузду. Навіть більше – це суперечить нормативній України. Адже наказ МОЗ України № 2050 від 11 жовтня 2019 року в розділі «Вакцинація та контакт з інфекційним хворим» зазначає, що карантинні заходи не є протипоказом для вакцинації як живими, так і неживими вакцинами. Цей наказ чинний, тож рішення про припинення – пряме порушення українського законодавства.
Також потрібно враховувати й високу ймовірність перевантаження системи охорони здоров`я і неможливість надати необхідну медичну послугу Адже, наприклад, відомо, що вакцинація БЦЖ проводиться для профілактики важких форм туберкульозу серед дітей перших років життя. Ми вже мали чималу кількість випадків туберкульозу і менінгіту серед невакцинованих малюків – це тяжкі пацієнти, які потребують інтенсивної терапії. А як її забезпечити, коли відкладати БЦЖ «до кращих часів», що настануть невідомо коли? Кількість новонароджених дітей, які не вакциновані рутинно, буде накопичуватися, у тому числі і дітей віком старше двох місяців. А вже наприкінці осені або зимою експерти прогнозують другу хвилю пандемії, тож заборона вакцинації за існуючих обставин не є раціональною.
ВЗ А щодо вакцинації проти грипу, пневмококової інфекції, яку, зокрема рекомендують літнім людям – як вона пов`язана з посиленням імунітету проти COVID-19?
– І ВООЗ, і професійні спільноти світу наголошують нині, під час пандемії, на пріоритетності вакцинації проти грипу і проти пневмококової інфекції. Цілком зрозуміло, що ці вакцини не формують імунітет проти коронавірусної інфекції, тож не належать до специфічних заходів проти COVID-19. Натомість вірус грипу циркулює і спричиняє збільшення захворюваності, а відтак знову ж таки посилює і навантаження на систему охорони здоров’я, адже пацієнти з важким перебігом грипу можуть потребувати госпіталізації до відділень інтенсивної терапії та підключення до апаратів штучної вентиляції легень. Все це в умовах тотального дефіциту кадрів , апаратів ШВЛ тощо, може призвести до суттєвих проблем.
Крім того, люди, схильні до тяжкого перебігу грипу і зараження пневмококовою інфекцією, яка викликає важкі отити, бронхіти та пневмонії, входять у групу ризику щодо COVID-19. Це люди, старші за 60, а також ті, хто отримує імуносупресивну терапію незалежно від віку. Отже, вакцинація проти грипу і пневмокока – це спосіб уберегти їх не тільки від цих інфекцій, а й від тяжкого перебігу коронавірусу. Таким чином, маємо посилений ефект. Тому міжнародні професійні організації пропагують нині щеплення проти грипу та пневмокока, адже це зменшує ризики для здоров’я і життя людей з групи ризику, визначеної для COVID-19.
Алгоритм проведення вакцинації в період епідемії
Аби мінімізувати ризики інфікування, рекомендується ретельно дотримуватися виконання правил інфекційного контролю, зокрема, вакцинація проводиться лише людям, які:
- не мають симптомів захворювань;
- не перебувають в умовах самоізоляції;
- не мали контакту з хворим на COVID-19.
Обв`язково необхідно розмежувти потоки пацієнтів – тих, що звертаються по медичну допомогу з респіраторними симптомами і тих, хто потребує планової вакцинації. Якщо є можливість, краще забезпечити для цих груп пацієнтів окремі входи, щоби вони не перетиналися в коридорі.
Якщо ж просторовий варіант не доступний, потрібно розводити пацієнтів у часі – на ранок краще запланувати щеплення, а вже після того приймати амбулаторних хворих.
Аби забезпечити дотримання соціальної дистанції, кожен пацієнт має бути записаний заздалегідь на певний час, а про живу чергу не може бути й мовим!
Варто подбати і про захист медичних працівників, адже діти, приміром, можуть і не мати симптомів COVID-19, але бути інфікованими і виділяти збудник. Медик, який оглядає пацієнта перед вакцинацією, і той, хто її проводить, повинні бути забезпечені всіма засобами індивідуального захисту: маска і захисний щиток або окуляри.
Тетяна СТАСЕНКО, «ВЗ»