З настанням пандемії всі держави спохватилися й почали гарячково закуповувати апарати штучної вентиляції легень, які встигли назвати засобом останньої надії для хворих на COVID- 19. Сьогодні ефективність методу вже стала предметом дискусій, однак доки ні вакцин, ні ліків від хвороби не знайдено, проблема дефіциту апаратів ШВЛ непокоїтиме суспільство.
Чи зможуть її вирішити в Україні і чи є ця проблема єдиною, розповів президент Асоціації анестезіологів України, доктор медичних наук, професор кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, член оперативного штабу МОЗ України Сергій Дубров.
ВЗ Щоденні звіти про зростаючу кількість інфікованих коронавірусом тримають у напрузі все суспільство: чи вистачить апаратів ШВЛ у лікарнях. Яка ситуація нині?
Сергій ДУБРОВ, президент Асоціації анестезіологів України, доктор медичних наук, професор кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, член оперативного штабу МОЗ України ВЗ Що вдалося закупити за останні кілька місяців?
– Враховуючи ситуацію у світі (дефіцит такого обладнання), вдалося придбати понад 400 апаратів ШВЛ. З огляду на додаткове фінансування з державного бюджету а також підтримку бізнесу можна було б закупити їх стільки, скільки потрібно. Однак це неможливо через колосальний попит на апарати ШВЛ у світі. Сьогодні на ринку здебільшого доступні апарати сумнівних виробників, в переважній більшості вони не відповідають вимогам середнього чи тим більше високого класу. І найголовніше – в Україні немає представництв компаній дистриб’юторів та виробників такого обладнання, як немає й досвіду роботи з ним у наших лікарів-анестезіологів. Так само виникне проблема обслуговування цих апаратів: вони пропрацюють кілька місяців, максимум рік і ми навіть не зможемо їх відремонтувати. Повториться ситуація 2010 року, коли в Україні закупили величезну кількість апаратів ШВЛ, їх « парк» практично був оновлений. Але ті з них, які ми отримали Від відомих світових виробників, працюють донині, проблем з їх сервісом також немає. Натомість апарати, які були закуплені у невідомих чи маловідомих виробників, через півроку вийшли з ладу і забезпечити їх ремонт ми не змогли. Деякі з них взагалі були виготовлені з пластмаси – разом з деталями. Тому потрібно розуміти, що й для чого нам потрібно.
Наприклад, ми отримуємо багато пропозицій від волонтерів, які готові придбати апарати ШВЛ і приносять інформаційні брошури на них з рекомендаціями «для лікування COVID – 19». Однак насправді це переважно сіпапи, які до пандемії коштували до 500 доларів, а нині їх намагаються продати за 10-20 тис. доларів. В цих апаратах взагалі не передбачена можливість подачі кисню в дихальну суміш, тобто ними неможливо забезпечити оксигенотерапію, яка є основним методом лікування пневмонії при COVID – 19. Тож на мій погляд, краще нічого не купувати, ніж за великі гроші купувати завідомо неякісні апарати чи від невідомих виробників.
ВЗ Чи можна розраховувати на вітчизняних виробників?
– Я вважаю, що їх потрібно всіляко підтримувати, але до вибору медичного обладнання маємо підходити дуже виважено. З пропозиціями виробляти апарати ШВЛ до МОЗ України інколи звертаються компанії, які ніколи цим не займалися. Я вважаю, що це нонсенс. Щодо відродження колишнього виробництва, наприклад, апаратів «Бриз», також є зауваження. Адже вони належать до низького класу і не можуть задовольнити потреби лікування хворих з респіраторним дистрес- синдромом внаслідок вірусної пневмонії. Та й їх вартість, задекларована виробником, перевищує ту, яку виставляють інші виробники за апарати ШВЛ середнього класу. Проте головне, що вони морально застаріли. У лікуванні хворих на COVID – 19 є своя специфіка, тому апарати ШВЛ мають бути перевірені часом і відповідати певним характеристикам.
Є інший вітчизняний виробник – компанія «Ютас», яка пропонує апарати середнього класу. Питання тільки в тому, яку кількість зможе забезпечити цей виробник і чи гарантує він однакову, при тому максимальну, комплектацію обладнання при поставці (зволожувач, набір режимів, потрібних для вентиляції легень тощо). Якщо так – можна працювати з цим виробником, до того ж він вже має досвід роботи в Україні.
ВЗ Великі надії, які покладалися на метод ШВЛ, змінилися сумнівами, чи варто до нього вдаватися, адже понад 80% хворих, яких підключають до апаратів, помирають. Можливо, потрібно змінити тактику?
– Це статистика Італії, США, Іспанії, де використовують апарати більш високого класу. Тобто справа в іншому. Якщо ми говоримо про переведення хворого на ШВЛ, то жоден анестезіолог не інтубуватиме пацієнта, якщо цього можна уникнути. Але якщо пневмонія прогресує, виникають критичні зміни в легенях, наростає дихальна недостатність, іншого шляху просто не існує. На ШВЛ переводять пацієнтів з вкрай тяжким перебігом хвороби, за крайньої потреби, це метод передостанньої надії. Останньою надією вважається екстракорпоральна мембранна оксигенація (ЕКМО), хоча навіть світові центри з великим досвідом застосування цього методу також декларують 90% летальності хворих на COVID – 19. І це при тому, що вартість проведення ЕКМО може становити кілька мільйонів гривень на одного хворого. А найголовніше – для його застосування потрібен неабиякий кадровий ресурс: медсестра і лікар мають перебувати біля такого хворого у режимі 24/7.
Тому не варто дослухатися до спекуляцій людей, які нічого не тямлять ні в ЕКМО, ні в інтенсивній терапії, але при цьому розповідають, що нам потрібно закупити по апарату ЕКМО в кожне інфекційне відділення. На сьогодні в Україні є 17 таких апаратів і цього достатньо. Витратні матеріали для них також є. Однак майже усі хворі на COVID – 19, які були в критичному стані і яким проводили ЕКМО в Україні, на жаль, померли. Лише в одного спостерігалася позитивна динаміка і його вдалося вивести з критичного стану. До того ж апарат ЕКМО не можна задіяти в будь-якому інфекційному відділенні, бо зазвичай там немає для цього необхідних умов, а також анестезіолога- перфузіолога високої кваліфікації. Тому нам потрібні все-таки апарати ШВЛ високого чи щонайменше середнього класу.
ВЗ Чи ж достатньо у нас кваліфікованих кадрів для роботи на такому обладнанні?
– Якщо говорити про кадрове забезпечення, на 7793 ставки лікарів-анестезіологів працює 6237 фахівців, з них 5 600 – за основним місцем роботи, 604 – за сумісництвом. Тобто можемо вважати, що критичного кадрового дефіциту лікарів немає. Більша проблема – із середнім та молодшим медперсоналом, який звільняється через труднощі доїзду до роботи, чергування вахтовим методом. І все це за мізерні зарплати, які принижують гідність людей. Я вважаю, що медсестра, яка працює з хворими на COVID – 19, має заробляти хоча б 20-25 тис. грн на місяць, а не 4- 5 тис. грн як нині. А лікар – мінімум 40 тис. грн. Тоді це мотивуватиме до роботи в галузі. І до підвищення кваліфікації також. Якщо бути відвертим, то далеко не всі лікарі-анестезіологи мають достатню кваліфікацію для того, аби працювати з тяжкими хворими на COVID – 19, частина з них на цьому не розуміються. Тому наша Асоціація підписала меморандум про співпрацю з МОЗ України, результатом якої став проект он-лайн консультування лікарів з питань проведення ШВЛ та інтенсивної терапії хворим на COVID – 19. До нього приєдналися 98 лікувальних закладів, де у відділеннях інтенсивної терапії перебувають такі пацієнти. Під час консультацій лікарі можуть безпосередньо обговорити історію хвороби того чи іншого пацієнта з нашими провідними експертами, конкретні аспекти стану хворого тощо.
ВЗ Чи спілкуєтесь ви із зарубіжними колегами? І чи не відчуваєте при цьому, що перебуваєте у різних зонах можливостей?
–Ми постійно спілкувалися з лікарями, які нещодавно повернулися з Італії, їх досвід видався цікавим і корисним. Здивувало те, що вони перебували в госпіталях різних міст, іноді на відстані 30-40 км один від одного, але тактика лікування в цих госпіталях відрізнялася. Можна позаздрити зарубіжним колегам в тому, що в них немає обмежень стосовно використання розхідних матеріалів, високий рівень оплати праці та забезпечення обладнанням (окрім, звичайно, збоїв, через пандемію). Водночас якщо говорити про протоколи і стандарти проведення ШВЛ та інших заходів інтенсивної терапії, то вони фактично однакові – що в Україні, що в інших країнах світу. Адже залізна завіса зникла вже 30 років тому, тож кожному, хто бажає отримати нові знання, вони доступні незалежно від місця проживання. Також ми проводимо вебінари з колегами із США, Ізраїлю, регулярно спілкуємось з китайськими фахівцями через телемости. Маємо нагоду «звірити годинники» і порівняти свої здобутки. Не зважаючи на наші обмежені ресурси, завдяки ентузіазму українських фахівців, результати лікування хворих на COVID – 19 у більшості випадків не гірші, ніж в розвинених країнах світу. Сподіваюся, нам вдасться утримати цю планку й надалі, особливо в закладах, де працюють кращі кадри і влада дбає про забезпеченість ліками та сучасним обладнанням.
Нагадуємо, сьогодні о 18:00, відбудеться перший прямий ефір з циклу «Закордонний досвід».
У першому ефірі, поспілкуємося з Рихліцьким Миколою, анестезіологом ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня».
Микола днями повернувся з Італії, де був у команді наших медиків. Він розповість, які методи та лайфхаки використовують місцеві лікарі у боротьбі з COVID-19.
Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»
