Дискусії навколо питання, хто має виїздити на екстрені виклики – лікарі, фельдшери чи парамедики, не закінчаться, доки не буде вирішено, куди вони довозитимуть пацієнтів. У приймальний покій лікарень, де хаотично збирають спеціалістів різного профілю і годинами вирішують долю пацієнта? Чи у відділення екстреної медичної допомоги, які забезпечують швидку діагностику та лікування?
Поки що українці мають нагоду спостерігати за роботою таких відділень тільки в закордонних фільмах. Чи стануть вони реальністю вітчизняної системи охорони здоров’я? Про це говоримо з Олександром Данилюком, керівником експертної групи МОЗ України з надання екстреної медичної допомоги.
ВЗ В усьому світі відділення екстреної медичної допомоги є компонентом системи ЕМД і структурним підрозділом багатопрофільних лікарень. Чому в Україні не створено такий місток між догоспітальним та госпітальним етапами?
Олександр ДАНИЛЮК, керівник експертної групи МОЗ України з надання екстреної медичної допомоги– На рівні ідеї це питання в Україні розроблялося вже давно. Принаймні у ст. 10 Закону України «Про екстрену медичну допомогу», який було прийнято у 2012 році, регламентовано роботу відділення екстреної медичної допомоги як структурного підрозділу багатопрофільних лікарень, котрі забезпечують надання ЕМД у цілодобовому режимі. На жаль, протягом 8 років ця стаття закону не була реалізована на практиці з різних причин – як фінансових, так і політичних, у переважній більшості закладів охорони здоров’я таких відділень наразі не створено. Втім, є й хороші новини. Нарешті в минулому році було затверджено Концепцію розвитку екстреної медичної допомоги, яка акцентує увагу в тому числі й на ранньому госпітальному етапі ЕМД. У Плані заходів для реалізації Концепції вказано, що створення відділень екстреної медичної допомоги покладається на місцеву владу й має реалізуватися протягом 2020-2023 років.
Створення відділень екстреної медичної допомоги покладається на місцеву владу й має реалізуватися протягом 2020-2023 років.
ВЗ Тобто маємо в запасі ще кілька років, аби нарешті втілити ідею в життя?
– Так, але для цього потрібно не просто змінити назву існуючих приймальних відділень на відділення екстреної медичної допомоги, як це часто відбувається в наших реаліях. Має змінитися принцип їх роботи, об’єм наданої допомоги та її якість. Найголовніше для реалізації згаданого проєкту – підібрати та навчити кваліфікований персонал відділень, який вмітиме надавати екстрену медичну допомогу пацієнтам різного профілю на ранньому госпітальному етапі. Це мають бути не вузькі спеціалісти, нехай і найвищої кваліфікації, а саме лікарі медицини невідкладних станів. Поряд з ними працюватимуть молодші медичні спеціалісти, медичні реєстратори, молодший немедичний персонал, у відділення буде свій керівник. Однак кістяк відділення – це лікарі медицини невідкладних станів. Кваліфікаційні вимоги до них наразі розширено. Адже донедавна такі вимоги поширювалися лише на виконання функцій на догоспітальному етапі надання медичної допомоги. Оскільки функціонал змінився, зазнали змін і кваліфікаційні вимоги до персоналу. Відтак і навчання лікарів медицини невідкладних станів відбуватиметься за оновленими програмами – вже з нинішнього року. Це стосується як вже підготовлених, так і нових спеціалістів.
Це мають бути не вузькі спеціалісти, нехай і найвищої кваліфікації, а саме лікарі медицини невідкладних станів.
ВЗ Що має вміти такий лікар – супермен?
– Надати ранню госпітальну екстрену медичну допомогу всім пацієнтам: тим, кого доставили бригади ЕМД, котрі потрапили до закладу через самозвернення або були направлені з первинної ланки. У відділенні здійснюється прийом, медичне сортування, а також стабілізація стану пацієнта. Тобто у разі потреби це й реанімаційні, й хірургічні втручання за життєвими показами. Частина пацієнтів після цього буде розподілена у профільні відділення лікарні, частина впродовж доби пройде дообстеження та отримає лікування безпосередньо у відділенні ЕМД і буде виписана на подальше амбулаторне лікування до сімейного лікаря чи до вузького спеціаліста, якщо на те є покази. Тож ліжка інших відділень закладу не завантажуватимуться без потреби. Такий алгоритм роботи прописано у проєкті наказу МОЗ України, яким буде внесено зміни до наказу № 370, датованого 2009 роком. Новим Типовим положенням про відділення ЕМД регламентується його структура, завдання, функції та персонал. Воно має бути готовим у тому числі й до масового надходження пацієнтів при надзвичайних ситуаціях. Працівники відділення зможуть надавати консультації бригадам екстреної медичної допомоги, які транспортують пацієнтів у критичному стані, а також лікарям первинної ланки, аби ті змогли визначитися з доцільністю направлення хворих до відділення ЕМД. Телемедичне консультування пацієнтів також передбачається. У разі потреби команда лікарів медицини невідкладних станів, які готові надавати медичну допомогу в цілодобовому режимі, може залучати відповідних консультантів з інших відділень. Які саме це спеціалісти – залежить від рівня багатопрофільної лікарні, де функціонує відділення ЕМД. Існує окремий наказ МОЗ України, який регламентує спеціальності за напрямками у багатопрофільних лікарнях першого та другого рівнів. Лікарі – консультанти чергують у профільних відділеннях і також зможуть цілодобово надавати допомогу пацієнтам. Однак, наприклад, пацієнт з гострим інсультом не повинен чекати консультації невролога у відділенні, лікар медицини невідкладних станів одразу спрямує його на обстеження, аби встановити вид інсульту і якомога швидше провести відповідні інтервенції для порятунку життя. Це стосується й пацієнтів з інфарктом – їх необхідно негайно обстежити, стабілізувати. Консультанти включатимуться вже в процес діагностики та лікування, а пацієнт, який потребує екстреної медичної допомоги, не буде її очікувати. Реанімаційні пацієнти повинні реанімуватися безпосередньо у відділеннях екстреної допомоги, і лише після стабілізації стану їх можуть спрямувати у профільні відділення чи відділення інтенсивної терапії (якщо є така потреба).
Працівники відділення зможуть надавати консультації бригадам екстреної медичної допомоги, які транспортують пацієнтів у критичному стані, а також лікарям первинної ланки, аби ті змогли визначитися з доцільністю направлення хворих до відділення ЕМД.
ВЗ Під виконання таких завдань має бути структуризоване й відділення?
– Так. Воно матиме три окремих входи. Перший – для пацієнтів, доставлених бригадами ЕМД. Це боксоване приміщення зі збереженням температурного режиму, куди надходять ургентні пацієнти (їх привозять автомобілі ЕМД). Другий – для пацієнтів, які звертаються самостійно або за направленням в плановому порядку. Третій – для інфекційних та контамінованих пацієнтів, які одразу потраплять в окремий боксований сектор, щоб не перетинатися із загальним потоком пацієнтів.
Також у відділенні передбачається кілька зон: приймально –сортувальна, загально медична, а також зона ресусцитації. Пацієнти потраплятимуть у різні зони, в тому числі й залежно від стану. Зелена зона – для некритичних хворих, які можуть чекати на медичну допомогу до кількох годин, жовта – для пацієнтів високого ризику, котрі мають бути оглянуті в проміжку від кількох хвилин до кількох десятків хвилин, залежно від результатів медичного тріажу (сортування), червона – для критичних пацієнтів, які для порятунку життя потребують негайних втручань. Зокрема, у червоній зоні передбачені операційна, протишокова палата – для проведення екстрених хірургічних втручань, апаратної штучної вентиляції легень, дефібриляції та інших реанімаційних заходів. Всі ці приміщення повинні мати функціональні ліжка з моніторами, іншим обладнанням, якого потребують пацієнти в критичному стані. У зеленій та жовтій зонах розміщені консультативно-оглядові кімнати. В цілому ж принципи роботи цього відділення абсолютно відмінні від тих, за якими функціонують нинішні приймальні, де пацієнта обстежують в кількох кабінетах різних спеціалістів. У відділеннях ЕМД пацієнт потрапляє в оглядову кімнату, де йому проводять весь необхідний спектр досліджень (УЗД, лабораторне та фізикальне обстеження). У загальномедичній зоні є мала операційна зала з гіпсувальною кімнатою як складова травматологічного пункту, також тут проводяться хірургічні обробки незначних ран, що не потребують спеціалізованого лікування. Окремо розташовані палати для тимчасового перебування пацієнтів, яким не потрібна госпіталізація у профільні відділення, наприклад, з нападами ниркової кольки чи з метою діагностики (таких ліжок приблизно 5-10% від загального фонду лікарні). Протягом доби має бути прийнято рішення щодо госпіталізації таких пацієнтів у профільне відділення чи направлення на амбулаторне лікування та дообстеження в інших закладах.
ВЗ Таким вимогам напевно не відповідає жодне з існуючих приймальних відділень. Чи розроблено норми для спорудження нових або реконструкції старих приміщень?
– Чинні державно-будівельні норми закладів охорони здоров’я не вписуються в сучасну парадигму системи багатопрофільних лікарень інтенсивного лікування та надання екстреної допомоги пацієнтам у відділеннях ЕМД. Тому проєкт нових норм наразі опрацьовується Міністерством розвитку громад та територій України спільно з МОЗ України. Сподіваємося, що цьогоріч документ буде затверджено, оскільки відкладати вже нікуди. Втім, важливе не лише приміщення, а і його наповнення. Наказом МОЗ України від 19.05.2020 р. № 1167 затверджено Примірний табель матеріально-технічного оснащення відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги. Ним передбачено відповідне обладнання для кожної із зон, його мінімальна кількість, яка б забезпечила повноцінну роботу відділення в цілому та його окремих підрозділів. Відповідно є певні відмінності у оснащенні відділень ЕМД багатопрофільних лікарень першого та другого рівнів. Наприклад, останні повинні мати магнітно-резонансний томограф та ангіограф для проведення інтервенційних кардіологічних чи нейрохірургічних втручань на судинах.
ВЗ Хто фінансуватиме закупівлю обладнання і скільки потрібно коштів для запуску нових відділень ?
– Це чи не найскладніше питання. Особливо в період боротьби з пандемією, яка внесла корективи в попередні плани. У Державному бюджеті на 2020 рік було закладено 1 млрд грн на спецфонд, який мав бути спрямований на модернізацію та оновлення матеріально-технічної бази багатопрофільних лікарень інтенсивного лікування. На жаль, цей фонд поки що не наповнюється, тож реалізація згаданого проєкту на паузі. Але це не означає, що не треба шукати інші джерела фінансування, наприклад, з позики Світового банку, місцевих бюджетів, грантів, інвестиційних проєктів, проєкту Президента України «Велике будівництво», Державного фонду регіонального розвитку тощо. Після того, як буде визначено статті бюджету та їх наповнення, створять порядок використання цих коштів. Принцип, який ми закладали, коли планували згаданий проєкт – розподіл рівних сум на всі заклади охорони здоров’я. Кожен з них може використати ці кошти на придбання обладнання із затвердженого переліку, яке йому необхідне в першу чергу. Але до того на місцеві бюджети або на інші джерела покладається реконструкція чи будівництво самих відділень. У зв’язку з пандемією важко прогнозувати, коли вдасться розпочати реалізацію проєкту в цілому, але вже зараз потрібно слідкувати за цим процесом, щоб не втратити жодної з можливостей. Єдине прохання до керівників закладів – не робити вигляд, що сучасні відділення створюються, не змінюючи при цьому принципів, архітектури та логістики їхньої роботи. Ми втрачаємо багато людських життів на ранньому госпітальному етапі саме через відсутність таких відділень або тому, що вони функціонують неправильно. Тож навіть якщо бригада екстреної медичної допомоги врятувала пацієнта по дорозі в лікарню, його вбивають хвилини і години очікування необхідної допомоги в стаціонарі. Тому всім разом маємо працювати над реалізацією важливого завдання.
Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»
