У своєму Глобальному звіті Всесвітня організація охорони здоров’я констатує, що за останні роки світ досягнув значного прогресу на шляху до зменшення кількості випадків захворювання на туберкульоз і смерті від нього: смертність від захворювання знизилася більш ніж на 40% порівняно з рівнем 1990 року. Цьому сприяло запровадження єдиного стандартизованого підходу до діагностики та лікування туберкульозу і забезпечення хворих протитуберкульозними препаратами залежно від типу резистентності. Однак, зважаючи на те, що у питаннях боротьби із захворюванням не останню роль відіграє соціальна складова й покращення якості життя населення, тягар туберкульозу залишається досить значним, особливо для країни із середнім та низьким рівнем доходу.
Для України 2012 рік у питанні приборкання цієї грізної недуги став знаковим: прийнято п’ятирічну загальнонаціональну програму протидії туберкульозу, затверджено запит до Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією щодо продовження фінансування гранту за компонентом «Туберкульоз», наказом МОЗ передбачено створення електронного реєстру хворих, затверджено уніфікований клінічний протокол як основний документ, яким керуватимуться лікарі у процесі виявлення та лікування туберкульозу. У країні запроваджено генно-молекулярну методику швидкісної діагностики. Держава прийняла низку важливих рішень, які демонструють її занепокоєння поширенням епідемії та готовність до її подолання. Про ситуацію з туберкульозом в Україні та шляхи його подолання говоримо з Головою Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань Тетяною АЛЕКСАНДРІНОЮ.
ВЗ У світі констатують позитивну динаміку захворюваності та смертності від туберкульозу. Чи характерна ця тенденція для України?
— Підбиваючи підсумки виконання заходів Загальнодержавної програми протидії захворюванню на туберкульоз у 2007-2011 роках, ми говоримо про певні епідемічні досягнення. Протягом останніх п’яти років рівень смертності від туберкульозу зменшився на 31% і становить за підсумками 2011 року 15,2 на 100 тис. населення. За підсумками 2012 р. захворюваність на туберкульоз в Україні становить 68,1 випадку на 100 тис. населення. Це на 20% менше порівняно з 2005 роком, коли відзначався максимальний рівень цього показника. За результатами 2012 року спостерігається лише незначне збільшення рівня захворюваності — на 1,3%.
ВЗ Чим може бути спричинене це збільшення?
— Кількісне зростання захворюваності частково відбулося внаслідок покращення діагностики туберкульозу в Україні, ширшому запровадженню експрес-діагностики. Це також можна класифікувати і як результат інформаційної роботи з населенням, що проводиться в нашій країні в рамках Програми «Зупинимо туберкульоз в Україні» за кошти 9-го раунду гранту Глобального фонду. Однак це не означає, що ми не визнаємо потребу підвищувати якісні показники життя громадян, оскільки у соціальній структурі хворих на туберкульоз понад 55% становить соціально неблагополучне населення працездатного віку.
ВЗ Це перший грант, отриманий Україною за компонентом «Туберкульоз», — наскільки успішно він реалізується?
— Ми завершуємо виконання першої фази 9-го раунду за компонентом «Туберкульоз», пріоритетними цілями якої стало налагодження вчасної діагностики та ефективного лікування хворих на туберкульоз, посилення інформаційної взаємодії та обізнаності загального населення.
Наша держава демонструє суттєві позитивні зрушення щодо епідемічної ситуації з туберкульозу, наявна низка здобутків та напрацювань, що сприятиме успішному виконанню намічених цілей. З метою розширення можливостей лабораторної мережі щодо своєчасної діагностики всіх випадків захворювання туберкульозом, в тому числі і мультирезистентним, закуплено сучасне обладнання, зокрема бактеріологічні аналізатори BACTEC та обладнання для експрес-діагностування хіміорезистентного туберкульозу GeneXpert. Завдяки цьому скорочено строк виявлення наявності у людини туберкульозу та стійкості до препарату рифампіцин (основний компонент більшості схем лікування хворих на ТБ) з трьох тижнів до трьох годин. Наразі ми здійснюємо детальний моніторинг за налагодженням процесу діагностики у регіонах для досягнення індикаторів першої фази.
ВЗ Яка ситуація із захворюваністю на туберкульоз в розрізі регіонів?
— Стабільно висока захворюваність на туберкульоз у Херсонській, Одеській, Дніпропетровській та Миколаївській областях. Також відмічається збільшення показника захворюваності порівняно з попереднім роком у Київській, Черкаській та Полтавській областях.
Кожен регіон має свою соціально-економічну та медичну специфіку, рівень життя населення та фінансування протитуберкульозних заходів. Наше завдання — посилити ефективність протитуберкульозних заходів у кожному регіоні з урахуванням вищевказаних факторів. Для цього ми вже розпочали проведення спеціальних апаратних нарад, на яких заслуховуємо звіти регіональних служб у частині затвердження регіональних програм протидії туберкульозу, їх компліментарності загальнодержавній. Особливий фокус спрямовано на матеріально-технічний стан лікарень, диспансерів, санаторіїв та розробку планів щодо покращення їх ресурсної бази з урахуванням вимог інфекційного контролю, а найголовніше — безпеки пацієнтів та медичного персоналу.
ВЗ Це одне із найбільш проблемних питань, оскільки переважна більшість вітчизняних протитуберкульозних закладів будувалися ще за радянських часів і не фінансувалося належним чином.
— Цей факт лише підтверджує необхідність нагально розв’язувати питання спільними зусиллями, залучаючи місцеві органи влади, донорські структури. Уряд України прийняв рішення про розробку планів покращення стану протитуберкульозних закладів у кожному регіоні на 2013-2015 роки. Держслужба України із питань соцзахворювань координуватиме підготовку цих планів та їх відповідність поставленим завданням. Адже не забезпечивши в профільних закладах умов розподілу інфекційних потоків, нам не вдасться зупинити, наприклад, явище внутрішньо-лікарняного інфікування та поширення туберкульозу, стійкого до дії препаратів. Ця форма захворювання потребує особливих умов перебування хворого в стаціонарі, більших фінансових затрат на препарати. Наприклад, якщо чутливий до ліків туберкульоз можна вилікувати за 6 місяців, то ця форма потребує лікування протягом 24 місяців.
Саме поширення резистентного туберкульозу є однією з найскладніших проблем у боротьбі з епідемією. У 2012 році на мультирезистентний туберкульоз вперше захворіло понад 4 тисячі осіб, з яких 3829 осіб розпочали лікування. Також одним із важливих проблемних питань у контролі за туберкульозом в Україні є постійне зростання захворюваності від поєднаної інфекції ВІЛ/ТБ. Порівняно з 2001 роком показники захворюваності та смертності від поєднаної інфекції збільшились у десять разів.
За останній рік на 14% підвищився рівень захворюваності на активний туберкульоз у поєднанні з хворобою, зумовленою ВІЛ-інфекцією. Подібне зростання пов’язане з тим, що ВІЛ-інфекція невиліковна і супроводжує людський організм протягом усього життя.
ВЗ Тобто Україну справедливо відносять до лідерів щодо поширення цих хвороб?
— На сучасному етапі Україна дійсно віднесена до групи країн із високим рівнем захворюваності на туберкульоз і має вищий рівень захворюваності, аніж у більшості країн Центральної та Східної Європи. Саме тому держава має на меті досягнення Цілей розвитку тисячоліття як складової частини національної довгострокової стратегії розвитку, в тому числі і цілі 6 «Обмеження поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу, започаткування тенденції зі скорочення їх масштабів».
У вересні 2011 року на 61-й сесії Європейського регіонального комітету ВООЗ було схвалено Комплексний план дій щодо профілактики та боротьби з туберкульозом із множинною і широкою медикаментозною стійкістю в Європейському регіоні на 2011-2015 роки. Наша держава також взяла на себе зобов’язання щодо реалізації цього плану. Держслужба України соцзахворювань розробила національний план протидії туберкульозу з множинною і широкою медикаментозною стійкістю з урахуванням особливостей розвитку епідемії в Україні. Заходи даного плану введено до стратегії боротьби з туберкульозом на 2012-2016 роки з метою забезпечення ефективного впливу на епідемію туберкульозу в країні. Зазначену стратегію відображено в таких документах: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 №1341-р «Про схвалення Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2012-2016 роки»; Закон України «Про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2012-2016 роки» та у комплексному плані реалізації програми.
ВЗ Україна визначила основні кроки у подоланні туберкульозу на найближчі п’ять років. Які очікувані результати виконання програми?
— Реалізація заходів Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2012-2016 роки, складовою якої є програма 9-го раунду Глобального фонду «Зупинимо туберкульоз в Україні», передбачає комплексний підхід, міжсекторальну координацію та наукову доказовість. Комплекс заходів, які впроваджуються, дозволить до кінця 2016 року зменшити захворюваність до 60 випадків на 100 тис. населення, а смертність — до 10 на 100 тис., зменшити відсоток хворих на мультирезистентний туберкульоз серед нових випадків захворювання на 5%.
Ми плануємо забезпечити виліковування 80% хворих з новими випадками туберкульозу та надати повноцінне лікування для 100% хворих із новими випадками мультирезистентного туберкульозу. Це надскладні для виконання, але принципово необхідні індикатори для того, аби вплинути на епідемію.
Як я вже сказала, в рамках програми акценти поставлено на покращення діагностики та лікування поєднаної інфекції туберкульоз/ВІЛ, поліпшення діагностики мультирезистентного туберкульозу в закладах охорони здоров’я та пенітенціарної системи.
У країні взято курс на інтеграцію діяльності протитуберкульозної служби та закладів первинної ланки охорони здоров’я з метою надання якісних медичних послуг на рівні загальної мережі. Спільно з фахівцями санітарно-епідеміологічної служби ми працюємо над покращенням основ інфекційного контролю. Важливим пунктом Програми є соціальна мобілізація щодо боротьби зі стигмою та дискримінацією, налагодження системи інформування про стан боротьби з туберкульозом.
ВЗ Для більш ефективного лікування захворювання в країні запроваджено електронний реєстр хворих. Розкажіть детальніше про цей механізм обліку пацієнтів.
— Минулого року Наказом МОЗ України №818 від 19.10.2012 року затверджено Порядок ведення реєстру хворих на туберкульоз, призначеного удосконалити державну систему епідмоніторингу, диспансерного спостереження хворого та ефективності його лікування. Електронний реєстр сприятиме проведенню моніторингу та оцінці протитуберкульозних заходів, аналізу захворюваності, смертності, результатів лікування, об’єктивному формуванню державної потреби протитуберкульозних препаратів І та ІІ ряду. Функцію технічного впровадження реєстру покладено на Державну установу «Український центр контролю за соціально небезпечними хворобами Міністерства охорони здоров’я України».
ВЗ Минулого року запроваджено механізм примусової госпіталізації хворих на туберкульоз. Чи вважаєте ви доречним такий метод у демократичному суспільстві?
— Я хочу звернути увагу, що у відповідному розпорядженні Кабінету Міністрів України та ст. 11 нової редакції Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз», яка регламентує механізм примусової госпіталізації, чітко вказано, що вона застосовуватиметься лише до хворих на заразні форми туберкульозу, які порушують протиепідемічний режим та наражають на небезпеку інших осіб. За рішенням суду вони можуть бути примусово госпіталізовані до протитуберкульозних закладів, що мають відповідні відділення (палати) для розміщення таких хворих. Однак ми залучаємо максимум ресурсів як громадських організацій, так і медичних установ для організації соціально-психологічної роботи з пацієнтами, щоб переконати хворого лікуватися, мотивувати його дотримуватися вказівок лікаря. І лише в разі неефективності такого підходу до лікування буде застосований примус.
ВЗ Чи достатньо у нас таких відділень?
— Слід зазначити, що зміни до закону були прийняті у березні минулого року. Однак тоді йшлося про обов’язкову госпіталізацію, а тепер формулювання змінене на «примусову». За розрахунками місцевих органів виконавчої влади, в Україні має бути 283 ліжко-місця для пацієнтів, спрямованих на примусове лікування. За даними 2012 року, в регіонах уже облаштовано 183 ліжко-місця. Із них 6 палат по 5 місць на Волині, 5 палат по 5 місць у Дніпропетровській області, 3 палати по 6 місць та 2 палати по 4 місця в Донецькій, 1 палата на 4 місця в Житомирській, 1 палата на 4 місця в Закарпатській області, 5 палат на 4 місця в Запорізькій і т.д. На сьогодні таких палат значно достатньо, про це свідчать дані, які нам надходять із регіонів і які ми наразі опрацьовуємо й аналізуємо. Але сподіваємося, що судові зобов’язання впливатимуть на недисциплінованих пацієнтів і вони оберуть добровільне лікування. У цьому разі гострої потреби у збільшенні кількості ліжко-місць не буде.
ВЗ Чи існує сьогодні в Україні дефіцит спеціалістів (дитячих фтизіатрів, дорослих фтизіатрів)? У яких регіонах він найбільший?
— Укомплектованість штатних посад лікарів-фтизіатрів фізичними особами на сьогодні становить близько 70%. Забезпеченість лікарями-фтизіатрами у закладах системи МОЗ України за даними 2011 року становила 0,6 (абсолютне число фтизіатрів — 2748, з них мають категорію — 71,7%). Розуміючи гостру недостатність кадрового забезпечення, Урядом вжито заходів щодо підвищення престижності праці медичних працівників, які лікують хворих на туберкульоз. Фахівцям, що надають лікувально-профілактичну допомогу хворим на заразну форму туберкульозу, підвищено посадові оклади на 60%, а також запроваджено надбавки за стаж роботи в даній галузі. Це дало перші результати: якщо 10 років тому понад 60% працівників фтизіатричної служби перетнули пенсійний рубіж, то зараз 63% — це спеціалісти працездатного віку.
ВЗ Чи реалізує Україна інші проекти, спрямовані на протидію туберкульозу, крім співпраці з Глобальним фондом?
— Безумовно. З кожним роком в Україні все більше розвивається мережа проектів та ініціатив, спрямованих на подолання туберкульозу, соціальний супровід пацієнтів, їх адаптацію в суспільстві. Адже слід пам’ятати, що туберкульоз — це медико-соціальна проблема, яку не розв’язати, залучивши лише медичний ресурс. Це багатовекторна діяльність, здійсненню якої сприяє низка міжнародних неурядових програм та організацій. Серед них Програма оптимальних технологій в охороні здоров’я (PAHT), Management Sciences for Health Inc. (MSH), Представництво неурядової організації «Лікарі без кордонів» в Україні (MSF), Chemonics, які реалізують проекти, спрямовані на підтримку служб протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції, профілактику і лікування хіміорезистентного та ВІЛ-асоційованого туберкульозу в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, зміцнення фармацевтичних систем в Україні тощо. При Держслужбі України з питань соцзахворювань працює громадська рада, яка забезпечує контроль за виконанням загальнодержавних заходів, донорських проектів, проводить аналіз їх ефективності.
ВЗ Що є ключовим фактором для досягнення цих досить непростих цілей?
— Не варто винаходити велосипед, необхідно забезпечити високий рівень професіоналізму та відповідальності на кожному рівні: як на центральному, так і в регіонах. На сьогодні створено належну правову та нормативну базу, механізми реалізації завдань. Практичне втілення цих амбітних, але суспільно-важливих цілей залежить від того, наскільки злагоджено працюватиме кожна деталь цього механізму. Подолання туберкульозу як медико-соціальної проблеми не можна покладати лише на плечі медиків. Ми створюємо полісекторальний алгоритм співпраці та комунікації, який передбачає всеохопність, розуміння проблематики, а також прихильність до її розв’язання.
Підготувала
Тетяна СТАСЕНКО, «ВЗ»
