Рожеві плями хвороби Лайма

Статистика захворюваності на хворобу Лайма або бореліоз зростає, чого не можна сказати про кількість доступних варіантів достовірного та своєчасного її виявлення. Незважаючи на колосальний прогрес в області лікування інфекційних захворювань, невирішених питань, що стосуються профілактики, діагностики та терапії бореліозом, залишається ще багато.

Бідність діагностичних можливостей

Бореліоз, або хвороба Лайма навіть сьогодні визначається за допомогою серологічних тестів у переважній кількості випадків. Однак звіти медичних фахівців ясно дають зрозуміти, що надійність цих тестів знаходиться під великим питанням – і це проблема навіть технологічно розвинених країн з високим рівнем достатку. Культуральні та ПЛР-тести, котрі безпосередньо виявляють наявність збудника, не стандартизовані й не покриваються страховими планами. Крім того мікроорганізми присутні у крові лише недовгий час, потім вони швидко мігрують зі шкіри до інших тканин, тому виявити борелії стає неможливим.

Через значну кількість хибно-позитивних результатів тестів (навіть серед здорових груп населення з неендемічних регіонів) наразі серологічне тестування на хворобу Лайма західні фахівці рекомендують проводити лише в тому випадку, коли клініцист вважає, що у пацієнта щонайменше 20% шансів на те, що в нього активний бореліоз. Перед діагностикою для оцінки ймовірності активного захворювання необхідно враховувати як епідеміологічні, так і клінічні фактори.

Якщо отримуються позитивні результати, потрібно повторити аналіз (рекомендовано Вестерн-блот-тест) і лише після цього призначати лікування. У підсумку результат вважається позитивним лише тоді, коли перший аналіз був позитивним або двозначним, а другий – однозначно позитивним.

Втім, багато випадків активної інфекції взагалі не діагностується, оскільки в жодному зразку не виявляється антитіл до Borrelia burgdorferi. Наприклад, коли аналіз проводиться до того, як розвинеться адекватна імунна відповідь на збудник, результати можуть бути помилково негативними. У цьому випадку рекомендується повторне тестування через 2-4 тижні, оскільки перед тим, як виробляться антитіла, повинно пройти приблизно 2-4 тижні після зараження. Втім, їхня кількість може бути мізерною або ж вони можуть зовсім не утворитися, якщо на той момент буде розпочато антибактеріальне лікування. Отже, цілком можливо отримати негативний результат у пацієнта з активною хворобою Лайма.

Провести певний часовий зв’язок між виявленими до збудника антитілами та хворобою неможливо через те, що вони не вказують на часові рамки фактичного зараження. У багатьох випадках діагноз не встановлюється своєчасно частково також тому, що укус кліща-носія залишається непоміченими.

Після закінчення активної фази інфекції антитіла до Borrelia burgdorferi можна виявляти за допомогою серологічних тестів протягом багатьох років. Таким чином, позитивний результат може бути свідченням попереднього зараження Borrelia burgdorferi і зовсім не пов’язаним із поточним захворюванням.

Крім того, серологічні аналізи часто дають хибнопозитивні результати через перехресно реагуючі антитіла, асоційовані з аутоімунними чи іншими бактеріальними захворюваннями (навіть вірус Епштейна-Барр, Helicobacter pylori чи сифіліс).

Багатство симптомів

Отже, надія – на клінічну картину. Проте ще одна велика проблема полягає в тому, що симптоми цієї інфекції настільки різні, що часто вводять в оману навіть досвідчених медичних фахівців, оскільки нагадують прояви багатьох інших захворювань. Штами Borrelia burgdorferi відрізняються великою різноманітністю субтипів, і це призводить до того, що клінічна картина бореліозу стає ще більш строкатою.

Так, найпоширенішим проявом хвороби Лайма (до 90% випадків) є класична мігруюча еритема, відома також як кільцева мігруюча еритема, кліщова мігруюча еритема, хронічна мігруюча еритема: здебільшого вона з’являється на сьомий день після укусу кліща. Ці характерні «рум`яні» плями, які розливаються на шкірі «концентричними» колами, з`являються на першій стадії захворювання, котра може тривати протягом 2 – 32 днів після укусу кліща-переносника – єдиний специфічний симптом хвороби Лайма.

Протягом першої стадії інфекції кільцева мігруюча еритема поступово видозмінюється і збільшується в розмірах. Якщо не «спіймати» хворобу на цій стадії, подальше лікування ускладнюється. Після зникнення еритеми приблизно у половини всіх пацієнтів відзначається лущення шкіри в місці її попередньої локалізації, яке зберігається від декількох днів до трьох тижнів. У ряді випадків на шкірі залишається гіперпігментація, яка зазвичай проходить протягом декількох місяців.

А от решта проявів цієї підступної інфекції дуже різноманітна й неспецифічна – настільки, що хворобу Лайма досить легко переплутати з іншими захворюваннями, такими як системний вовчак, розсіяний склероз, фіброміалгія або деякими вірусними інфекціями.

Пацієнти з бореліозом можуть також скаржитися на грипоподібні симптоми і втому, які зазвичай проходять після нетривалого курсу антибіотикотерапії. Однак якщо бореліоз не лікувати або ж затягнути призначення антибактеріальних препаратів, це може привести до розвитку хронічної хвороби Лайма: її прояви вже нагадують синдром хронічної втоми або навіть більш важких захворювань, приміром, розсіяного склерозу або артрита.

У частки пацієнтів, особливо якщо вони не пройшли адекватне лікування антибіотиками на ранній стадії захворювання), розвиваються неврологічні симптоми – здебільшого вони виникають приблизно через 6-12 тижнів з моменту інфікування. Статистика європейських інфекціоністів підтверджує, що головним ускладненням хвороби Лайма, яке реєструється в Європі, є нейробореліоз: розлади центральної нервової системи внаслідок інфікування Borrelia burgdorferi проявляються у 10-20% інфікованих пацієнтів.

Любомира ПРОТАСЮК, спеціально для «ВЗ»