Дослідники Університету Томаса Джефферсона проаналізували рівень емпатії у 10,7 тисяч студентів американських медичних вишів. Виявилося, що велика частина майбутніх лікарів перестають співчувати пацієнтам ще задовго до того, як вони одягнуть білий халат.
Провідним автором дослідження став професор Університету Джефферсона Мохаммадреза Ходжат, який в 2001 році розробив шкалу емпатії Джефферсона для вимірювання рівня емпатії у медпрацівників, студентів і абітурієнтів медичних вишів. Сам професор описує емпатію як «переважно когнітивну якість, що включає розуміння (на противагу відчуванню) страждань, відчуттів, побоювань і уявлень пацієнта в поєднанні зі здатністю донести до хворого це розуміння і намір допомогти».
У дослідженні взяли участь більше 10,7 тисяч студентів, які навчаються в 41 кампусі медичних університетів США з першого по четвертий курс. Учасники пройшли інтернет-опитування, яке включало шкалу емпатії Джефферсона і анкету Цукермана-Кульман для вимірювання різних особистісних якостей.
Дослідники з’ясували, що більшість студентів втрачає емпатію після завершення доклінічного етапу навчання (1-2 рік) і з початком клінічного етапу (3-4 рік), коли значно збільшується кількість особистих контактів студентів з пацієнтами. У цей період, за словами авторів дослідження, відзначається «статистично значуще зниження показників емпатії».
«У міру того, як студенти проходять навчання в медичній школі, ви очікуєте, що їх емпатія стосовно пацієнтам покращиться. Очевидно, це не так», – підкреслив професор Ходжат.
Вчені з’ясували також, що жінки більш схильні до емпатії, ніж їх однокурсники чоловічої статі. Крім того, були виявлені відмінності в залежності від раси: афроамериканські студенти отримали вищі бали в оцінці емпатії, ніж білі, а найбільш холоднокровними виявилися майбутні медики азіатського походження.