Після того, як лікарів-інтернів першого року навчання ледь на не залишили без зарплат та місця в лікувальному процесі, виникли побоювання, що вступ до інтернатури цьогоріч перетвориться на хаос, або й взагалі не відбудеться. Майже в останній момент зусиллями МОЗ та законодавців основні непорозуміння вдалося усунути, однак майбутнім інтернам довелося таки понервувати.
Як новації реформ позначилися на їхніх планах і перспективах – розповідає директор Інституту післядипломної освіти НМУ ім. О. О. Богомольця, доктор медичних наук Тетяна Вежновець.
Найбільший клопіт – знайти місце роботи
ВЗ Чи ускладнили останні події вступ випускників мед університетів до інтернатури?
Тетяна ВЕЖНОВЕЦЬ, директор Інституту післядипломної освіти НМУ ім. О. О. Богомольця, доктор медичних наук – Так, якщо говорити про тих, хто обрав бюджетну форму навчання. Адже для того, аби вступити в інтернатуру їм потрібно було спочатку знайти місце роботи. Така вимога існувала й раніше, але до квітня 2020 року лікарні отримували фінансування через субвенцію, в тому числі й на заробітну плату персоналу, зокрема і лікарів-інтернів. Після ж того, як бюджетні заклади перетворилися на КНП, все змінилося: ділитися коштами від НСЗУ з інтернами керівники не вважали за потрібне, тож не брали їх на роботу. Виникла й інша проблема – інтерни фактично не могли здійснювати лікарську діяльність, оскільки не були включені до реєстру фахівців, які надають медичну допомогу. Тож усі без винятку інтерни згадують свій розпач під час пошуку робочого місця після отримання диплому: як вони безрезультатно оббивали пороги лікарень, доки не вийшли відповідні нормативні документи, і згідно з ними держава зобов’язалася, по-перше, надавати закладам кошти на оплату праці лікарів-інтернів, а, по-друге, на законодавчому рівні змінити їх статус. Після цього ситуація змінилася, і вступ в інтернатуру відбувся. Зокрема, наш заклад набрав заплановану кількість інтернів.
ВЗ Контрактників ці проблеми не стосувалися?
– Ні. Вони абсолютно вільні у виборі спеціальності, бази стажування, а також місця майбутнього працевлаштування після закінчення інтернатури. Адже вони платять кошти і за очну складову, і за проходження інтернатури на клінічній базі. Свого часу планувалося, що держава платитиме зарплату всім лікарям-інтернам, в тому числі й тим, хто навчається на контракті, однак поки що кошти виділені тільки для бюджетників.
Контрактників – у дерматовенерологію, бюджетників – у медицину невідкладних станів
ВЗ Чи відрізняється структура бюджетної та контрактної інтернатури і чи змінилася вона порівняно з минулими роками?
– Так, відрізняється і дуже суттєво. Однак ця тенденція вже зберігається роками. Зокрема, за кількістю бажаючих навчатися на контрактній формі лідирують майбутні дерматовенерологи (11% від загальної кількості інтернів). На другому місці – спеціальність «Акушерство і гінекологія» (10%), на третьому «Внутрішні хвороби» (9%), за ними – «Анестезіологія» (8, 7%), «Хірургія» (8, 4%), «Ортопедія й травматологія» (6, 9%), «Отоларингологія» (6, 2%) та « Офтальмологія» (5, 1%). Це якщо рейтингувати спеціальності за напрямком «Медицина», оскільки в цілому 40% інтернів-контрактників становлять лікарі-стоматологи і майже 13% – фармацевти. Серед бюджетників пріоритети дещо інші. Тут лідирує спеціальність « Медицина невідкладних станів « (15, 8% від усіх зарахованих), за нею – «Внутрішні хвороби» (14, 6%), «Загальна практика – сімейна медицина» (13, 9%). У топ-5 спеціальностей, на які вступали цьогоріч, ввійшла й «Педіатрія» (6,3%).
ВЗ Тобто можна сказати, що контрактники обирають спеціальність за їх престижністю, а бюджетники – за доступністю для працевлаштування?
–Вочевидь що так. Адже у медицині невідкладних станів дійсно найбільше вакансій. Та й сімейні лікарі державі потрібні. А от серед контрактників сімейним лікарем захотів стати лише один інтерн. До числа непрестижних з точку зору інтернів контрактної форми навчання потрапила навіть клінічна онкологія. Натомість найменша кількість зарахованих на бюджетну форму навчання – за спеціальностями «Нейрохірургія», «Урологія» (по 1 інтерну), « Дитяча хірургія» (2), «Клінічна онкологія» та і «Ортопедія-травматологія» (2). Зрозуміло, що знайти вільні вакансії за цими спеціальностями випускникам було складно.
Куди втечуть молоді кадри?
ВЗ Чи врегулює ринок дисбаланс між реальними кадровими потребами системи охорони здоров’я й прагненням випускників здобути найпрестижнішу спеціальність?
– Станом на 2018 рік до найчисельнішої групи лікарів (щільність від 0, 65 до 2,4 на 10 тис населення) ввійшли акушери-гінекологи, анестезіологи, педіатри, терапевти, отоларингологи, невропатологи, ортопеди, офтальмологи, психіатри, рентгенологи і хірурги (не враховуючи лікарів загальної практики та лікарів невідкладних станів, яких в цілому найбільше). Це так звана перша квартиль «щільності» лікарів. Якщо проаналізувати спеціальності, популярні серед інтернів-контрактників, здебільшого вони «вписуються» в цю групу. Але, наприклад, найпрестижніша дерматовенерологія входить лише до третьої квартилі («щільність» – від 0, 29 до 0, 64 на 10 тис населення). Тобто ця спеціальність не потребує такої кількості лікарів, яку ми зраз маємо. Про це свідчить ще один показник – коефіцієнт суміщення (співвідношення кількості штатних посад до кількості фізичних осіб), який у дерматовенерологів становить 0,98. Тобто фізичних осіб більше, ніж посад! У деяких державних закладах дерматовенерологи працюють навіть на 0, 25 ставки. Попри те, що таких фахівців з надлишком, ця спеціальність користується величезним попитом. Бо ті, хто її обирає, мріють працювати в косметології, а не в медичній галузі. Тож чи можна це назвати балансом, якщо відтік кадрів з галузі уже очевидний?
Епідеміологів та інфекціоністів побільшає, педіатри залишаться в дефіциті
ВЗ Які лікарські спеціальності найбільше відчувають дефіцит кадрів і чи є перспектива його скорочення?
– Тут також варто враховувати коефіцієнт суміщення. Якщо він більший одиниці, це означає, що лікарів не вистачає. У бюджетних організаціях найвищий коефіцієнт суміщення серед патологоанатомів (1, 49), тобто на півтори ставки є лише одна фізична особа. Цьогоріч наші вступники правильно відреагували на потребу галузі: вперше на контракт прийшло 7 осіб, а на бюджет – 5. Однак мотивація у них дещо інша, аніж просто зайняти вакантні посади. Вони вважають, що ця галузь сьогодні має хороші перспективи, стрімко розвивається, в ній використовуються сучасні технології, тож працювати цікаво. До того ж після закінчення інтернатури вони стають конкурентоспроможними на ринку західних країн. Тому маємо не просто радіти за вибір інтернів, а й втримати їх у себе.
Унікальною виявилася й ситуація з вибором спеціальності «Інфекційні хвороби». Раніше інтерни її ігнорували, цьогоріч же її обрали аж 9 контарктників! Це є свідченням того, що професія стала не лише затребуваною, а й отримала повагу в суспільстві. Завжди не вистачало інфекціоністів – сьогодні й поготів. Так само зріс інтерес до епідеміології. Вперше за багато років на бюджет за цією спеціальністю прийнято 5 інтернів, навіть 1 – на контракт. При тому, що це випускники лікувальних факультетів! На разі вони працевлаштувалися в лабораторних центрах. Водночас дещо зменшився інтерес до таких спеціальностей, як урологія, клінічна онкологія, радіологія (навіть у контрактників). Дуже втрачає рейтинги педіатрія. У нинішньому році ми набрали на бюджет лише 9 інтернів. І жодного бажаючого опанувати спеціальність «Неонатологія» серед контрактників! Серед бюджетників таких виявилося 4, серед них є й випускники лікувальних факультетів.
ВЗ Що робити, коли студент передумав і вирішив змінити обрану спеціальність на етапі вступу до інтернатури? Це можливо?
– Бажано, аби це питання було врегульоване на рівні держави. Бо таке бажання виявляють чимало інтернів. Наприклад, після закінчення педіатричного факультету хочуть отримати спеціальність хірурга чи акушер-гінеколога. Задовольнити таке прохання може тільки МОЗ України. Як правило, такий дозвіл надається, оскільки примусити людину працювати там, де вона не хоче, навряд чи вдасться, а втрачати вже підготовленого фахівця державі не вигідно.
ВЗ Свого часу обіцяли запровадити вже у 2020 році відкриті рейтинги випускників медичних вишів та вакансій, які вони зможуть обирати. Це стало реальністю?.
– Поки що ні. Реально обирають лише випускники-контрактники. Було б чудово, аби така модель уже працювала і випускники відповідно до рейтингу обрали базу стажування та заклад для очної інтернатури, а роботодавці – кращих випускників. Можливо це станеться у наступному році, але поки що все відбувається згідно з наказом МОЗ України № 291, датованим ще 1996 роком.
Чи можна навчити хорошого лікаря дистанційно?
ВЗ Які зміни передбачаються в планах навчання інтернів?
– Вони незначні. Зокрема, для спеціальностей терапевтичного профілю в нашому університеті передбачено вивчення протиепідемічних заходів в умовах коронавірусної інфекції. Зрештою, сама пандемія також вносить корективи в навчальний процес. Цьогоріч ми використовуватимемо очно-дистанційну форму навчання інтернів: повністю відмовилися від лекцій в аудиторіях, підготувалися до проведення лекцій та семінарських занять для інтернів з використанням сучасної дистанційної платформи Neuron. Групи також сформували не більше 5 осіб.
ВЗ Сьогодні багато хто обурюється тим, що лікарів навчають дистанційно, вважаючи, що це не та спеціальність, яку можна опанувати «заочно». Як зберегти здоров’я студентів і н при цьому надати їм хороші знання?
– Дійсно, головне завдання інтернатури – по максимуму підготувати майбутніх лікарів до практичної діяльності, навчити їх працювати з хворими. Тож доки місто Київ не потрапить у червону зону, інтерни зможуть набувати практичних навичок у лікувальних закладах, які ще не перепрофільовано під COVID -19. Раптом така можливість припиниться, ми одразу відреагуємо – більше зосередимося на теоретичних заняттях, а практичні надолужимо пізніше. Принаймні в інтернів першого року навчання на початку дуже високий відсоток теоретичних занять. До того ж за допомогою сучасних дистанційних платформ ми можемо навчити, наприклад, радіолога читати рентгенограми, результати КТ, МРТ. Інша справа, коли йдеться про хірургів, урологів, анестезіологів, лікарів невідкладних станів, отоларингологів чи офтальмологів – їх потрібно вчити «роботі руками». Тому наразі використовуватимемо максимум можливостей, щоб забезпечити їм доступ до хворих. Там, де лікарні вже перепрофільовано під коронавірус, і немає хворих відповідного спеціалізації інтерна профілю, потрібно організувати йому доступ до амбулаторних пацієнтів у поліклініці. Окрім того, у нас є симуляційний тренінговий центр, де інтерни можуть відпрацювати певні навички, не контактуючи з пацієнтами. Тож на період адаптивного карантину ми переформатуємо освітню компоненту з ухилом на теорію та симуляційне навчання. Коли епідемія піде на спад, інтерни більше працюватимуть з пацієнтами. Для першого року навчання в інтернатурі це взагалі не критично – у них ще багато часу попереду. А решта вже встигли опанувати чимало навичок, адже вони вже й без того працюють у лікарнях, тож переведення на дистанційні форми більше потребують студенти.
ВЗ Чи вирішено питання клінічних кафедр, від яких залежить практична складова навчання студентів?
– Питання оренди приміщень, яку начебто мають оплачувати кафедри тепер вже комунальним підприємствам, ще остаточно не вирішено. Але воно перебуває на контролі керівництва МОЗ. Нещодавно відбулося засідання Вченої ради нашого університету, де був присутній Міністр охорони здоров’я –він пообіцяв вирішити це питання. Наразі завдяки зусиллям законодавців усунуто ще одну важливу проблему: лікарі-інтерни й науково-педагогічні працівники кафедр стали учасниками лікувального процесу. Водночас існує низка питань, які ще належить вирішити. Наприклад, щодо того, чи повинні лікарі-інтерни після закінчення інтернатури залишатися працювати в закладі, де вони працевлаштувалися на період навчання. Або як реалізувати повною мірою принцип «гроші ходять за інтерном».
Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»
