Які основні переваги, ризики й особливості здійснення медичної практики фізичними особами-підприємцями (ФОП)?

Із впровадженням реформи фінансування системи охорони здоров’я відкриття індивідуальних медичних практик стало дуже актуальним, особливо на первинній ланці, як можливий варіант отримання лікарем більшого доходу. Скорочення штатів у комунальних закладах також часто змушують працівників іти на «вільні хліби». Тим більше, що закон не забороняє лікарю КПН паралельно здійснювати підприємницьку діяльність.

Як законодавство змінило вимоги до ФОП – коментує Андрій Олійник, старший викладач кафедри громадського здоров’я ЛНМУ ім. Данила Галицького, завідувач відділу правової роботи Львівської обласної організації Профспілки охорони здоров’я України. 

Хто може бути лікарем – ФОП

За правовим статусом закон виділяє два види надавачів медичних послуг: заклад охорони здоров’я (юридична особа чи її відокремлений підрозділ) та фізична особа-підприємець, які здійснюють діяльність на підставі відповідної ліцензії (ст. 33 Основ законодавства України про охорону здоров’я, надалі – Основи).

Відтак основні вимоги до здійснення медичної діяльності слід розглядати через призму стандартів у сфері охорони здоров’я (медична складова) та ліцензійних умов (організаційні, кадрові, технологічні вимоги), оскільки медична практика належить до видів діяльності, які підлягають обов’язковому ліцензуванню.

 При цьому слід відрізняти конкретного медичного працівника як надавача медичної допомоги, від суб’єкта господарювання (ліцензіата). По відношенню до ФОП ці категорії зазвичай збігаються, хоча така вимога нині не є обов’язковою. Останнім часом законодавство кардинально змінило підходи до цього питання. Нині ліцензію з медичної практики має право отримати в тому числі й особа, яка не має спеціальної освіти та не відповідає кваліфікаційним вимогам. Однак такий ФОП зобов’язаний укомплектувати штат медичними та немедичними працівниками відповідно до заявлених спеціальностей.

Він має право приймати на роботу лікарів відповідно до заявленої спеціальності, а молодших спеціалістів з медичною освітою – залежно від профілю (спеціальності) за умови, що їхній кваліфікаційний рівень відповідає єдиним кадровим вимогам. Фізичні особи-підприємці з числа молодших спеціалістів з медичною освітою провадять медичну практику самостійно або під керівництвом лікаря.

Більше того, закон про ліцензування передбачає, що у разі смерті ФОП право на здійснення медичної практики може переходити до його спадкоємця. Останній продовж одного місяця повинен переоформити на себе ліцензію за умови відповідності ліцензійним умовам, насамперед, наявність статусу ФОП.

Тому сьогодні будь-яка особа, зареєстрована як ФОП, може отримати ліцензію на здійснення медичної партики за умови відповідності ліцензійним умовам незалежно від освіти, категорії, стажу тощо.

Яка форма господарювання більш ризикована?

Одним з перших постає питання: яку організаційно-правову форму господарювання для здійснення приватної медичної практики обрати: власне ФОП чи юридичну особу (приватне підприємство, товариство з обмеженою відповідальністю тощо)?

З юридичної точки зору, основна відмінність між ними полягає у ризиках підприємницької відповідальності. Юридична особа несе відповідальність лише в межах свого майна (набутого чи переданого засновниками). Тобто вона не відповідає за зобов’язаннями своїх учасників, як і навпаки (їх відповідальність законом розмежована). У ФОП такого розмежування немає, тому фізична особа відповідатиме за борги господарської діяльності ФОП всім своїм особистим майном, в тому числі й житлом. Також сьогодні можна створити приватне підприємство чи товариство з обмеженою відповідальністю у складі одного засновника, а мінімальний розмір статутного капіталу не обмежується і формується на його розсуд.

Переваги статусу ФОП

Водночас перевагою статусу ФОП є більша гнучкість у веденні господарської діяльності та сприятливіші умови оподаткування, звітності, документообігу. Навіть закрити ФОП у разі потреби буде набагато легше, ніж припинити юридичну особу.

Крім того, при створенні закладу охорони здоров’я неодмінно виникне питання призначення керівника, котрий має відповідати встановленим вимогам. Тому якщо засновник підприємства (лікар) не має відповідної освіти (наприклад, спеціальності «Організація й управління охорони здоров’я»), він змушений буде шукати когось на посаду головного лікаря /медичного директора ЗОЗ.

«Медичні» обмеження для ФОП таки існують

У законодавстві про ліцензування немає якихось прямих заборон чи обмежень здійснення медичної практики для ФОП або чіткого розмежування між ним та закладом охорони здоров’я (ЗОЗ) у розрізі видів діяльності.

З точки зору процедури отримання ліцензії та дотримання ліцензійних умов суттєвої різниці також немає. Більшість норм однаково поширюються і на тих, і на інших, виділяючи їх в одну категорію – суб’єкт господарювання чи ліцензіат.

Однак обмеження можуть бути прописані в нормативних актах, які регулюють певні види медичної діяльності чи в галузевих стандартах.

Зокрема, в Основах чітко вказано, що первинна та вторинна медична допомога надається як лікарями закладів охорони здоров’я, так і ФОП, натомість третинна – лише закладами охорони здоров’я (високоспеціалізованими багатопрофільними або однопрофільними). Свою специфіку має й екстрена медична допомога.

Крім того, у ліцензійних умовах прописано, що хірургічні втручання (планові та невідкладні), виконання яких також потребує стаціонарних умов, ліцензіат повинен здійснювати на матеріально-технічній базі закладів ЗОЗ – в операційних блоках, які ізольовані від усіх приміщень закладу і мають доступне сполучення з приміщеннями відділень анестезіології та реанімації, палатними відділеннями хірургічного профілю, приймальним відділенням. А також у відповідно оснащених закладах охорони здоров’я вторинного та третинного рівня. Функціонування лабораторії ліцензійні умови також опосередковано пов’язують із структурою закладу охорони здоров’я.

Тому обираючи організаційно-правову форму господарчої діяльності, звертайте увагу на подібні вимоги й медичні стандарти.

Історія з лікарняними продовжиться?

Тривалий час дискусійним питанням було обмеження для лікарів-ФОП видавати лікарняні листки. Чинна на сьогодні Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян (наказ МОЗ № 455 від 13.11.2001) надає їм таке право. Однак, як і інші лікуючі лікарі, вони це можуть робити самостійно лише на термін до 5 календарних днів з наступним продовженням (у разі складності хвороби) до 10 календарних днів. Подальше продовження терміну дії листка непрацездатності можливе лише лікуючим лікарем спільно із завідувачем відділення, а надалі – лікарською консультативною комісією (ЛКК), яка призначається керівником лікувально-профілактичного закладу. Тож на думку МОЗ лікар-ФОП первинки може домовитися про співпрацю із закладом охорони здоров’я, де є такі відділення і можливість сформувати ЛКК. Яким чином і у якій формі має відбуватися така співпраця, поки що не уточнюється.

Реєстрація ФОП – хто і скільки заплатить?

Враховуючи, що ліцензія може бути оформлена лише на юридичну особу або ФОП, передусім необхідно набути такого статусу.

Для державної реєстрації ФОП необхідно лише подати відповідну заяву (форма 1) державному реєстратору – у будь-який передбачений спосіб: у паперовому вигляді (особисто, поштою), в електронному форматі через сервіс «Онлайн-будинок юстиції» (за наявності електронного цифрового підпису). Збір за реєстрацію не сплачується.

Найкраще подавати таку заяву особисто через ЦНАП (мати з собою паспорт та довідку про ІПН), тоді процедура буде абсолютно безкоштовною. В інших випадках необхідно оплатити нотаріальні послуги за посвідчення підпису (якщо надсилати заяву поштою) чи довіреності (якщо подавати заяву через свого представника) або ж і самої послуги державної реєстрації (якщо її проводитиме нотаріус, а не реєстратор місцевої влади).

Набуття статусу ФОП підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (надалі – ЄДР), яка видається заявнику. Проте дані реєстру містяться у вільному доступі, тож кожен може перевірити цю інформацію. Підприємницьку діяльність ФОП здійснює під ідентифікаційним номером особи.

Код виду економічної діяльності – важливий

Після державної реєстрації ФОП податкова служба автоматично ставить його на облік як платника податків. Втім ще на етапі подачі заяви державному реєстратору (форма 1) також можна вказати про намір реєструватися платником податку на додану вартість та/або обрати спрощену систему оподаткування. Це можна зробити й пізніше, подавши окрему заяву безпосередньо у податкову.

У реєстраційній заяві важливо правильно зазначити код виду економічної діяльності, оскільки платник єдиного податку пізніше може провадити види діяльності, зазначені у реєстрі платників ЄП. Попри те, що ліцензія видається на «медичну практику», такого коду КВЕДу не існує. Тому найбільше підходять наступні: 86.21 «Загальна медична практика», 86.22 «Спеціалізована медична практика», 86.23 «Стоматологічна практика», 86.90 «Інша діяльність у сфері охорони здоров’я». Їх трактування міститься у Класифікаторі ДК 009:2010.

Наступний етап – виготовлення печатки (але це не обов’язково), як правило, електронного підпису (КЕП), відкриття банківського рахунку, а в разі необхідності – придбання чи отримання в користування приміщення, де й здійснюватиметься медична практика.

Основні вимоги до приміщення

Попри те, що ліцензія видається загалом на медичну практику, така діяльність здійснюється виключно в межах задекларованих під час її отримання медичних спеціальностей (як лікарських, так і середнього медичного персоналу), видів медичної допомоги (екстрена, первинна, вторинна тощо), а також за місцем її провадження.

Ліцензійними умовами встановлені організаційні, кадрові й технологічні вимоги до матеріально-технічної бази, обов’язкові для виконання під час провадження господарської діяльності з медичної практики.

Насамперед потрібно забезпечити відповідність приміщення (кабінету), де здійснюватиметься медична практика, встановленим будівельним, санітарним та протипожежним вимогам, в тому числі й щодо площі.

Важливо, що ці приміщення (їх може бути декілька) мають належати ФОПу на певній правовій підставі – власність, оренда чи інше право користування. Подаючи заяву на отримання ліцензії, необхідно вказати реквізити відповідного документа (свідоцтво, договір тощо).

Якщо ФОП має намір здійснювати свою практику на базі якогось комунального чи державного ЗОЗ або іншого комунального майна, то відповідну роботу слід починати заздалегідь, оскільки процедура передачі в оренду комунального майна доволі складна і тривала.

Крім того, необхідно провести санітарно-епідеміологічне обстеження приміщення (в цьому задіяні Держспоживслужба, лабораторний центр) – реквізити відповідного висновку також потрібно вказувати при поданні документів на ліцензію. Однак це не стосується ФОП, які мають намір надавати виключно первинну медичну допомогу.

Якщо ж функціональне призначення приміщень (перепланування, розширення площ) або перелік медичних спеціальностей зміняться уже після отримання ліцензії, це має бути підтверджено актом санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта. Також про це потрібно повідомити орган ліцензування.

Не варто забувати, що ФОП має забезпечити умови для вільного доступу до приміщень осіб з обмеженими фізичними можливостями. Якщо він планує надавати медичні послуги за програмою медичних гарантій, то для укладення договору з НСЗУ потрібно ще й підтвердити відповідність приміщення таким вимогам документом сертифікованого фахівця з питань технічного обстеження будівель та споруд.

Набрати заявлений персонал потрібно впродовж місяця

Щодо кадрів також встановлено певні вимоги. Відповідно до заявленої в ліцензії спеціальності та видів медичної допомоги необхідно підібрати медичний персонал, який відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам, встановленим МОЗ.

Ліцензійні умови вимагають забезпечити наявність щонайменше одного медичного працівника, зокрема, з числа працюючих за сумісництвом, за кожною заявленою лікарською спеціальністю, спеціальністю молодших спеціалістів з медичною освітою та немедичних працівників, які працюють у системі охорони здоров’я.

На момент подання документів на ліцензію можна зазначити лише інформацію про майбутніх працівників. Але після отримання від МОЗ позитивного рішення про видачу ліцензії ФОП упродовж місяця має укласти з медичними працівниками, які були заявлені в документах, письмовий трудовий договір, тобто прийняти їх на роботу. Коли з якихось причин це неможливо, знову ж таки необхідно повідомити орган ліцензування та подати нові відомості.

Важливо знати, що законодавство не передбачає можливості залучати медичний персонал на підставі цивільно-правових договорів – виключно в рамках трудових правовідносин. Щодо інших категорій, то з ними можуть укладатися згадані договори (договір підряду, про послуги). Однак слід чітко окреслювати критерії та результат таких послуг (предмет угоди), щоб потім не отримати претензій Держпраці з приводу приховування трудових відносин.

Обов’язкова складова умов – оснащення

Кожен суб’єкт господарювання повинен мати медичне обладнання, витратні матеріали, вироби медичного призначення та інше оснащення (відповідно до Табеля), необхідні для виконання обсягу медичної допомоги згідно з уніфікованими клінічними протоколами, затвердженими МОЗ за переліком відповідних спеціальностей.

Зазначення такої інформації викликає найбільші складнощі при подачі документів на отримання ліцензії. Адже у відомостях про стан матеріально-технічної бази слід вказувати перелік оснащення із зазначенням повного найменування його виробника, моделі, технічного стану, дати випуску медичної техніки, виробів медичного призначення, апаратури, приладів, інструментарію (окрім тих, які не можна ідентифікувати).

Також необхідно вказувати засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та підлягають метрологічній повірці, дату останньої повірки та реквізити документа про неї.

Також допускається використання приладів, обладнання, оснащення інших суб’єктів господарювання на підставі укладених з ними договорів.

Яка система оподаткування найвигідніша?

Розміри податків та інших обов’язкових платежів, а також терміни подання звітності залежать від того, яку систему оподаткування обрав ФОП: загальну чи спрощену.

 Одразу після державної реєстрації доцільно обрати загальну систему оподаткування, оскільки у цей період відсутні доходи. Пізніше лікарі-ФОП зазвичай переходять на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, в рамках якої реєструються платниками єдиного податку другої або третьої групи.

Друга група – ФОП, які надають послуги лише населенню або платникам ЄП за умови, що у них одночасно працює не більше 10 працівників, а обсяг доходу протягом року не перевищує 5 млн. грн. Ставка єдиного податку – в межах 20% відсотків мінімальної заробітної плати станом на 1 січня (точний відсоток встановлюється місцевою радою),

Третя група – ФОП, річний дохід яких не перевищує 7 млн. грн., кількість працівників не обмежується. Платники цієї групи можуть вибрати одну з двох ставок єдиного податку: 3% доходу – в разі сплати ПДВ, або 5% доходу – без сплати ПДВ. За своїх працівників ФОП сплачує ПДФО (22%), військовий збір (1,5%) та ЄСВ (22%) від нарахованої зарплати. Крім того, він зобов’язаний сплачувати ЄСВ за себе, в такий спосіб набуваючи страхового стажу.