ЗНАТИ ВОРОГА В ОБЛИЧЧЯ

2404

Для багатьох українців СНІД – це лише загальне поняття, гучний діагноз, з яким до суспільства апелюють благодійні організації. Та тільки не для стоматологів. Адже, коли знаєш, що зі смертель­ним захворюванням можна зустрітися у будь-яку хвилину просто на своєму робочому місці, загроза стає значно реальнішою. І до цієї небажаної зу­стрічі потрібно ретельно підготуватися, аби за по­треби провести її професійно і на власних умовах.

ПЕРША ЛІНІЯ

У світі стоматологи разом із лікарями-хірургами та аку­шерами-гінекологами входять до першої трійки спеціалістів, які у своїй діяльності найчас­тіше стикаються з хворими на СНІД. Відповідно, вони повинні вміти ідентифікувати пацієн­тів з підозрілими ознаками, що можуть вказувати на загроз­ливий діагноз. Тим більше, що через імунологічні особливості слизової оболонки порожнини рота саме на ній зазвичай фік­суються первинні клінічні про­яви згаданого захворювання.

Найчастіше у стоматоло­гічному кабінеті у пацієнтів зі СНІДом виявляються:

• кандідози (88%);

• волосяна лейкоплакія (85%);

• ксеростомія (19–28%);

• герпетичні ураження (11– 17%);

• ексфоліативний хейліт (9%);

• виразки (7%);

• десквамативний глосит (6%);

• саркома Капоші (6%);

• геморагії.

Кожне з цих захворювань у ролі супутньої СНІДу патології має деякі особливості.

ГОЛОВНІ ПІДОЗРЮВАНІ

Серед кандидозів слизової оболонки ротової порожнини у хворих на ВІЛ/СНІД перева­жають три види:

• псевдомембранозний кан­дидоз – у значній кількості спостерігаються м’які білі вог­нища, схожі на пластини сиру, які легко видаляються при зі­скоблюванні;

• гіперпластичний – за зо­внішніми ознаками схожий на лейкоплакію. Супроводжу­ється білими щільними бляш­ками, спаяними з поверхнею слизової оболонки;

• атрофічний – виникають еритематозні плями, на тлі яких спостерігаються псевдо­мембранозні зміни без нальо­ту, місцями з’являються пля­ми гіперкератозу.

На тлі ВІЛ/СНІДу повинне проводитися як загальне, так і місцеве лікування кандидо­зів. Перше місце у терапії по­сідають імуностимулятори. Окрім того, використовують­ся протигрибкові антибіотики (ністатин, мікогептин, амфо­терицин В), препарати, що ді­ють на мікробні асоціації (кло­тримазол, леворин, декамін), похідні 8- і 4-оксихіноліну (хі­нозол, хініофол). Паралельно застосовується препарат йоду, призначається курс гамма- глобуліну, вводяться моно- і полівалентні протигрибкові вакцини, автовакцини. Місце­во використовуються препа­рат бури, четвертинні амоніє­ві сполуки, анілінові барвники та ін.

У 98% інфікованих зустрі­чається волосяна лейкопла­кія. Виявляється вона у ви­гляді складок, що виступають над поверхнею, або виступів білого кольору, які за своєю формою нагадують волосся. Улюблена локалізація – бічна і нижньо-бічна поверхня язи­ка. Іноді можуть з’являтися на губі або на дні порожнини рота. Характерною відзна­кою є щільне прикріплення до основи і відсутність запальної реакції, що підтверджено гіс­тологічними дослідженнями. У більшості випадків захво­рювання перебігає без симп­томів, тому огляд ротової по­рожнини повинен бути дуже ретельним. Волосяну лейко­плакію, на відміну від звичай­ної, стоматолог лікувати не повинен. Максимум, який він може зробити, це санувати ро­тову порожнину і відправити пацієнта до інфекціоніста.

Що стосується гінгівітів, то у ВІЛ-інфікованих пацієн­тів переважають катаральна і гіпертрофічна форми. Вияв­ляються вони обмеженим або генералізованим ураженням ясен на ділянках зубного ряду без помітних подразників ясен на тлі клінічно здорових тканин пародонта і ротової порожнини рота взагалі. У хворих на СНІД гінгівіти ха­рактеризуються досить стій­ким тривалим перебігом та резистентністю до загально­прийнятих методів лікування. Виразково-некротичному гін­гівіту притаманні величезні зони некрозу ясенних сосочків маргінальної частини ясен. Якщо при цьому спостеріга­ється високий ступінь імунної супресії, можливі спонтанні кровотечі.

Для пародонтиту на тлі СНІДу характерна так звана клініка агресивного пародон­титу: швидкий прогресую­чий перебіг і неефективність традиційної терапії. Лікувати захворювання пародонту за наявності ВІЛ-інфекції стома­толог може за традиційною схемою. Але при цьому потріб­но дуже акуратно ставитися до призначення хірургічних методів лікування і пам’ятати, що у даному випадку стома­толог може впливати лише на симптоми.

Герпетична інфекція в порожнині рота у хворих на СНІД найчастіше проявля­ється вірусами герпесу та оперізувального лишаю. Ха­рактерними ознаками є дуже затяжний перебіг, великі ді­лянки ураження, рецидиви, повна відсутність ефекту від загальноприйнятого лікуван­ня. Рекомендується призна­чати таку саму терапію, як у разі звичайного герпетичного стоматиту: усунути больовий синдром, виписати засоби для загоєння ерозії. Проте одно­часно обов’язково потрібно призначити засоби для усунен­ня симптомів загальної інток­сикації та імуностимулятори.

Майже стовідсотково на СНІД вказує саркома Капоші, яка локалізується переважно на піднебінні. Для цього не­частого захворювання власти­ві екзофітні зростання, безбо­лісність, пухка консистенція у вигляді м’якого синюшного вузлика з високою частотою малігнізації. За формою вуз­лики іноді можуть нагадувати еполети. М’які тканини мають забарвлення від бурого до си­нювато-червоного. Надалі вуз­лики тьмяніють і перетворю­ються на виразки.

Лікування саркоми Капоші залежатиме від форми захво­рювання, локалізації процесу та загального стану пацієнта. Але традиційно застосовуєть­ся місцева терапія: видалення пухлини хірургічним шляхом або електрокоагуляція, поєд­нана з радіотерапією.

Неходжинська лімфома у звичайних пацієнтів із захво­рюваннями порожнини рота також зустрічається дуже рід­ко. Тож, її наявність є підста­вою запідозрити, що у відвіду­вача СНІД. Для неходжинської лімфоми характерні злоякіс­ний ріст і швидка генераліза­ція, за якої руйнується кор­тикальна пластинка кістки щелепи. Найчастіше пухлина локалізується на нижній ще­лепі. Перед появою цього виду лімфоми пацієнти дуже часто скаржаться на зубний біль, утворення виразок і збільшен­ня підщелепних лімфатичних вузлів. Лікування неходжин­ської лімфоми зазвичай поєд­нує використання хіміотерапії та активної антиретровірусної терапії.

ОПТИМАЛЬНЕ РІШЕННЯ

Не секрет, що діагностика СНІДу коштує досить дорого. Відповідно, у країнах з низь­кими доходами населення, до яких, на жаль, належить і наша, пацієнти не поспіша­ють витратити кошти на ви­соковартісний аналіз. Саме тому ВООЗ розробила кла­сифікатор захворювань, які можуть супроводжувати ві­рус імунодефіциту людини, виділивши серйозні і незна­чні симптоми. Згідно з цим методом за наявності одно­го серйозного і двох незна­чних симптомів можна сміло діагностувати СНІД. Однак саркома Капоші або крипто­коковий менінгіт навіть не потребують «свити» у вигля­ді супутніх патологій: одразу можна говорити про наяв­ність грізного захворювання.

Також до серйозних ознак відносяться зниження маси тіла на 10% або більше, хроніч­на діарея, яка не минає понад 1 міс., тривала лихоманка.

Незначними ознаками, за класифікацією ВООЗ, вва­жаються стійкий кашель, генералізований дерматит з багатьма вогнищами, реци­дивуючий оперізувальний герпес, кандидоз порожнини рота і глотки, генералізована лімфаденопатія, хронічний герпес.

БЕЗПЕКА – ПОНАД УСЕ

Звичайно, перебуваючи на першій лінії оборони, не мож­на легковажно ставитися до власного захисту. Тому під час роботи з пацієнтами, у яких є підозра на СНІД, стоматолог повинен дотримуватися осо­бливих застережних заходів. Перш за все, потрібно отри­мати інформацію про можли­ві фактори ризику пацієнта. Обов’язковими умовами на­дання допомоги йому є анти­септична обробка шкіри рук, робота в гумових рукавичках, використання (по можливос­ті) одноразових інструментів, матеріалів і голок, бездоган­на стерилізація і дезінфекція матеріалів вторинного вико­ристання. Необхідно уникати навіть незначних ушкоджень інструментами, які контакту­вали з кров’ю та/або слиною пацієнта. Також потрібно зна­чно зменшити використання аерозолів (краще брати на­конечники з малою кількістю обертів). Рукавички й маску бажано міняти після кожного прийому пацієнта, за винятко­вих обставин – щогодини. Ха­лати повинні бути з мінімаль­ною кількістю швів і наглухо затуляти груди.

І головне, про що слід пам’ятати: у хворих на СНІД стоматологи проводять тіль­ки симптоматичне лікуван­ня та санацію порожнини рота. Усі інші заходи знахо­дяться у компетенції відпо­відних спеціалістів.

Марина ЧІБІСОВА, для «ВЗ»

У статті використані матеріали

Науково-практичної конференції «Інноваційні технології

в стоматології і клінічній медицині»

Якщо ви знайшли помилку, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залишити коментар

Введіть текст коментаря
Вкажіть ім'я