Рахункова палата провела аудит боротьби з туберкульозом в Україні та виявила, що попри зниження захворюваності, епідемія не подолана, а кошти на боротьбу з нею використовуються неефективно.
Результати аудиту представив член Рахункової палати Василь Невідомий, який відповідав за його проведення. Так, за оцінками аудиторів, інформування населення щодо протидії туберкульозу в Україні було неналежним. Це стало однією з причин низької ефективності лікування, стигматизації і дискримінації хворих, недостатньої мотивації до своєчасної діагностики та лікування.
Профілактика захворювання також не працює, в ході аудиту з’ясувалось, що МОЗ не володіє інформацією про результати обов’язкових профілактичних медоглядів на туберкульоз серед груп ризику та осіб, сфера діяльності яких може призвести до його поширення. В ході подібних оглядів туберкульоз виявляли лише в 0,2% випадків.
Рахункова палата підкреслює, що в ході реформування закладів первинки не було визначено алгоритму дій для профілактики туберкульозу.
Також з’ясувалось, що майже не обстежуються контактні особи, що могли заразитись від хворих на туберкульоз, у 2018-2019 році показник таких обстежень в Україні сягнув позначки у 1,4-1,6 перевірених контактних осіб, тоді як ВООЗ рекомендує обстежувати не менше 5-6 контактних осіб на 1 випадок діагностованого захворювання. Лікують лише 84% відсотки від всіх діагностованих випадків і лише 80% від всіх контактних осіб.
Не вражає і ефективність лікування. Аудитори встановили, що лише 73-74% хворих з чутливим до медичних препаратів туберкульозом змогли подолати хворобу, тоді як ВООЗ рекомендує доводити цей показник до рівня 85% і більше. Основні причини низької ефективності – невдале або перерване лікування та смерть хворих на туберкульоз від супутніх захворювань.
Медико-соціальний супровід таких хворих здатний значно підвищити ефективність лікування, однак, як зазначають аудитори, критерії відбору хворих для такого супроводу недосконалі та неефективні.
Крім того, МОЗ та «Центр громадського здоров’я» протягом 2018–2019 років не здійснили перехід від донорського фінансування програм з протидії туберкульозу до фінансування їх коштами держбюджету. Це не дозволяє говорити про будь-яку ефективність таких програм в глобальному плані, адже фінансування цього напряму є непостійним та нестабільним.
Боротьба з цим небезпечним захворюванням нині цілком залежить від допомоги міжнародних фондів та благодійників, якщо обсяг цього фінансування впаде, то ефективність боротьби з туберкульозом впаде слідом.
Цікаво, що з 2018 по 2020 роки обсяг безповоротної допомоги Глобального фонду сягнув $55,6 мільйонів, однак МОЗ жодним чином не моніторило як використовуються ці гроші в медзакладах.
Далі більше, як показала перевірка, МОЗ та «Центр громадського здоров’я» не мають інформації про загальний обсяг коштів, використаних протягом 2018–2019 на протидію туберкульозу. Чиновники не моніторили забезпеченість потреби регіонів України в засобах для діагностики та лікування хвороби.
Це призвело до того, що ліки для хворих на ТБ, що закупив Фонд на 20,9 млн грн та Держава на 1,7 млн грн просто не були використані за призначенням. Також на складах зберігаються ліки від туберкульозу на 52,8 млн грн, термін придатності яких завершиться найближчим часом.
Кількість протитуберкульозних закладів у межах їх реформування протягом 2018–2019 років зменшилася з 169 до 137, а ліжковий фонд скоротився на 3371 ліжко (16%). У 2020 році планується скорочення ще 3254 ліжок (29%).
Подібний підхід, як наголошують в Рахунковій палаті, створює ризики закриття протитуберкульозних закладів у зв’язку з недостатністю коштів місцевих бюджетів на їх утримання. А це може обмежити доступ хворих до медичної допомоги та погіршити епідемічну ситуацію в країні.
Без зміни підходів до протидії туберкульозу, досягнути рекомендованих ВООЗ показників неможливо, а отже ефективна боротьба з розповсюдженням захворювання також не є можливою.
Аудит проводився паралельно з ВОА Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії в межах проєкту Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ) «Посилення спроможності вищих органів аудиту країн східного партнерства здійснювати моніторинг досягнення цілей сталого розвитку порядку денного ООН на період до 2030 року».
