Згідно статистики, більшість населення планети інфіковано вірусом простого герпесу типу 1 (ВПГ-1), вірусом простого герпесу типу 2 (ВПГ-2) або тим і іншим герпесвірусом одночасно. Фармакотерапія простого герпесу в першу чергу розрахована на лікування та запобігання ускладнень рецидивів. І, на жаль, вибір у лікарів та пацієнтів досить невеликий.
Первинна інфекція, пов’язана із ВПГ-1 або ВПГ-2, може протікати в клінічно вираженій формі в осередку інфікування (наприклад, в межах орофаціальної або генітальної ділянки) або як безсимптомна чи нерозпізнана інфекція. Наразі вважається, що генітальна форма простого герпесу може асоціюватися із ВПГ-1, так само як і лабіальні форма – із ВПГ-2. У будь якому разі після первинного інфікування у 50-75% хворих відзначається рецидивуючий перебіг простого герпесу. Протягом перших 12 місяців після інфікування рецидив ВПГ-2 виникає приблизно у 80% пацієнтів, ВПГ-1 – понад 50%. У більшості випадків вони загрожують лише тимчасовим дискомфортом у ділянці висипки, проте у низки хворих розвиваються ускладнення: кератити, уретрити, шкірні утворення, а також менінгіти й енцефаліти.
Непросте лікування простого герпесу
Простий герпес не такий уже простий у лікуванні: незважаючи на поширеність та вивченість цієї інфекції, сучасна медицина не має методів, які б могли елімінувати вірус із організму людини. Наразі метою лікування герпесу є:
- придушення репродукції вірусу на період загострення (попередження рецидиву);
- зниження частоти і тривалості рецидивів захворювання, тяжкості їх перебігу.
Таким чином, весь асортимент методів терапії і профілактики загострення герпесвірусних інфекцій можна згрупувати в напрямку етіотропного, патогенетичного і симптоматичного лікування, що досягається застосуванням противірусних препаратів. ( Вітчизняні фахівці для попередження та лікування рецидивів герпесвірусних інфекцій ще до цих пір додатково застосовують так звані імуномодулятори, натомість західній медицині така практика не притаманна.)
Золотий стандарт терапії герпесу: аналоги нуклеозидів
Аналоги нуклеозидів за своєю структурою схожі на природні нуклеозиди і їхня дія основана на перериванні синтезу генетичного матеріалу збудника. Цей ефект досягається різним чином. Так, вважається, що вони пригнічують реплікацію вірусів за допомогою декількох механізмів, здебільшого шляхом конкурентного інгібування вірусної полімерази, або шляхом «обриву» утворення нових ланцюжків ДНК.
Аналоги нуклеозидів – один із найбільших та найважливіших класів противірусних засобів, які на сьогодні широко застосовуються у терапії ВІЛ-інфекцій, гепатиту В, цитомегаловірусу, вірусу простого герпесу та вітряної віспи. Власне для лікування вірусу простого герпесу використовується лише обмежена кількість сполук цього класу.
Пенцикловір – інгібітор ДНК-полімерази вірусу, пригнічує таким чином реплікацію збудника. Проникаючи в уражені вірусом клітини, швидко переходить у трифосфат пенцикловіру і зберігається в уражених клітинах протягом 12 годин, гальмуючи на цей час синтез ДНК і реплікацію вірусу.
Пенцикловір активний відносно вірусів простого герпесу (типи 1 і 2) і споріднених varicella zoster, вірусу Епштейна-Барр, а також цитомегаловірусу. Проте на основі цієї сполуки доступні лише препарати для місцевого застосування, і вони найкраще підходять для лікування «класичного» оролабіального герпесу.
Ацикловір – синтетичний аналог пуринових нуклеозидів з активністю проти низки штамів герпесвірусів, в тому числі простого герпесу та вітряної віспи. Високоселективний до заражених збудників клітин через його високу спорідненість до вірусного ферменту тимідинкінази. Перетворюється на монофосфат ацикловіру в уражених клітинах, потім монофосфат метаболізується клітинними кіназами в трифосфатну активну форму.
Ганцикловір – аналог гуаніну, близький за структурою до ацикловіру. Під впливом кодованого вірусом ферменту ганцикловір швидко фосфорилюється в форму монофосфату, а потім під дією клітинних кіназ послідовно перетворюється в активні дифосфат і трифосфат. Ганцикловір активний не тільки проти вірусів простого герпесу, але й відносно усіх його «родичів», тому наприклад, широко застосовується при ускладнення цитомегаловірусної інфекції.
Валацикловір – проліки, що швидко перетворюються на активний ацикловір у процесі кишкового та печінкового метаболізму. Надзвичайно активний: згідно даних одного масштабного дослідження прийом високих доз перорального валацикловіру із частотою один раз на день різко зменшує тривалість і кількість герпетичних висипок у ділянці губ та рота. Валацикловір всмоктується краще, ніж ацикловір, має більш зручний режим дозування, проте він набагато дорожчий.
Фамцикловір. Проліки, які в організмі біотрансформуються в активний метаболіт, пенцикловір, що здатен інгібувати синтез / реплікацію вірусної ДНК. Має ефективність, подібну до валацикловіру, а біодоступність у нього краща, ніж у ацикловіра. Застосовується проти вірусів простого герпесу та вітряної віспи.
Відповідно до висновків деяких недавніх досліджень, біодоступність пероральних противогерпетичних препаратів групи аналогів нуклеозидів зростає в наступному порядку:
- ацикловір – 20%,
- валацикловір – 54%
- фамцикловір – 77%.
Незважаючи на таку суттєву різницю, ацикловір і досі відіграє значну роль в терапії герпесвірусних інфекцій. За вітчизняними і західними джерелами, на даний момент застосування ацикловіру як і раніше залишається найбільш затребуваним. Одночасно ведуться роботи у напрямку підвищення біодоступності ацикловіру, в тому числі за рахунок створення комбінованих препаратів, а також пошуки його більш активних похідних.
Так само нуклеозидні аналоги залишаються основою місцевої терапії загострень простого герпесу, що виникають на шкірі та слизових оболонках. Топічні засоби сприяють зменшенню набряку, ексудації, болю і свербіння, прискорюють загоєння виразок і ерозій і загалом скорочують тривалість рецидиву. За умови раннього початку місцеве лікування може навіть запобігти розвитку везикул, що позитивно впливає на якість життя пацієнтів.
Несподівана комбінація
Нове (минулого року) дослідження показало, що активність ацикловіру здатен підвищувати… омепразол. У застосуванні з нуклеозидними аналогами рибавірином та ацикловіром омепразол в нетоксичних концентраціях не впливав на противірусний ефект рибавірину, зате посилював ацикловір-опосередковану дію на реплікацію вірусів простого герпесу 1 та 2 (ВПГ-1 та -2) у залежності від дози.
Цікаво, що омепразол зменшував титри ВПГ-1 та-2 і сам по собі. Однак він виявляв суттєво потужнішу противірусну дію, підвищуючи активність ацикловіру, навіть при менших концентраціях.
Таким чином автори дійшли висновку, що інгібітори протонної помпи підвищують протигерпесний ефект ацикловіру і можуть розглядатися у якості кандидатів на відповідну противірусну терапію в комбінації з ацикловіром, зокрема для лікування осіб із ослабленим імунітетом, які частіше страждають від важких ускладнень загострень герпесвірусних інфекцій.
Любомира ПРОТАСЮК , спеціально для «ВЗ»
Джерело: Nature, Medscape, Medscape, World Health Organization, Healio, Pubmed, Pubmed, Journals Lww, MD Edge.
Читайте також: Вірус Епштейна-Барр – чинник розсіяного склерозу: теорія, на якій побудували терапію.
